Надія Мориквас

З тих пір, як з нашого серця – як завжди в пору національно-визвольних змагань – зринула пісня «Червона калина» – відродилася й увага до її автора – поета-модерніста Степана Чарнецького. Тут відразу напрошується питання: як став поет – молодомузівець, автор популярних пісень, не менш відомий своїми «новелями –фейлетонами» і театральними рецензіями, шанований в колі богемістів за вміння сказати й випити, – як він став виразником народних сподівань? А до того ж чи передусім – творцем пронизливої воєнної лірики.

Ярослав Поліщук

До дефініції міста найбільшою мірою пасує метафора палімпсесту, в якому чинники взаємно накладаються за законом додавання: «мармуровий листок на листку», «сталь на сталі», «камінь на камені». І це нашарування елементів можна трактувати подвійно: в естетичному сенсі як перевагу сили міста та нескінченних можливостей його експансії, а також у філософському сенсі – як заклик до необхідної редукції, до визволення з-під влади нагромаджень, усунення нашарувань, що дасть змогу побачити те, що істотне й первинне, що пов’язане з витоками[1].

Презентація книжки Андрія Даниленка
From the Bible to Shakespeare. Pantelejmon Kuliš (1819 – 1897) and the Formation of Literary Ukrainian (Boston: Academic Studies Press, 2016)

У рамках проекту “Лінгвістичні зустрічі” 21 листопада 2016 року у Львівському Національному університеті імені Івана Франка відбулася презентація англомовної книги Андрія Даниленка «Від Біблії до Шекспіра: Пантелеймон Куліш (1819-1897) і формування української літературної мови». Вперше Кулішеві переклади Біблії і творів Шекспіра розглянуто в контексті творення нової української літературної мови у двох історичних частинах України – Галичині та Наддніпрянщині.

Продовжувати читання ““Гарячий Куліш” в дзеркалі сучасних досліджень”

Валентина Соболь

«Niestety, w życiu przeżywa się tylko dwie miłości prawdziwe:
pierwsza, która umiera, i ostatnia, od której się umiera»
(A. Dumas)

Порівняльний аналіз перекладів ліричної драми Івана Франка польською мовою я здійснила в доповіді на конгресі у Львові. Тут єдино із вдячністю назву імена перекладачів. Найстарший з-поміж них – український поет-молодомузівець Сидір Твердохліб (1886-1922). Наймолодша – Інеса Пьонтковска. По одному-два твори зі збірки «Зів’яле листя» переклали Тадеуш Хрушчелевський, Флоріан Неуважний, Влодзімєж Слободнік, Сидір Твердохліб, Евгеніуш Самохваленко, Єжи Литвинюк, Едвард Зих, Казімєж Анджей Яворський, Інеса Пьонтковська. А правдивою подією стало тримовне видання цілої збірки. Продовжувати читання “ЛІРИЧНА ДРАМА І.ФРАНКА «ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ». Польські паралелі”

ПРЕКРАСНО
придумана Трагедія
Ромео і Джульєтти,

Як її часто (з гучними оплесками)
привселюдно грали Слуги
високоповажаного лорда Гансдона.

Лондон.
Надрукував Джон Дантер.
1597

Наскільки красивішою є гожа
Краса у правди дорогому строї!
Тому миліша нам премила Рожа,
Що повниться духмяністю п’янкою.
                        …
Так з тебе, люба юносте красива,
Відстоюється віршем дух правдивий.

Сонет 54 (Пер. Наталі Бутук)

Джульєтта:

Та що ім’я? Назви хоч як троянду,
Не зміниться в ній аромат солодкий!
Так і Ромео вища досконалість
Зостанеться при ньому й безіменнім.

RJ 2.2 [Q₁ 837-40] (Пер. Ірини Стешенко)

Продовжувати читання “ЗАПАХ ТРОЯНДИ”

Марія Габлевич

На взористому полотні Франкової уяви тканому впродовж життя, років із двадцять вилася нитка Шекспірової драми The Merchant of Venice (далі – “ВК”), лиш де-не-де вилонюючись на поверхню у зафіксованих на папері згадках, аж поки не розгорнулася в окремий узір – рукопис перекладу цієї драми і передмови до нього, датований липнем-серпнем 1912 року. Текст передмови (чи, радше, наукової джерелознавчої статті) не скінчений, переклад так і не побачив ні сцени, ні друку, а коли таки вийшов у світ (1956)¹, то так і не ввійшов до скарбниці української літератури. Сьогодні до нього звертаються дуже поодинокі дослідники.² Продовжувати читання “ФУНТ М’ЯСА (До історії перекладу Шекспірового “Венецького купця”)”