Відгук Ярослава Поліщука на нову книжку відомого літературознавця Михайла Наєнка «Франко і Леся – вісники національного модернізму» (Київ: ФОП Самченко А. М., 2026). Критик підкреслює актуальність цього видання, де автор розглядає творчість обох титанів українського духу як важливі ланки в процесі модернізації національної культури нашої епохи.
Продовжувати читання “Про класиків і модернізм”Рецензія Богдана Смоляка на роман Ігора Фарини. Любов у негоду: – Чортків: Золота Пектораль, 2019. – 96 с.
Продовжувати читання “При чім тут Гемінґвей”Кілька вражень з приводу книжки прози Оксани Лозової
Ілько Колодій
За її творчістю слідкую з часу виходу першої поетичної збірки «Просто неба» на початку далеких дев’яностих. Книжка вийшла тоді невеликою за обсягом, але вражаючою за своєю безпосередністю, глибиною почуттів і … теплотою.
Продовжувати читання “НЕ БІЙМОСЯ!”Надія Мориквас сторінками «Книги Присяги»
Василь Глинчак, відомий тележурналіст, культуролог і мистецтвознавець, видав обсяжний том блискучих культурологічних розвідок: Книга Присяги: публіцистика. (Львів, Сполом, 2024. – 404 с.; іл..). Книгу, що є важливим доповненням і стимулом нашої новітньої культурно-визвольної боротьби. Саме так, бо ця боротьба за людські серця та уми досі триває – за звільнення їх від нав’язаних стереотипів, за правдиві знання про нас, про наших світочів і наші цінності. Який «опір матеріалу» доводиться долати людині, яка розуміє відповідальність за свої знання як потребу передати їх іншим!
Продовжувати читання “Василь Глинчак: від культу – до культури”Надія Мориквас про «Кримський літопис» (Київ, 2023)
В’ячеслава Гука я відкривала разом з Ігорем Калинцем чи радше з Марією Шунь й Оленою Кицан – упорядницями антології українського верлібру «Ломикамінь» (Львів, 2018), на сторінках якої ми були надруковані.
Продовжувати читання “В’ячеслав Гук про екзистенційну самотність поета”Михась Ткач
Говоритиму про нову поетичну книжку «За Господнім плечем» Станіслава Новицького, надпотужного поета, автора восьми збірок, який увірвався в українську літературу кілька років тому, як метеорит у стратосферу (по-іншому не скажеш) і осяяв її палким неповторним словом. Без сумніву, вона є однією з кращих у доробку автора. Я прочитав її не без помітного хвилювання, бо сприйняв не так розумом, як серцем.
Продовжувати читання “Господніми вустами: про нову книжку Станіслава Новицького”Сама назва книжки – «Ритми і рани» (Київ, 2024) – загострює слух на наше драматичне сьогодення. Ця громадянська лірика, звернена до суспільства, зачіпає найболючіші його проблеми – насамперед рани війни, які найбільше кровоточать у материнських серцях. Ця поезія покликана зцілювати, бо писалася чистокровним ліриком, тобто серцем, я би сказала – знаючим серцем.
Продовжувати читання “Ольга Кіс. У кожній жінці – Рут і Міріам”Є щось надзвичайно зворушливе в читанні поетичного рукопису, немовби ти стаєш причетною до авторських шукань… Виявляється, можна заблукати і в лабіринтах світла – саме до таких роздумів спонукає назва майбутньої книжки Станіслава Новицького – «Лабіринти світла».
Продовжувати читання “Станіслав Новицький. Лабіринти світла, або Дорогою прозрінь”Новий психологічний роман Лесі Бернакевич «Мужчина, з яким нічого не було» (Львів: Простір М, 2024) викликав щире зацікавлення в колег-спілчан і був прочитаний ще до його презентації, яка відбулася минулого місяця і на якій модератор Богдан Смоляк закинув декілька спойлерів. Отож текст зачепив наші серця несподіваністю і водночас упізнаваністю емоційних ситуацій настільки, що під час обговорення прозового твору звучала й поезія… Головна героїня Софія – вчиться на психотерапевта, а поки що заробляє на хліб друкаркою у співочо-танцювальному ансамблі. І це й інше дає їй багатющий матеріал для спостережень.
Продовжувати читання “Все, що з нами не сталося. Роздуми з приводу нового роману Лесі Бернакевич”Гостинець маю. Питаєте, чи солодкий? Ой ні… Такий, що душу зігріває та водночас розтривожує – тож беру до рук часом із усміхом, а часом – і з тихим зітханням. Не скажу, що дуже тішуся, бо уявляю, наскільки легшим, просвітленішим, можливо, романтичнішим, сповненим щастя-радості, він міг би бути в інші часи, але дякую і дякую за нього… Саме за такий – справжній, як «рідного дому образ».
Продовжувати читання “ЯК РІДНОГО ДОМУ ОБРАЗ: поезія Галини Іванової”До нової книжки малої прози Марії Людкевич «Різдвяник» (Львів, «Сполом», 2024) увійшли тексти, характерні для письменниці, що виросла і продовжує жити в поезії. І річ не тільки в тому, що вони ряхтять поетичними цитатами. Факти, події й ситуації, спогади й рефлексії, які сплітають сюжети цієї книжки, напрочуд фактурні, оброслі деталями й емоціями, метафоричні.
Продовжувати читання “Крейдяне коло Марії Людкевич”Відгук на книгу Надії Мориквас «Повернення Білого ворона»
Кожна постать, а тим паче неординарна, несе в собі неповторні ознаки свого часу, тим самим творячи велике тло нашої історії
Надія Мориквас
Продовжувати читання “Пароль: Маньо”Читаю вірші Надії Мориквас з якоюсь незвіданою досі полегкістю… Тим паче, якщо це поезія, в тому числі і зовсім нова, як у завершальних розділах її нової книжки «Танець спійманої рибини» (Чернівці, Видавничий дім «Букрек», 2023, 123 с.). Власне – два розділи: «Відміни» і «Помежів’я»; з численними підрозділами. Що дає можливість поетичної структуризації ліричних тем та, мабуть, і темпоритмів. Як промовлянь і замовлянь; як початків і закінчень; як день і ніч… А ще – чАсові умовності, що вимагають певного зосередження на авторському «я», яке все ж намагається вислизнути, аби не бути аж так прив’язаним до конкретної, на тим часом, віршової території.
Продовжувати читання “Відміни помежів’я”Розглядаючи книгу Богдана Смоляка «Моя найбільша війна. Рік 2022: у роздумах і відчуттях» (Львів, Апріорі, 2023) насамперед як інтимний літературний щоденник (ба більше – інтимний публічний щоденник), відчуваєш спокусу приміряти її на себе, порівняти із власним ненаписаним щоденником 2022-го – року, що перевернув світ для усіх українців. І мова не стільки про хронологію подій – як про ті емоційні сюжети, які розгортаються в серці й уяві письменника із загостреним почуттям власної відповідальності перед часом. Бо ніхто не скаже твоєї правди за тебе. Ніхто замість тебе не виграє твою найбільшу війну. Здається, як не напишеш – тебе розірве або ж навпаки – швидкозмінні хроніки притлумлять ті чисті емоції, що й були істинним відгуком на події, і тобі вже ніколи не вдасться позбирати докупи слова-перли, слова прозріння, ту первісну правду, яка тобі відкрилася.
Продовжувати читання “Досвід співпереживання”Танець спійманої рибини: поезія. Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2023. 128 с.: іл. ISBN 978-966-997-197-5
Я дуже рідко щось пишу про нові книжки, бо цілковито переконаний, що на це спроможний лише всевладний час, який і визначає справжню вартість книги, а мої слова – тут нічого не значать, проте скажу дещо про нову поетичну збірку Надії Мориквас «танець спійманої рибини», що побачила світ наприкінці 2023 року у чернівецькому Видавничому домі «Букрек».
Продовжувати читання “В’ячеслав Гук про нову поетичну книжку Надії Мориквас “Танець спійманої рибини””Назар Ващишин
Надто часто у нас великі події проходять непоміченими, наче прокрадаючись на «лапках голуба». Здається, і зараз сталося саме так: до українського читача прийшов Катулл у цілій його різноманітності і повноті (Ґай Валерій Катулл. Повне зібрання творів: Байдики, Поеми, Елегії та Епіграми / упорядкування, переклад з латини, передмова й коментарі Тараса Лучука; ілюстрації Ольги Шингур. Львів : Видавництво «Астролябія», 2021), але скільки з нас знає про це? Та й скільки з нас звертається до творчості цього величного римського поета у своєму житті? Втім, як почасти виглядає, така доля судилася поетові і за його життя.
Продовжувати читання “Тиха поява українського Катулла”Ольга Ярешко
Захотілося у ці дні розповісти про роман-дистопію «Небеса» фінської авторки Пії Лейно, що вийшов друком у 2021 році у видавництві «Астролябія» (у перекладі Назара Довжка та Ольги Ярешко). Найперше, що роман вартісний, і свідчення того – Літературна премія Європейського Союзу, яку він здобув 2019 року. Крім того, роман цей, серед іншого, і про наслідки тоталітарного режиму. Але в цікавій художній подачі.
Продовжувати читання “«Небеса» сучасної фінської літератури, або Про те, як не втратити найкращі надбання людської цивілізації”Чому любов трагічна? Відповіді на це питання шукає панна д’Альбрехт – головна героїня роману «Любов сама» сучасної французької письменниці Лоранс Плазне (переклала з французької Ярина Тарасюк, видавництво «Астролябія», 2021).Це перший роман письменниці і перший її твір, що вийшов українською мовою.
Продовжувати читання “Любить – не любить”У чому секрет привабливості нової книги Миколи Ільницького? Яка стає не менш популярною, ніж його «Драма без катарсису», як ознакував учений ХХ століття і якою зачитувалося моє покоління? Мабуть, у тому, що прилучає нас до пошуків відповідей на виклики, які стали перед людиною ХХІ віку.
Продовжувати читання “Живий голос ученої мови”Тяжкій спокусі-випробі був підданий герой роману «Духовидець» Фрідріха Шіллера — єдиного прозового твору класика світової літератури, що вперше вийшов українською мовою в перекладі Тараса Лучука (Фрідріх Шіллер. Духовидець: Із записок графа фон О**: Видавництво «Астролябія», 2021). Уже цей факт спонукає нас замислитися над тим, що спонукало драматурга, поета й філософа звернутися до прози. Чи не потреба чіткіше висловити свою увагу до людини чи радше — до несподіваних проявів її індивідуальності?..
Продовжувати читання “Спокуса марновірця, або Із історії зла”
РІЧ 