У суботу 12 серпня, о 17:00 запрошуємо Вас відвідати відкриття виставки Влодка Кауфмана “Сум. Сумнів. Сумнівність”.
Виставку можна оглянути з 12 до 27 серпня 2017 року в Галереї сучасного сакрального мистецтва «ICONART» за адресою: м. Львів, вул. Вірменська 26, з 12 до 19 год. щоденно, крім понеділка.
Це третя книжка Божени Боби-Диґи в українському перекладі. На цей раз – вибране, тобто певний підсумок попередньо написаного й виданого. Раніше її вірші виходили в перекладах Олеся Гордона, Євгена Барана, Катерини Девдери. Сама авторка не раз бувала в нашій країні й охоче виступала з презентаціями своєї творчості – у Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Вінниці. Нещодавно вона відвідала Київ, а також була гостею Міжнародного Шевченківського фестивалю, що проходив цьогоріч у травні на Сході країни, у Луганській області. Знайомство поетки з Україною продовжується. Continue reading “Прозирання крізь час”
27 червня 2017 року в саду львівського Дому Франка відбулася розмова про Гідність – друга з циклу бесід про вічні цінності в епоху постправди, який має назву “Мій Ізмарагд”. Головним гостем, що ділився своїми міркуваннями про гідність у літературі, зокрема українській, став знаний літературознавець Богдан Пастух.
Пропонуємо Вам переглянути відеозапис зустрічі:
Також Ви можете прослухати аудіозапис події:
14, 17 і 19 червня 2017 року в приміщенні Львівського палацу мистецтв (вул. Коперника 17) відбудеться показ документального фільму «Вагрич і Чорний квадрат». Continue reading “Показ документального фільму «Вагрич і Чорний квадрат»”
Гадаю, що психологам належить докласти чимало зусиль, щоб розгадати таїну химерної душі Холодного. Він був категоричний до инших, не пробачав нікому найменшої помилки, найдрібнішого ґанджу, водночас був абсолютно безкритичний до себе, до своїх вчинків, до свого часто вкрай недоброго ставлення до людей, навіть найближчих. Чому він иноді зовсім не відчував болю иншої людини? Що робило його таким нечутенним? Жив винятково у світі власних, самим же вигаданих символів? Поза живим життям? Але як тоді Холодний міг так глибоко, так сто́тно відчувати конкретні факти дійсности, особливо ті, які для инших були невидимі, закриті? Адже життя конкретне в своїх проявах, воно ні в минулому, ні в майбутньому, а завжди в тепер, і саме ті прояви і є життям. Чому ж він, будучи таким чутливим до одного, був водночас такий бездушний до иншого? Ось що би належало з’ясувати фахівцям людських душ! Continue reading “Микола Холодний не мав жодного справжнього друга”
За тих ми вмерли, що живуть за нас.
І мертві ми вернулися додому,
щоб пурпурові квіти паперові
десь там, вгорі нам пахли повсякчас.
Каліка, своєчасно що не ліг в сиру,
в літературу перебіг з окопу
і тицяє у вічі друзям по перу
ногою, котру втратив біля Чопу.
І хай він нині патетично ратує
про перемогу в золотих погонах –
вона ж, закутана в шинелю латану
збирала мідяки в ваґонах.
1957 Continue reading “МИКОЛА ХОЛОДНИЙ: Зацвіла акація. Мабуть, провокація”
Уява – єдиний спосіб боротьби з реальністю, такою жорсткою, а нерідко й жорстокою. Це зовсім не уникання дійсності. Це – життя художника, мандрівця світами; своєрідна «гра в бісер», як у Германа Гессе. Ніби шукаємо в сновидіннях неймовірно забуту давню домівку, відгадуємо шлях, що його чомусь не запам’ятали; трапляється, довго, мов сліпці, блукаємо у темряві, аби таки намацати найнепомітніший путівець і неквапом просуватися далі. Тут слід дослуха́тися душі. Душа і творчість – єдине, що по-справжньому належить людині. І не збочити. Не зупинитись. Не злякатися. Continue reading “ПОВЕРТАТИСЯ ЗАВЖДИ: поетичні рефлексії Михайла Барабаша”
29 травня о 17:00 відбудеться львівська прем’єра документального фільму-есе про видатного українського художника-авангардиста «Конструктор Василь Єрмилов». Показ відбудеться за участі режисерки фільму Оксани Коклонської. Continue reading “ФІЛЬМ-ЕСЕ ПРО ВИДАТНОГО УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНИКА-АВАНГАРДИСТА”
Ми говоримо про великоформатне полотно невідомого художника XVIII століття, яке вважається шедевром. Львів’яни, яким пощастило побачити відреставровану картину “Вінчання князя Миколи Радзивілла з Катериною Гонзаго”, виставлену в залі Музею етнографії та художнього промислу упродовж травня, захоплені (інша річ, що не так вже й багато людей вчасно дізналися про виставку – про це пізніше). Для молодого, та вже досвідченого, реставратора Олега Карапінки презентація відреставрованого полотна стала першою публічною демонстрацією його праці. Continue reading “ОЛЕГ КАРАПІНКА: реставратор – як лікар: йому неважливий статус пацієнта”
Краса врятує світ. Ця накопичена віками істина відклалась в побутовій культурі українців, яку вони пронесли протягом тисячоліть ще з трипілля і до наших днів. Вона в українській сорочці, рушнику, килимку, розмальованих церквах і хатах, різьблена на дерев’яних елементах побутових речей та архітектури. Ужиткове мистецтво України багате різноманіттям взорів і кольорів та насичене незбагненними письменами наших далеких предків.
Коли Ірина запросила на відкриття свого невеличкого «Музею українського народного мистецтва» в невеличкому містечку Ханенбах консула України в Німеччині у Франкфурті, він зі здивуванням сказав: «О, це перший український музей в Німеччині». Continue reading “Музей українського народного мистецтва в Німеччині”
29 березня у львівській книгарні “Є”, що на проспекті Свободи 7, відбулася перша львівська презентація книжки про Остапа Луцького – видатну, а проте мало знану постать, у якій поєдналися літературний та організаторський таланти. Ввійшовши в літературу у чуттєву епоху fin de siècle, зазнавши лихоліть Першої світової війни та поразки у лавах української армії, Остап Луцький у прагматичному міжвоєнні зреалізував себе як політик і провідний діяч кооперативного руху. В ході презентації за участі упорядників видання Данила Ільницького, Петра Ляшкевича, Надії Мориквас, дослідниці Олександри Салій (авторки однієї зі статей) та слухачів – серед яких чимало знаних львівських літературознавців – було озвучено багато цікавих сторінок біографії Луцького, а також розказано про те, як тривала робота над книжкою.
Пропонуємо Вашій увазі аудіозапис презентації.
З кінця 90‑х в українській літературі почався справжній бум сповідальної, зокрема щоденникової, прози. Люди вивільнилися, запрагли виговоритися. Знаю про це з власного досвіду – з відгуків на мій щоденник лірично-іронічної прози «Спокуса вічністю» (1998, 1999). На початку 2000‑х виступив Петро Сорока зі своїми денниками, прикметними споглядальними рефлексіями і філософськими роздумами автора. Згодом глобальна «мобілізація» (маю на увазі мобільний зв’язок) і соцмережі цей процес трохи стримали. А тепер – вже новітня історія прикликала до життя нових «хронікерів». Continue reading “«Щоденник болю і тривоги» Ольги Яворської”
у вівторок, 14 берeзня о 17:00, запрошуємо до Галереї сучасного сакрального мистецтва Iconart за адресою: м. Львів, вул. Вірменська, 26
на відкриття виставки Сергія Радкевича
2014 року, до двохсотріччя від дня народження Тараса Шевченка, у рамках львівського проекту “Вуличний університет” було прочитано цикл із чотирьох лекцій під загальною назвою “Шева”. Ставлячи собі за мету “переосмислити постать Тараса Шевченка”, організатори запросили поділитися баченням особистості й творчості поета чотирьох львівських знавців літератури, що відомі своїм глибоким, пристрасним і неординарним читанням української класики: франкознавця і популяризатора творчості Франка Богдана Тихолоза; есеїста, поета, перекладача з античної літератури Андрія Содомори; поета, публіциста і літературознавця Віктора Неборака; літературознавця-есеїста, автора праць про багатьох літературних постатей Ростислава Чопика. Усі зустрічі відбулись у приміщеннях Львівського палацу мистецтв.
Пропонуємо послухати аудіозапис лекцій. Continue reading “ЧОТИРИ ЛЕКЦІЇ ПРО ШЕВЧЕНКА”
Гадається, що створити подібний роман спроможний письмак, який здавна вже осягнув, наскільки це можливо, себе; вивірив свої прийдешні тексти, напевне, й здолав межу відчаю, загартувавшись у цьому вогневирі та заклавшись від просторікувань і базікань. Тут, я застановився, міркуючи, що збиваюся на дещо пафосний штиб. Втім, правдивість кожного слова все ж скерувала в русло злагоди зі собою й дозволила провадити далі…
Continue reading “БОГДАН МЕЛЬНИЧУК: дорогою життя”
1 лютого 2017 року минуло 120 років від дня народження видатного українського поета, культуролога та публіциста Євгена Маланюка. З цієї нагоди відомий український літературознавець Микола Ільницький у приміщенні львівської книгарні “Є” прочитав лекцію про життя і творчість поета.
Пропонуємо Вашій увазі аудіозапис події.
Пізнай самого себе – і пізнаєш увесь світ.
Але чи збережеш при тому належну об’єктивність суджень, чи не спробуєш накинути комусь власний, завше ближчий суб’єктивізм? І чи не мудріше чинить той, хто, не відкидаючи золотої поради старожитніх (див. вище), водночас приглядається до себе у дзеркалі іншого-ближнього? Десь, гадаю, на півдорозі між тим і тим – пізнанням себе і пізнанням свого візаві – лежить терен, сказати б, власної достовірності, якою, зрештою, завжди переймаємося. Свідомо чи несамохіть. Бо що ж тоді наш неослабний інтерес до життя видатних і пересічних землян усіх часів, як не щойно описана мною метода самопізнання в дії? Continue reading “ЧАС ПІЗНАВАТИ. Розмисел про небуденну книжку”
Знаю, що в Польщі є кілька фанів цієї поетки, які люблять розшукувати сліди її присутності. Вони об’їхали кілька міст, знайшли й зідентифікували будинки – у Львові, Рівному, Варшаві, Кракові – де вона свого часу мешкала. Була винятковою в багатьох смислах постаттю. Відтак і до сьогодні привертає увагу своєю неординарністю – як поетка, творча особистість, жінка, подруга. А рання й трагічна загибель назавше надала цій постаті ореолу мучеництва й самопосвяти. Власне у березні нинішнього року минає 100 років від дня її народження. Найвища пора, аби й нам пом’янути поетку, тим паче, що в Україні вона майже не відома. Continue reading “ПОЕТКА НЕСПОКОЮ Й САМОІРОНІЇ”
Зузанна Ґінчанка (1917–1944)
На земній тарелі сірій зеленіють щедро трави,
Ось салат з розкішних квітів, що духмяні та яскраві,
Та із миски в формі сонця, що парує білопінно,
Літо розлива гарячий, золотистий мед проміння.
В іншій мисці, почорнілій, мов опівночі кристали,
Ліг півмісяця баранок, жовтий, товстий і недбалий.
Липень щедро обсипає його боки і чересла
Цукром зір, що незліченні у цукерниці небесній.
П’ю зі дзбану чисте небо, піну хмар – очами в просинь;
Кельнер-літо на підносі сонця диню ось підносить.
Угризаюся зубами в ябка днів ясних, червоних
І ховаю в кошик серця шкірки згадок забобонно.
(«Echa Szkolne», Równe, nr 1, 1 października 1931 r., s. 2)
Рівне, надрук. 1.10.1931 р.
Голер Франц, Гайдельбах Ніколаус. Велика книжка. Історії для дітей / Франц Голер, Ніколаус Гайдельбах; переклала з німецької Неля Ваховська. – Чернівці : Книги – ХХІ; Чорні вівці, 2017. – 320 с.
На початку березня у дитячому арт-видавництві «Чорні вівці» побачить світ нова збірка історій для дітей швейцарського письменника Франца Голера «Велика книжка». Вона містить 91 розповідь про марципанову свинку, старанну морозильну камеру, велетня і полуничне варення, курку на радіовиставці та багатьох інших героїв, пригоди яких завжди мають несподіваний фінал. Із німецької книгу переклала Неля Ваховська. Художнє оформлення зробив Ніколаус Гайдельбах. Continue reading “У Чернівцях вийде «Велика книжка» для дітей”
