Ця зустріч-розмова рокована бути короткою й лаконічною. Утім вона й не вимагала багато слів, бо все одно їх би не вистачило, щоб відбити цього яскравого чоловіка, його правду, яку він захищав од світу – для світу. Цей запис – трохи ширший від того, що увійшов до книжки (Надія Мориквас «Люди свого часу» («Апріорі», 2019). Насамперед тут подано повний текст його знаменної (принаймні для мене та читачів нашого журналу) Колядки за Україну Продовжувати читання Валерій Ілля – оборонець роду, або Колядка за Україну

Я витягла зі “Скрині” цей “Квестіонар”, цей питальник як надзвичайно цінну річ. Наскільки вона може бути ужитковою, це вже інша річ. Вражає сам підхід до товариства, як до спілки яскравих індивідуумів, особистостей, турбота “квестора” про її творення на засадах доповнення індивідуальностей, а не їх нівеляції (і, напевно, підсвідомого підпорядкування лідерам). Продовжувати читання Пам’яті квестора – Романа Кіся

Майже ювілейне

Один з наших активних авторів нині доходить знаменного 60-річного ювілею. З цього приводу гріх не зустрітися – бодай віртуально, з огляду на обставини – й поговорити про справи насущні.

Продовжувати читання “Ярослав Поліщук: «Мені важливо почуватися затребуваним»”

Надія Мориквас

Якщо спробувати визначити найбільш трудомістке, шляхетне й безкорисне заняття, яке, окрім всього іншого, вимагає ще й покликання, то це – бібліографія. Мова йде про створення бібліографічного покажчика Михайла Рудницького, що представляє його багату творчу спадщину, який вийшов друком у Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника. У виданні відображені численні різножанрові публікації М. Рудницького (майже 3 тисячі), а також доволі широко представлена бібліографія літератури про нього.

Продовжувати читання “Нарешті – Рудницький!”

Христина Полубічко

1000 слів в устах моїх стануть
cпогадом-спомином
скалкою гострою
віршами ніжними, прозою
болем колючим, погрозою
1000 слів тобі ще не встигла
сказати…

Продовжувати читання “Тисяча слів Христини Полубічко”

Надія Мориквас

Вперше українською мовою вийшла збірка малої прози видатного ірландця: Вільям Батлер Єйтс. Таємна троянда / пер. з англ. Олена О’Лір; проілюстр. Олег Кіналь. Львів: Видавництво «Астролябія», 2020, 256 с.

Продовжувати читання “Вільям Батлер Єйтс в обороні (не) щезаючої краси”

Юлія Курташ-Карп

ADAGIO

Бувають сни пронизливі й безжальні,
геть очманілі явою смертей.
І нудить світом у маленькій спальні
Магічна казка тисячі ночей…

Десь за вікном вистрілюють тюльпани
і гілля сакур, мов бікфордів шнур,
горять пересторогою омани
невинних солов’їних партитур.

Продовжувати читання “Самоізоляція”

У День Незалежності ми всі – хто знав і любив цю натхненну жінку  – згадуємо її. Ніла Зборовська пішла у засвіти саме такого дня – 24 серпня (1911). Вона прагнула Незалежності усім серцем. Вона мала свої думки, свої слова про «помаранчеву» революцію,  Перший майдан 21 століття, і свої ілюзії, але найбільше – віри. Про це – наша тодішня розмова, записана в грудні 2004 року. Сторінками книжки Надії Мориквас «Люди свого часу» («Апріорі», 2019).

Продовжувати читання “Українська Реконкіста Ніли Зборовської”

Віктор Палинський

1. …А звідки?

… Він, зазвичай, не розчаровує тих читачів, що очікують добротно виписаного стилю та зненацьких текстів: особистісно-безхитрісних, але несподіваних і новітніх, що можуть заскочити навіть справжнього гурмана від літератури. Не вагаючись, пропонує своє. Продовжувати читання “Придибенції від Юрія Николишина”

Анна Золотнюк

Найприємніше в мандрівках — спогади про них.

Це дражливе відчуття, коли переживання переповнюють самі себе та живуть власним життям.

Але яка логіка того, що згадка про одні точки меланхолійно вивітрюється, тоншає, зникає. І чому є місця, в котрі хочеться нав’язливо повертатись, так, ніби загубив щось.

Продовжувати читання “Простір пригадування “

Тиберій Горобець

Нема кращої дороги в світі, ніж та, що веде теплого літнього ранку від Шманьківчиків до Шманьківців, де 1881 року народився поет Степан Чарнецький. Дорога ця загубилась у всесвіті, навколо поля без меж і жодного опізнавального знаку. Очевидно,  про неї він написав у своєму есеї, хоч  вона  й нагадує дорогу з нашого дитинства

 

Продовжувати читання “Дорога”

Надія Мориквас

Відома шекспірознавиця і перекладачка Марія Габлевич презентує нову книгу аналітичних статей і перекладів – «Світло і Сутінь Шекспірового храму» (Львів, Видавництво Terra Incognita,  2019. – 544 с. з іл.). Ця книга стала продовженням  такого ж фундаментального дослідження авторки  «Світло Шекспірового храму», яке побачило світ 2016 року.

Продовжувати читання “Інтелектуальний чин Марії Габлевич”

Ми всі ще тільки на підступах до осмислення поетичної метафори світу Ігора Калинця. А без цього знання неможливо буде жити завтра. Сторінками книжки Надії Мориквас «Люди свого часу» («Апріорі», 2019).

Продовжувати читання “Ігор Калинець: Поет на білій дорозі”

Сьогодні день народження Ігора Мельника (1952–2017), одного з творців української Незалежності, який вписав кілька власних сторінок до історії нашого поступу на межі тисячоліть. Насамперед як львовознавець, журналіст і редактор, і просто креативний чоловік. Сторінками книжки Надії Мориквас « Люди свого часу» («Апріорі», 2019).

Продовжувати читання “Проходи по Львові Ігора Мельника”

7 липня, на Купала, народився один з  найталановитіших українських новелістів кінця 20 століття – Павло Федюк (1948–2007). Досі він не здобувся на належну увагу літературознавців, зате  справив неперебутний вплив на тих хто його читав. Сторінками книжки Надії Мориквас «Люди свого часу» («Апріорі», 2019).

Продовжувати читання “ВІСТЬ Павла ФЕДЮКА”

В кінці 90-х були всі підстави для розвитку  повноцінного літературного процесу та української національної культури. Сторінками книжки Надії Мориквас «Люди свого часу» («Апріорі», 2019).

Продовжувати читання “Львівські сентименти Юрка Покальчука”

Анна Золотнюк 

На цвинтарях я шукаю гОлови.

Бо навіть відділені від тіла, вони не втрачають велемовності, а  либонь, стають ще промовистішими. Зрештою, декапітація звучить солодко.

О, лобото-mia.  Продовжувати читання “Камінний біль”

Записала Надія Мориквас

– Як переживають карантин в найкращому місті світу? – на це та інші питання я попросила відповісти свою давню подругу Віру Левандівську, яка вже давно живе в цьому канадському місті на Тихоокенському узбережжі. Продовжувати читання “Ванкувер: Залишай тільки сліди своїх ніг і бери з собою тільки фотографії”