Пошук

РІЧ

тексти і візії

БІЄНАЛЕ ДОВІРИ

У середу, 3 жовтня о 12:00 журналістів та усіх зацікавлених запрошують відвідати авторську екскурсію Влодка Кауфмана його найновішим проектом «NIMB біометрія» у Музеї Пінзеля, що відкриває арт-програму Бієнале довіри у Львові.  Continue reading “БІЄНАЛЕ ДОВІРИ”

Перед Великоднем

Елеонора Бєльська

За підсумками Міжнародного літературного конкурсу рукописів прози «Крилатий Лев» 2018 до першої десятки увійшла збірка оповідань «Прокатай мене на мотоциклі» Елеонори Бєльської, яка невдовзі вийде друком в одному із львівських видавництв. Твори письменниці із Кропивницька також здобули спеціальну відзнаку журналу Річ: за виразний гуманістичний струмінь, який пронизує її жанрову прозу. Continue reading “Перед Великоднем”

Із твоїх долонь – огонь золотий. Дещо про Марію Шунь та нові поетичні антології 2018 року – «Ломикамінь» і «П’ять Америк»

Надія Мориквас

Звичайно, метафора огню золотого, що іскриться із понад 600-сторінкової поетичної антології «Ломикамінь» (ЛА «Піраміда», 2018), не була б перебільшенням до характеристики цієї книги, як і до чину її творців – упорядниць Марії Шунь та Олени Кицан і координатора проекту Василя Габора. Нагадаю, що Марія Шунь як упорядниця антологій вже не раз виступала в парі З Василем Габором, і ми знаємо про добрі наслідки їхньої співпраці. Continue reading “Із твоїх долонь – огонь золотий. Дещо про Марію Шунь та нові поетичні антології 2018 року – «Ломикамінь» і «П’ять Америк»”

Земля людей

Віктор Палинський

1. Тривання тривке

…Розпочну есею, як це, переважно, робить Ігор Гургула у своїх новелах (йдеться про його найновішу книгу новел „Мапуче”, люди землі. – Київ, „Український письменник”, 2018, 463 с.), – зненацька, не притримуючись якоїсь виїмкової вишикуваної та причесаної послідовності викладу думок. Утім, саме зараз скажу і про насправді припочаткове. „У Південній Америці проживають індіанці племені араукани. Себе вони називають інакше – мапуче, що в перекладі означає „люди землі”. Continue reading “Земля людей”

Золоті ворота Ігора Калинця

Ми зустрілися на свято Успіння Богородиці. А мені в душі співало Благовіщення – Калинцеве та Антоничеве – як метафора Благої вісті, Золотого Слова… Щоб потрапити до Ігора Калинця, треба зайти в одну браму, потім в другу. Його будинок у подвір’ї – як мушля в мушлі. Так само, як і його поезія, що не відразу відкривається – треба пройти декілька брам… Continue reading “Золоті ворота Ігора Калинця”

Вівторок, 28-го серпня
17:00
Відкриття виставки Катерини Кузів
“День Святий”

Літургія та літургійний цикл. Вічне у тимчасовому.
Образ Бога, який об’явився людині заради її спасіння…

Галерея сучасного сакрального мистецтва «ICONART»
Львів, вул. Вірменська 26, (12:00-19:00, крім понеділка).

Історії не до кави (проте…)

Віктор Палинський

 

  1. Споглядальник?

Богдан Мельничук; є у його сюжетах і фабулах, безхитрісних, подекуди навіть спрощених, а часом, видається, незавершених (можливо, – зумисне!), і певна авторська відстороненість; так наче оті його історії-оповідки, направду, повідáє хтось із самих персонажів: по-житейському скупувато та без прикрашувальних кучерявостей. Тож не дивуюся підзаголовку – „Історії теплуваті, холоднуваті та… не до кави”.  Та й сама книжка заголовно ніби стверджує мої слова: „Без прикрашування”, Тернопіль, „Терно-граф”, 2017р., 231 с. Continue reading “Історії не до кави (проте…)”

Здається, що мить ця безмежно тривка

Катя Новак (Ботнар)

 

Прочини вікно до моєї долі
Запали смолистий ліхтар
І тримай його світло до ночі –
Гойним буде наступний день

Притули чоло до моєї скроні
Буде благісно, вільно, притульно,
Сніжно – буде вість,
Її принесуть на крилах останні птахи Continue reading “Здається, що мить ця безмежно тривка”

РОСТИСЛАВ ЧОПИК: «Спершу погляньмо на світ очима Сковороди, Шевченка, Франка, і тоді берімося їх досліджувати»

Здається, що після майже десяти років, які минули від часу першопублікації цього інтерв’ю з Ростиславом Чопиком у львівському літературному журналі «Дзвін», багато чого змінилося. Змін зазна(ва)ла українська література, причому не тільки сучасна, але й класична, які до того ж часто мінялися ролями: сучасна ставала класичною, себто взірцевою, а класична – сучасною, передусім завдяки Continue reading “РОСТИСЛАВ ЧОПИК: «Спершу погляньмо на світ очима Сковороди, Шевченка, Франка, і тоді берімося їх досліджувати»”

«Нас ніколи таких вже не буде»

Богдан Чепурко

Ці нові вірші знаного поета – своєрідні реквієми-посвяти відійшлим і ще не відійшлим братам по перу й по духу, тут йдеться про історичну пам’ять загалом. Перші 7-8 поезій присвячені пам’яті Григора Мовчанюка, Славка Павуляка, Петра Сороки, Василя Пилип’юка й розстріляних поетів.

* * *

Ой ти дубе горелюбий,
Розпрощаймось в ранню рань:
Не шуми мені край зруба –
В прірву серця ніжно глянь! Continue reading “«Нас ніколи таких вже не буде»”

„У часопросторі („не”)проминання”

Віктор Палинський

1. А якщо так?..

…Богдан Чепурко – один із найбільш загадкових сучасних українських поетів. Додам, парадоксальних. Постійно – на людях і, разом з тим, цілком відсторонений, не надто публічний. Приглушено-зворушливий у своїх найвдаліших поетичних сентенціях і, водночас, дещо галасливий у подеяких витворах громадянської лірики (хоч і тут – надійно-професійний). Затворник у певні періоди вироблення своїх текстів і постійний подорожник-непосидець селами західного регіону України в будь-яку пору року або час доби. Спонтанно-сентиментальний, аж на сльозу пробиває, в окремих миттєвостях приватного спілкування, і забутькувато-неуважний, здавалося б, до очевидно визначальних „речей”. Талановитий проникач майже до невтямного у слові й спантеличений „підліток” перед простими поверхневими вимогливостями світу… Підліток-невіглас. Continue reading “„У часопросторі („не”)проминання””

ІЗ МАТЕРИКА МАЛОГО КОСМОСУ

Ігор Калинець

Серед поетів, які впевнено увійшли в нашу літературу в незалежній Україні, ім’я Юлії Курташ-Карп не тільки не губиться, але й, навпаки, щораз більш вигранюється своєю зрілістю й оригінальністю. Я мав приємність вітати її талант на початку входження в літературу, слідкую за її впевненим поступом сьогодні.

Нова поетична збірка «Уроки гравітації», що вийшла у видавництві «Каменяр» 2017 року, поважна книга сучасної відомої поетки, яка, нарешті, мусить бути зауважена літературною критикою ( якої, на жаль, майже в нас немає) з того огляду, що вона не тільки засвідчує про тематичне повноголосся, жанрове багатство та високу поетикальність і, як писав Франко, щирість тону. Але також про щось нове в широкому розмаїтті нашої поезії. Недаром в анотації влучно зазначено, що книга – «своєрідна симфонія». Бо справді, вона вихоплюється поза рамки ліричної інтимної розмови, а творить цілі пласти громадянської, філософської лірики, багатотемної розмови серця з читачем, що готовий сприйняти уроки гравітації. Власні гравітаційні поля мусять налаштовуватися в унісон – змусити до того звучання читача, а це немалий талант Авторки. І один з тих моментів – це болючий нерв Батьківщини. Недаремно епіграфом взятий вислів Томаса Джефферсона: «Воістину, тремчу за свою країну…» Continue reading “ІЗ МАТЕРИКА МАЛОГО КОСМОСУ”

Виставка Ярослави Ткачук
“Лабіринт”
13.02 – 7.03.2018

Відкриття у вівторок, 13 лютого
17:00

Лабіринти-Схеми оточують і творять наш світ. Усі комунікаційні системи, способи передачі та зберігання інформації, Інтернет-мережі, транспортні мережі, зрештою, робота мозку й наші думки – це також своєрідний лабіринт. Відтак представляю свої роботи у вигляді QR-кодів та запрошую до власного лабіринту творів, історій, думок… переживань.

Галерея сучасного сакрального мистецтва «ICONART»
Львів, вул. Вірменська 26, (12:00-19:00, крім понеділка).

Ярослав Поліщук: РІК ВІДКРИТТЯ ЗУЗАННИ ҐІНЧАНКИ

Серед культурних подій того року – столітній ювілей поетеси Зузанни Ґінчанки, що був урочисто відзначений у кількох містах України та Польщі (Рівне, Луцьк, Краків, Познань, Варшава). Відкриття цієї визначної постаті стало для багатьох краян приємною несподіванкою минулого року. Наш часопис уже публікував ювілейну статтю Ярослава Поліщука, який безпосередньо прислужився до поширення інформації про Ґінчанку та до організації її ювілею на батьківщині.
Сьогодні, підсумовуючи попередній рік, розмовляємо про це та інші актуальні справи з відомим літературознавцем-україністом, доктором філологічних наук, професором Ярославом Поліщуком.
Continue reading “Ярослав Поліщук: РІК ВІДКРИТТЯ ЗУЗАННИ ҐІНЧАНКИ”

Романа Барабаха. “Небо”

У вівторок 30 грудня, о 17:00
запрошуємо Вас на відкриття виставки Романа Барабаха

“Небо…”

Continue reading “Романа Барабаха. “Небо””

ТОРЖЕСТВО СВЯТОГО ЗБОРУ (семантика і символіка Різдва)

У різдвяний час хочеться поділитися есеєм Івана Денисюка “Торжество святого збору”, назва якого говорить сама за себе. Цей текст вперше опублікували ми – студенти філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, редколегія газети «Ярослов» – ще на межі 2004-2005-го. Минуло трохи років, і тепер, коли часопис “РіЧ” републікує цю статтю, бачимо, що її актуальність, наукове значення, стилістична легкість і тепло – не те, що не втратилися, але й набули нових сенсів, настоялися.
Іван Денисюк (1924–2009) – професор Львівського університету, який цікавився літературою і фольклором, любив життя і студентів, поїздки до Гуцульщини, польові дослідження і теоретичні узагальнення. Глибокий і неформальний вчений, а також приємна і дотепна людина.

Данило Ільницький

Іван Денисюк

Небо засвітило лампаду. Першопромінь зорі поцілував синій сніг на землі, і на цей світофарний сигнал святовечірня містерія розпочалася. Сім’я у повному зборі засідає за стіл, заставлений дванадцятьма сакральними стравами.

На початку всього сущого був Вогонь. Поєднання його з Водою дало таїнство народження. У мітологічній колядці на вишні-прадереві “свічечка палала, із неї іскра вогню впала, з іскри ріка стала, у цій воді сам Господь купався…” Українську коляду як свято благословляє новий живий вогонь. На Гуцульщині добувають його прадавнім способом – тертям сухої деревини об деревину. Вмістилище для варіння святовечірніх страв засвічував вогонь малий хлопець. На закінчення свят зимового циклу рисували крейдою на дверях солярний знак в оточенні двох ялинок: Continue reading “ТОРЖЕСТВО СВЯТОГО ЗБОРУ (семантика і символіка Різдва)”

Дух «мокрої псини»

Сергій Жадан. Інтернат [Текст] : роман. – Чернівці: Меридіан Черновіц, 2017. – 336 с.

Ярослав Поліщук

Писати про війну на Сході України стало в сучасній українській літературі популярним і навіть модним заняттям. Перша хвиля воєнної літератури припала на 2015-2016 роки. Це були в основному твори, написані за гарячими слідами подій – вони або спиралися на свідчення учасників кривавих подій, або були безпосередніми спогадами тих, хто пройшов крізь вогонь. На черзі, отже, створення текстів, які б запропонували оцінку війни з певної дистанції, з певною дозою рефлексії над тим, що відбувається, не лише з емоційними оцінками побаченого й пережитого. Чи такі твори народжуються вже, чи народяться в найближчому майбутньому? Який матимуть резонанс у суспільній думці, чи сягнуть рівня великої літератури? Поки нелегко відповісти на такі питання. Continue reading “Дух «мокрої псини»”

АНДРІЙ ДАНИЛЕНКО: «Відомості про книжку пішли гуляти світом»

Минулого року у Львівському університеті відбулася презентація англомовної книги Андрія Даниленка From the Bible to Shakespeare. Pantelejmon Kuliš (1819 – 1897) and the Formation of Literary Ukrainian (Boston: Academic Studies Press, 2016) – «Від Біблії до Шекспіра: Пантелеймон Куліш (1819-1897) і формування української літературної мови». Недавно редактор журналу зв’язалася з автором, професором кафедри сучасних мов і літератур в університеті “Пейс” у м. Нью-Йорк (Pace University, New York), одним з найкращих мовознавців зарубіжжя, щоби задати йому кілька запитань.

 

– Пане професоре, який резонанс Вашої праці про Куліша в англомовному світі?

– Минув лише рік після виходу книжки в світ. А це не так багато, щоб уже мати в наукових журналах рецензії або інші відгуки на книжку, хоча в грудні 2016 р. в Нью-Йорку я бачив першу згадку в пресі, а саме в газеті “Свобода”. Continue reading “АНДРІЙ ДАНИЛЕНКО: «Відомості про книжку пішли гуляти світом»”

Колядка за Україну

Валерій Ілля

«Любіть її… Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть».
Т. Шевченко

Вже до вічности півкроку
та з півсотні кроків ще до хати
де чекають золоті снопи колядки – голос Коліди
гой святе Родздво
йдуть приплісуючи поровень
а береза з свого дзвона ронить сльозу світла
радуй си
місячними голосами
як би з того боку місяця виводять
– Ой з-за гірочки з-за калиноньки
їхали люди з Україноньки

хто вони
чиї душі пробив спис місячного світла
в неділю рано
хто вони
що той танок із ночі в день виводять
місячная смерть лягає їм на лиця
гей на топірцях калинова сльоза
що в ній брата брат на вилах держить
в неділю рано
сипле світлом сивини той що перед веде
у танку безвічнім де співає смерть
– гой ми вам колідували
йик соловейко при лузі в тузі
йик перепілка в йирій пшениці
йик сив зозулька в вишневім садку

І розступилася земля
І в світлі крові встають вигублених мільйони
Матері колідувати встають Божі діти!
в неділю рано
Чиста їхня кров гуде в трембіті
– гой вийдіть ик нам
чи спите чи чуєте…

спам’ятайтесь люде вийдіть з хати
киньте в сонячну скарбону свої душі
порятуйте люде Матір Україну
гой дай Боже.

1993

УКРАЇНСЬКА КНИГАРНЯ: між танками і бізнесом

Надія Мориквас

Саме в такому просторі відбуваються нині різні колізії навколо приватних книгарень. З одного боку, їх провадження важко назвати успішним бізнесом – радше, даруйте за тавтологію, – важким бізнесом. Бо їхні власники – часто люди покликання, справжні книгарі, які розуміють значення книги в розвитку суспільства та особливо не розраховують на великий прибуток. Ба більше – справжньою нагородою за свою діяльність вони вважають зростаюче число читаючих і думаючих українців. То ж не дивно, що їхня праця переростає рамці підприємництва і стає суспільною, громадською. Як от для цих двох книгарів з різних кінців України… Continue reading “УКРАЇНСЬКА КНИГАРНЯ: між танками і бізнесом”

Блог на WordPress.com .

Up ↑