Є щось надзвичайно зворушливе в читанні поетичного рукопису, немовби ти стаєш причетною до авторських шукань… Виявляється, можна заблукати і в лабіринтах світла – саме до таких роздумів спонукає назва майбутньої книжки Станіслава Новицького – «Лабіринти світла».
Продовжувати читання “Станіслав Новицький. Лабіринти світла, або Дорогою прозрінь”Роздуми
Існує істотна різниця між текстом Тараса Григоровича «Як умру, то поховайте» і музичним варіантом цього вірша, піснею «Заповіт», що стала одним з українських гімнів-славнів.
Продовжувати читання “Роман Гринько: Глибинні тексти Шевченка”Новий психологічний роман Лесі Бернакевич «Мужчина, з яким нічого не було» (Львів: Простір М, 2024) викликав щире зацікавлення в колег-спілчан і був прочитаний ще до його презентації, яка відбулася минулого місяця і на якій модератор Богдан Смоляк закинув декілька спойлерів. Отож текст зачепив наші серця несподіваністю і водночас упізнаваністю емоційних ситуацій настільки, що під час обговорення прозового твору звучала й поезія… Головна героїня Софія – вчиться на психотерапевта, а поки що заробляє на хліб друкаркою у співочо-танцювальному ансамблі. І це й інше дає їй багатющий матеріал для спостережень.
Продовжувати читання “Все, що з нами не сталося. Роздуми з приводу нового роману Лесі Бернакевич”***
Якби я була вишнею,
Я б встеляла білим цвітом
Землю цю грішну,
Якби я була птахом,
Я б розсікала небо,
Сизим крилом,
Гостинець маю. Питаєте, чи солодкий? Ой ні… Такий, що душу зігріває та водночас розтривожує – тож беру до рук часом із усміхом, а часом – і з тихим зітханням. Не скажу, що дуже тішуся, бо уявляю, наскільки легшим, просвітленішим, можливо, романтичнішим, сповненим щастя-радості, він міг би бути в інші часи, але дякую і дякую за нього… Саме за такий – справжній, як «рідного дому образ».
Продовжувати читання “ЯК РІДНОГО ДОМУ ОБРАЗ: поезія Галини Іванової”До нової книжки малої прози Марії Людкевич «Різдвяник» (Львів, «Сполом», 2024) увійшли тексти, характерні для письменниці, що виросла і продовжує жити в поезії. І річ не тільки в тому, що вони ряхтять поетичними цитатами. Факти, події й ситуації, спогади й рефлексії, які сплітають сюжети цієї книжки, напрочуд фактурні, оброслі деталями й емоціями, метафоричні.
Продовжувати читання “Крейдяне коло Марії Людкевич”Відгук на книгу Надії Мориквас «Повернення Білого ворона»
Кожна постать, а тим паче неординарна, несе в собі неповторні ознаки свого часу, тим самим творячи велике тло нашої історії
Надія Мориквас
Продовжувати читання “Пароль: Маньо”Цього року письменниця Надія Мориквас презентувала відразу дві книжки – поезії «Танець спійманої рибини» і прози «Повернення Білого ворона». Обидві вийшли в чернівецькому видавництві «Букрек», яке очолює ще одна наша однокурсниця Дарина Максимець. І Дарина й Надія – постійні учасниці Львівського форуму видавців, донедавна великого українського книжкового ярмарку; а ще – щорічних зустрічей однокурсників, випускників журфаку Львівського університету. Власне нам Надія представляла свої нові книжки.
Продовжувати читання “Надія Мориквас: Якби не війна, я могла б написати про митця психологічний роман”Корифей театру, видатний український режисер та кіноактор Федір Стригун 1 листопада відзначає своє 85- річчя. Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, премій ім. І. Котляревського та ім. М. Садовського, кавалер Орденів «За заслуги» I, II, ІІІ ступенів та князя Ярослава Мудрого V та IV ступенів…
Продовжувати читання “Федір Стригун: Колись всі на Москву рівнялися, тепер – на Європу. А ми є українським театром, з глибоким корінням і національною основою.”Читаю вірші Надії Мориквас з якоюсь незвіданою досі полегкістю… Тим паче, якщо це поезія, в тому числі і зовсім нова, як у завершальних розділах її нової книжки «Танець спійманої рибини» (Чернівці, Видавничий дім «Букрек», 2023, 123 с.). Власне – два розділи: «Відміни» і «Помежів’я»; з численними підрозділами. Що дає можливість поетичної структуризації ліричних тем та, мабуть, і темпоритмів. Як промовлянь і замовлянь; як початків і закінчень; як день і ніч… А ще – чАсові умовності, що вимагають певного зосередження на авторському «я», яке все ж намагається вислизнути, аби не бути аж так прив’язаним до конкретної, на тим часом, віршової території.
Продовжувати читання “Відміни помежів’я”Цього червня покутський художник Емануїл Храпко (1947 – 1999) міг би зустріти своїх 77. Знакове число, щасливих дві сімки… Я написала про нього книжку – в намаганні наблизити його до нашого часу, бо й справді відчуваю його поруч. Може, через те, що встигла зріднитися зі своїм героєм, відчула його вразливість і честолюбність (звиклий «коктейль» для творчої людини), а ще – його причетність до нас, нинішніх. Ось чому пишучи про нього, хочеться звіряти себе…
Продовжувати читання “Надія Мориквас: Дорога людино…”Розглядаючи книгу Богдана Смоляка «Моя найбільша війна. Рік 2022: у роздумах і відчуттях» (Львів, Апріорі, 2023) насамперед як інтимний літературний щоденник (ба більше – інтимний публічний щоденник), відчуваєш спокусу приміряти її на себе, порівняти із власним ненаписаним щоденником 2022-го – року, що перевернув світ для усіх українців. І мова не стільки про хронологію подій – як про ті емоційні сюжети, які розгортаються в серці й уяві письменника із загостреним почуттям власної відповідальності перед часом. Бо ніхто не скаже твоєї правди за тебе. Ніхто замість тебе не виграє твою найбільшу війну. Здається, як не напишеш – тебе розірве або ж навпаки – швидкозмінні хроніки притлумлять ті чисті емоції, що й були істинним відгуком на події, і тобі вже ніколи не вдасться позбирати докупи слова-перли, слова прозріння, ту первісну правду, яка тобі відкрилася.
Продовжувати читання “Досвід співпереживання”Танець спійманої рибини: поезія. Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2023. 128 с.: іл. ISBN 978-966-997-197-5
Я дуже рідко щось пишу про нові книжки, бо цілковито переконаний, що на це спроможний лише всевладний час, який і визначає справжню вартість книги, а мої слова – тут нічого не значать, проте скажу дещо про нову поетичну збірку Надії Мориквас «танець спійманої рибини», що побачила світ наприкінці 2023 року у чернівецькому Видавничому домі «Букрек».
Продовжувати читання “В’ячеслав Гук про нову поетичну книжку Надії Мориквас “Танець спійманої рибини””Ігноруючи популярність і наклади, Василь Шкурган здебільшого пише гуцульським мовним діалектом. Це письмо з архаїчною метафорикою поглиблює поетичне сприйняття істини, яка відгукується в нашій пам’яті, дарма що вдаємося до словничків, що супроводжують твори Шкургана. Такий вибір поета — його давня і постійна лінія фронту у боротьбі зі зросійщенням. Він переймається долею гуцульського діалекту, галицької говірки, котрі « за кращих обставин при виборі на літературну мову, могли стати її складовою. Скільки видно білого світу з нашого, гуцульського, закутку? Ніби чимраз більше… В той же час світові видно Гуцульщину чимраз менше (я про мову яко головну етнічну складову), або й достатньо (я … Продовжувати читання Василь Шкурган: Шо си робит в раю?
Інтимний і дуже правдивий голос нинішньої прози Богдана Смоляка – відчуття його і нашої «найбільшої війни» – робить нас… щасливішими. У цьому трагічному часі можна знайти порятунок у власному серці! Яке знає, що Божий світ створений задля життя, де тривожна вечірня сирена накладається на «грозове погримування десь за Бугом; дві вечірні тривоги – як непорозуміння стихій»… Ви скажете, що поетам і художникам легше – ні, їм важче, бо дихають і творять власне за рахунок того єдиного «сердечного» ресурсу, яке не має «актуальних» донатів. Я б назвала цю прозу емоційними хроніками, якби не стриманість вишуканої Богданової стилістики, схильної до медитації… Читайте також «Поговорити про Богдана».
Продовжувати читання “БУГ. Зі щоденникових записів 2022 рокуБогдан Смоляк. Буг. зі щоденникових записів 2022 року.БУГ. Зі щоденникових записів 2022 року”Оксана Кришталева
У назві цієї оптимістично-містичної новели (визначення авторки) можна прочитати основне послання нової прози Оксани Кришталевої. Не боятися зануритися в себе, аж до дна, і відштовхнутися, щоби виплисти й хапнути ковток цілющого повітря – віри в себе, в життя. Недаремно ця новела перенизана поезією Власти Власенко, яка також вважає, що ключі – на дні, там, де ми справжні, з досвідом душі та історичною пам’яттю. Невидиме – за видимим, бо на поверхні (чи пак – на дні): «От і стоїмо по коліна у воді, безсило позираючи на крісла, що плавають, і речі, які доведеться спалити чи викинути».
Продовжувати читання “Оксана Кришталева. Відштовхнутися від дна”Ключові слова: завдяки і всупереч. Саме в рамцях цих двох таких містких слів і відбуваються нині всі значні події в культурному просторі. Коли гримлять гармати – музи не мовчать.
Непомітно промайнули чотири червневих дні, насичені подіями VII Міжнародного фестивалю української пісні, музики,танцю та образотворчого мистецтва в хорватській Рієці.
Продовжувати читання “Хорватською лелека –Roda”Надія Мориквас
Україна здобуває світ через мистецтво і знання. Бо світ толерує таланти, успішних, знаменитих і сильних людей… Таких, як Соломія Крушельницька, славний ювілей якої продовжує відлунювати в культурному світі. Наприкінці квітня солоспіви Соломії виривалися поза стіни Хорватської читальні на Трсаті – найвищої горі Рієки, де зазвичай проводять свої заходи й учасники українського культурно-просвітнього товариства «Дніпро – Рієка». «Річ» вже писала про це товариство, осердя якого склали українські музиканти, що приїхали в Рієку на запрошення місцевого театру в кінці 90-х, коли Хорватія після закінчення своєї війни за Незалежність відновлювала культуру й відчувала брак фахівців, і насамперед – креативне подружжя Камінських.
Продовжувати читання “Співи над Рієкою: українська музична експансія”Оксана Масляк
У вихорі лихоліть, воєн і змін на політичній мапі світу ХХ ст. забуті, а іноді й назавжди втрачені імена людей, серед них і ті, хто вірно служив сцені.
… Знайомство з театральним мистецтвом у моєму житті відбулося доволі рано, дещо незвично, а, може, й неправильно. У 60-х роках минулого століття телевізор ще був далеко не в кожному домі, а в нас був. І я – домашня, несадківська дитина, частенько залишалася наодинці з телевізором, бо батьки працювали Можу стверджувати, що при наявності в ті часи двох програм (першої та другої, саме так вони тоді називалися) переглянула чимало цікавих передач, не завжди дитячих. Особливо любила телевізійні версії спектаклів, зосібна балетних і опереткових.
Продовжувати читання “На спомин Степана Олексіва”В океані культури чимало різних суден і суденець. Найбільше охочих поплавати на плотику, надувному матраці чи просто дошці; вони тримаються ближче до причалу і за найменшої тривоги гарячково гребуть лицем до горизонту; набравшись страху, згодом подорожують на комфортабельних лайнерах. Але не покидаймо ґалери, що акурат для серйозних митців…
Продовжувати читання “МАСЛИНИ (з е-діаріуша «Моя найбільша війна», 2022)”
