Танець спійманої рибини: поезія. Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2023. 128 с.: іл. ISBN 978-966-997-197-5

Я дуже рідко щось пишу про нові книжки, бо цілковито переконаний, що на це спроможний лише всевладний час, який і визначає справжню вартість книги, а мої слова – тут нічого не значать, проте скажу дещо про нову поетичну збірку Надії Мориквас «танець спійманої рибини», що побачила світ наприкінці 2023 року у чернівецькому Видавничому домі «Букрек».

Продовжувати читання “В’ячеслав Гук про нову поетичну книжку Надії Мориквас “Танець спійманої рибини””

Ігноруючи популярність і наклади, Василь Шкурган здебільшого пише гуцульським мовним діалектом. Це письмо з архаїчною метафорикою поглиблює поетичне сприйняття істини, яка відгукується в нашій пам’яті, дарма що вдаємося до словничків, що супроводжують твори Шкургана. Такий вибір поета — його давня … Продовжувати читання Василь Шкурган: Шо си робит в раю?

Богдан Смоляк

Інтимний і дуже правдивий голос нинішньої прози Богдана Смоляка – відчуття його  і нашої «найбільшої війни»  – робить  нас… щасливішими. У цьому трагічному часі можна знайти  порятунок у власному серці! Яке знає, що  Божий світ створений задля життя, де тривожна  вечірня сирена накладається  на «грозове погримування десь за Бугом; дві вечірні тривоги – як непорозуміння стихій»… Ви скажете, що поетам і художникам  легше – ні, їм важче, бо  дихають і творять власне за рахунок того єдиного «сердечного» ресурсу, яке не має «актуальних» донатів. Я б назвала цю прозу емоційними хроніками, якби не стриманість вишуканої  Богданової стилістики, схильної до  медитації…  Читайте також  «Поговорити про Богдана».

Надія Мориквас

Продовжувати читання “БУГ. Зі щоденникових записів 2022 рокуБогдан Смоляк. Буг. зі щоденникових записів 2022 року.БУГ. Зі щоденникових записів 2022 року”

Надія Мориквас

Україна здобуває світ через мистецтво і знання. Бо світ толерує таланти,  успішних, знаменитих  і сильних людей… Таких, як Соломія Крушельницька, славний  ювілей якої продовжує відлунювати  в культурному світі. Наприкінці квітня солоспіви Соломії  виривалися поза стіни Хорватської  читальні на Трсаті –  найвищої горі Рієки, де зазвичай проводять свої заходи й учасники українського культурно-просвітнього товариства «Дніпро – Рієка». «Річ» вже писала про це товариство, осердя якого склали українські музиканти, що приїхали в Рієку на запрошення місцевого театру в кінці 90-х, коли Хорватія після закінчення своєї  війни за Незалежність відновлювала  культуру й відчувала брак фахівців, і насамперед – креативне подружжя Камінських.

Продовжувати читання “Співи над Рієкою: українська музична експансія”

Оксана Масляк

У вихорі лихоліть, воєн і змін на політичній мапі світу ХХ ст. забуті, а іноді й назавжди втрачені імена людей, серед них і ті, хто вірно служив сцені.

… Знайомство з театральним мистецтвом у моєму житті відбулося доволі рано, дещо незвично, а, може, й неправильно. У 60-х роках минулого століття телевізор ще був далеко не в кожному домі, а в нас був. І я – домашня, несадківська дитина, частенько залишалася наодинці з телевізором, бо батьки працювали Можу стверджувати, що при наявності в ті часи двох програм (першої та другої, саме так вони тоді називалися) переглянула чимало цікавих передач, не завжди дитячих. Особливо любила телевізійні версії спектаклів, зосібна балетних і опереткових.

Продовжувати читання “На спомин Степана Олексіва”

Богдан Смоляк

В океані культури чимало різних суден і суденець. Найбільше охочих поплавати на плотику, надувному матраці чи просто дошці; вони тримаються ближче до причалу і за найменшої тривоги гарячково гребуть лицем до горизонту; набравшись страху, згодом подорожують на комфортабельних лайнерах. Але не покидаймо ґалери, що акурат для серйозних митців…

Продовжувати читання “МАСЛИНИ (з е-діаріуша «Моя найбільша війна», 2022)”

Надія Мориквас

Життя невпинне й неспинне, як ці дерева, що можуть нас перетривати. Якщо ми їх не зрубаємо. Доти вони будуть стояти, як античний герой Антей, всотуючи соки  рідної землі. Востаннє ми так стояли  на останній безкровній революції на майданах-2004. А тепер ми біжимо-летимо чи втікаємо. Словом, в безперевному русі, часом не в змозі зупинитися й зосередити погляд на вкрай важливому. Як багато залежить від усміху кожного дня, бо дні продовжують усміхатися – в перервах між сиренами і зведеннями з фронтів. Найбільше тривожать і найбільше болять звістки про друзів і знайомих, звістки домашні; найбільше лякає невідомість.

Продовжувати читання “(ПРОТИ)СТОЯННЯ”

Надія Мориквас

Щоби поговорити про Богдана,  а така потреба виникла в мене у зв’язку із співпереживанням його ювілею, що  співпав цьогоріч  із моїм, – треба було спершу походити з ним  Камінкою. Так він любовно, на старий лад, називає Кам’янку-Бузьку над Бугом, яка вироcла на тих каменюках, що їх останній льодовик докотив аж до Львова… Бо тільки в  рідному місті чоловік може відкритися цілком несподівано – наприклад, виставкою своїх живописних робіт! Чи ж багато людей знає, що Богдан Смоляк, поет, прозаїк, есеїст, літературознавець – ще й  художник? 

Продовжувати читання “Поговорити про Богдана…”

Розмовляла Надія Мориквас

Задля промоції української книжки та підтримки наших збройних сил – така двоєдина мета проекту волонтерської ініціативи «Львівський Лицар» під красномовною назвою «Читаючи – воюєш». #читаючивоюєш

Продовжувати читання “Ольга Садов’як-Якубів: Будь-яке зернятко передбачає плід”

Мирослав Лазарук

Невзабарі вийде у світ друге число «Буковинського журналу» за 2022 рік, до речі, один з найчисельніших випусків часопису за останні кілька років. Наступний – стане ювілейним, 125-им! А поки що триває війна не лише на фронті, а й на сторінках журналу.

Продовжувати читання “У «Буковинському журналі» – листування Тараса Мельничука з Іваном Дзюбою та багато іншого”

Юрко Волощак

Продовження неймовірних дитячих вражень, які занотував цілком дорослий і зрілий письменник Юрко Волощак.

Продовжувати читання “Левова брама”

“РІЧ” продовжує публікувати літературно-критичні есеї студентів-першокурсників Гуманітарного факультету Українського католицького університету. Як зазначив у передмові до першої публікації Данило Ільницький, репертуар тем і проблем, що порушені в них — різний. Передусім це те, що актуальне і відоме в просторі сучасної української літератури.  З іншого боку, це те, що в несподіваний спосіб привернуло увагу студентів-авторів, які оце щойно вступили на шлях глибшого думання про літературу та серйозного аналізу її.

Продовжувати читання “Acta studiosa 2: Артем Пушенко, Анастасія Фабіровська, Богдана Якобчук”

“РІЧ” пропонує своїм читачам доволі неординарну, але симптоматичну публікацію літературно-критичних есеїв студентів-першокурсників Гуманітарного факультету Українського католицького університету. Голос тих, хто, може, ще не обріс дослідами і досвідами, але має свіже читацьке відчуття та евристичний дух…

Продовжувати читання “Acta studiosa 1: Уляна Бутрімова, Анна Вознюк, Софія Довгопола”

Надія Мориквас

З тих пір, як з нашого серця – як завжди в пору національно-визвольних змагань – зринула пісня «Червона калина» – відродилася й увага до її автора – поета-модерніста Степана Чарнецького. Тут відразу напрошується питання: як став поет – молодомузівець, автор популярних пісень, не менш відомий своїми «новелями –фейлетонами» і театральними рецензіями, шанований в колі богемістів за вміння сказати й випити, – як він став виразником народних сподівань? А до того ж чи передусім – творцем пронизливої воєнної лірики.

Продовжувати читання “Степан Чарнецький: «Се право говорити дасть їм саме пережита війна»”

На Квітну неділю люди виходять з храмів з оливковими гілочками в руках… На подвір’ї Церкви Богоматері Трсатської,  однієї з найдавніших християнських святинь у Хорватії, їх зустрічають пам’ятники найбільшим миротворцям недавнього минулого – папі Іванові Павлу ІІ і Матері Терезі. На людських устах ще бринять молитви  за мир, за Україну. Чи Бог розрізняє у цих молитвах й українські голоси?..

Продовжувати читання “Ольга Камінська: У хорватських храмах моляться за Україну”