Українська дослідниця Шекспіра, перекладач, редактор.
Відома шекспірознавиця і перекладачка Марія Габлевич презентує нову книгу аналітичних статей і перекладів – «Світло і Сутінь Шекспірового храму» (Львів, Видавництво Terra Incognita, 2019. – 544 с. з іл.). Ця книга стала продовженням такого ж фундаментального дослідження авторки «Світло Шекспірового храму», яке побачило світ 2016 року.
ПРЕКРАСНО
придумана Трагедія
Ромео і Джульєтти,
Як її часто (з гучними оплесками)
привселюдно грали Слуги
високоповажаного лорда Гансдона.
Лондон.
Надрукував Джон Дантер.
1597
Наскільки красивішою є гожа
Краса у правди дорогому строї!
Тому миліша нам премила Рожа,
Що повниться духмяністю п’янкою.
…
Так з тебе, люба юносте красива,
Відстоюється віршем дух правдивий.
Сонет 54 (Пер. Наталі Бутук)
Джульєтта:
Та що ім’я? Назви хоч як троянду,
Не зміниться в ній аромат солодкий!
Так і Ромео вища досконалість
Зостанеться при ньому й безіменнім.
RJ 2.2 [Q1 837-40] (Пер. Ірини Стешенко)
*Це давніше інтерв’ю, досі актуальне. Присвячується 25-річчю нашої Незалежності.
– Пані Маріє, які перспективи української мови в “глобалізованому” світі? Можливо, правильніше поставити питання, чи є такі перспективи?
– Справді, доля української мови – болюче питання для нас, українців, бо воно пов’язане з самим існуванням українства. Особливо зараз, в пору економічної глобалізації, коли фунт стерлінгів, євро і долар виходять на одну і ту ж вартість, тобто на планеті буде одна спільна грошова одиниця, спільна економіка, а далі ринок розширювати вже нікуди. Продовжувати читання “МАРІЯ ГАБЛЕВИЧ: «МОВА – ЯК ПОВІТРЯ: ЛЮДИНУ НЕ МОЖНА РОЗГЛЯДАТИ ОКРЕМО ВІД НЕЇ»*”
На взористому полотні Франкової уяви тканому впродовж життя, років із двадцять вилася нитка Шекспірової драми The Merchant of Venice (далі – “ВК”), лиш де-не-де вилонюючись на поверхню у зафіксованих на папері згадках, аж поки не розгорнулася в окремий узір – рукопис перекладу цієї драми і передмови до нього, датований липнем-серпнем 1912 року. Текст передмови (чи, радше, наукової джерелознавчої статті) не скінчений, переклад так і не побачив ні сцени, ні друку, а коли таки вийшов у світ (1956)1, то так і не ввійшов до скарбниці української літератури. Сьогодні до нього звертаються дуже поодинокі дослідники.2 Продовжувати читання “ФУНТ М’ЯСА (До історії перекладу Шекспірового “Венецького купця”)”
