Розмова з поетом Володимиром Карачинцевим
В. Карачинцев – поет, дипломат, перекладач, культуролог. Автор книг поезій «Хромосоми», «Видименевидиме», есеїв «Італія – стан душі», перекладів з італійської, французької, норвезької, польської мов. Головний редактор історико-культурологічного часопису «Пульс Ставропігії». Член-кореспондент літературної Академії Малларме (Франція). Continue reading “Спокуса поезією”
У передмові до тритомника вибраного Миколи Ільницького «На перехрестях віку» (2008) академік Іван Дзюба пише: «За всієї різноманітності, а часом і видимої спонтанності дослідницьких захоплень Миколи Ільницького, є в нього своя коронна тема, свій обжитий і постійно далі обживаний духовний простір: це система літературного “господарства” Львова, Галичини, Західної України взагалі». Саме така преамбула видається доречною до нинішньої нашої розмови з відомим літературознавцем і критиком, членом-кореспондентом Національної академії наук України професором Миколою Ільницьким, адже ця «коронна тема» не перестає бути актуальною. Continue reading “Микола Ільницький: ми – люди свого часу”
Богдан Чепурко – письменник-осмислювач, який веде духовний діалог зі собою, і це – «не визбирування, як здавалося б, дрібного, а ідеалізація інакшого в кожному з нас, українцеві, водночас відстоювання тожсамості частини великої європейської спільноти – української нації» – як виснував автор рецензії на нову книжку письменника-філософа «Наче те листя дерев» (Тернопіль, 2018) Віктор Палинський. Continue reading “Богдан Чепурко: Вольно чи невольно – всі включені в боротьбу добра й зла”
…це пошуки смислів і сенсів у їх закодовано-розкодованих, впізнавано непізнаних (мовно й позамовно) тайних реальностях (Б. Чепурко). Тут глибший рівень реальності; назагал потребуємо цього; і подеколи сягаємо… (В. Палинський). Continue reading “Преображенська книга поета”
1. Чого ж…
Щоденник Лоа (авторське). Прислýхаймось, вчитаймося.
„Люди додумались уже до багато чого. Що ж із ними робити у цьому випадку? Можливо, знищити?.. Почати все заново? І так шкода… І так втомився я уже від тих творчих мук. Постарів”. Continue reading “Чи фрагментарні світ і життя?..”
Декілька важливих спогадів та думок про Василя Кобилюха.
Уперше побачив Василя Олексійовича Кобилюха у львівській Спілці письменників 22 грудня 2007 року. Тоді я працював тут секретарем. Зазвичай наприкінці року письменники збираються на підсумкову зустріч – «Останню сторінку». Василь Олексійович не був членом НСПУ, він належав до Української Асоціації письменників Західного регіону. Проте мав приятелів серед членів НСПУ і завітав у спілку, щоби неформально презентувати колегам по перу свою щойно видану збірку поезій «Прийшла до мене Україна», вірші з якої писав усе свідоме життя. Continue reading “Залюблений у санскрит”
Розмова про неперервну різдвяну традицію Криворівні, коляду і розплєси з Василем Зеленчуком
Колись українці іще від Різдва аж до самого Стрітення несли радість коляди від хати до хати. Сьогодні ж про це знають хіба фольклористи або безпосередні носії давної, як світ, колядницької традиції. Певно, що в кожному регіоні України та традиція своя, неповторна, та одна з найоригінальніших і найліпше збережених – гуцульська. Саме про неї, про гуцульську коляду, говоримо з науковим співробітником музею Івана Франка у с. Криворівня, березою, тобто керівником колядницької партії, з 30-річним стажем Василем Зеленчуком. Свого часу Василь зробив дуже багато для того, щоб гуцульська коляда була: ще юнаком записував від старожилів Криворівні давні коляди, вчився сам їх співати, а потім став ділитися любов’ю до коляди з молодшим поколінням – аби не затратили пам’яті, аби тривали в традиції своїх дідів-прадідів. Continue reading “Коляда – то давна гуцульська молитва…”
Починати з того, чим є поезія, не випадає. Дарма що кожен з тих, хто відчуває причетність до віршованого слова, таки ставить перед собою це непросте питання, навіть якщо не формулює його публічно. Так само утертою істиною виглядатиме твердження, що форма поезії залежить від часу й місця її творення. А проте не перестаєш дивуватися, наскільки різні смисли може видобувати поетичне слово, що належить перу різних авторів, які близькі одне одному за місцем проживання, та й за поколіннєвою ознакою. Continue reading “Поезія по-донецьки”
Гадаю, що хороша поезія вже за замовчуванням інтермедіальна. Світи, створені словом, щонайменше сповнені зорових образів, а ще, читаючи вірші, можемо відчути смак, текстуру і голос. Частково цьому сприяє звукопис: асонанси чи алітерації смакуємо на кінчику язика. Якщо вимовити поспіль декілька разів назву поезії Галини Крук “Пророк кварталів”, то у слові “пророк” можна вчути легке серцебиття на два такти, що так м’яко стишується глухим задньоязиковим “к”. Continue reading “Синтез мистецтв у відеопоезії “Пророк кварталів””
Бачення
Існують три різновиди людей: ті, що бачать, ті, що бачать, коли їм показують, і ті, що нічого не бачать (Л. да Вінчі). В усьому людина необхідна людині (Т. Шевченко). Без носа людина – чорт знає що: птах не птах, громадянин не громадянин, – просто візьми та й викинь у віконце! (М. Гоголь). Існувати повніше – це дедалі більше об’єднуватися (П. Т. де Шарден). Бог створив нас на свої образ та подобу. Але звідки впевненість, що він працював у реалістичній манері? (С. Є. Лец). Continue reading “Бачення, судження”
Ще трохи – і ми, в бурхливому нашому повсякденні, лише зрідка згадуватимемо про ІІІ Південний фестиваль книги і читання «Книжковий Миколай» у Херсоні. Втім, це задовга назва, міркує дехто з його учасників, бажано лаконічніше, хоча б так: Херсонський літературний фестиваль. А Миколая залишмо дітям! – кажуть. «Дорослим» письменникам, які б їхали сюди з усієї України, варто перенести це робоче свято на теплішу пору року. Але чи потягне місцева влада аж два фестивалі? Регіональний дитячий та Всеукраїнський «дорослий»? Continue reading “Анатолій Кичинський: Літературний фестиваль – не тусівка”
Рік тому, 29 грудня 2017 року, співтворці книжки «Антонич від А до Я» приїхали до «Видавництва Старого Лева», щоби побачити щойно привезені з друкарні перші примірники цього видання, торкнутися його червінної обкладинки, погортати його кольорові сторінки, попередньо вдихнувши їхній свіжий запах.
Continue reading “Василь Зеленчук: Хай цей сюжет буде містком до пізнання світогляду «закоханого в життя поганина»”
І. Відлуння
Богдан Чепурко народився 26 серпня 1949 року в селі Осівцях на Тернопільщині. (Принаймні, він так стверджує). І ця книга „Наче те листя дерев; луни й відлуння звитяг і марнот”; Тернопіль, ФОП Осадца Ю.В., 2018 рік; 373 с., – найновіша, на сьогодні, в його доробку. Тридцять п’ята.
…Такий вдалий (по-справжньому художній) портрет письменника на третій сторінці цього видання: лицем – гартований воїн-рубака; козак-характерник! Найсакральніша парсуна з усіх, Чепуркових, що я бачив. Шкода, – без авторства! Continue reading “ПОЛЮВАЛЬНИК ЗА ВІДЛУННЯМИ ЗМІНЕНОЇ СВІДОМОСТІ”
Сьогодні, останнього листопадового дня, якогось там року – хіба так важливо, що це було декілька десятиліть тому? – на світ прийшла людина, яка насправді перебуває посеред нас. Байдуже, що Галина Крук є поеткою, на чиїх віршах (проі)зросло декілька поколінь любословів, що вона виступає на міжнародних літературних фестивалях і надто часто дописує у соціальній мережі. Головне те, в певний момент вона тихо навчила, що поетами не називаються, а бувають. Continue reading “Христина Кобко. ПРОРОК КВАРТАЛІВ: невловне на стику мистецтв (за відеопоезією Галини Крук).”
Одразу скажу, що такий заголовок-наліпка (якщо це наліпка взагалі, позаяк Шекспір вважав би ці слова чимось на кшталт почесного креда) стосується всіх професійних прозаїків. Їм-бо доводиться бути і володарями витворених ними ж світів, і попихачами читацьких смаків. Мусять дбати про своє й чуже задоволення, часто віддаючи перевагу другому, – c’est la vie. Зі врахуванням усіх обставин, Стівен Кінг – акцентований король (саме так перекладається його прізвище) і блазень (працює в царині наймасовішої, сказати б, жовтої белетристики, утверджуючи її нетрадиційно-неоднозначні напрями). Continue reading “КОРОЛЬ І БЛАЗЕНЬ ЗАРАЗОМ. Довкола письменництва від Стівена Кінга.”
У середу, 3 жовтня о 12:00 журналістів та усіх зацікавлених запрошують відвідати авторську екскурсію Влодка Кауфмана його найновішим проектом «NIMB біометрія» у Музеї Пінзеля, що відкриває арт-програму Бієнале довіри у Львові. Continue reading “БІЄНАЛЕ ДОВІРИ”
Елеонора Бєльська
За підсумками Міжнародного літературного конкурсу рукописів прози «Крилатий Лев» 2018 до першої десятки увійшла збірка оповідань «Прокатай мене на мотоциклі» Елеонори Бєльської, яка невдовзі вийде друком в одному із львівських видавництв. Твори письменниці із Кропивницька також здобули спеціальну відзнаку журналу Річ: за виразний гуманістичний струмінь, який пронизує її жанрову прозу. Continue reading “Перед Великоднем”
Звичайно, метафора огню золотого, що іскриться із понад 600-сторінкової поетичної антології «Ломикамінь» (ЛА «Піраміда», 2018), не була б перебільшенням до характеристики цієї книги, як і до чину її творців – упорядниць Марії Шунь та Олени Кицан і координатора проекту Василя Габора. Нагадаю, що Марія Шунь як упорядниця антологій вже не раз виступала в парі З Василем Габором, і ми знаємо про добрі наслідки їхньої співпраці. Continue reading “Із твоїх долонь – огонь золотий. Дещо про Марію Шунь та нові поетичні антології 2018 року – «Ломикамінь» і «П’ять Америк»”
1. Тривання тривке
…Розпочну есею, як це, переважно, робить Ігор Гургула у своїх новелах (йдеться про його найновішу книгу новел „Мапуче”, люди землі. – Київ, „Український письменник”, 2018, 463 с.), – зненацька, не притримуючись якоїсь виїмкової вишикуваної та причесаної послідовності викладу думок. Утім, саме зараз скажу і про насправді припочаткове. „У Південній Америці проживають індіанці племені араукани. Себе вони називають інакше – мапуче, що в перекладі означає „люди землі”. Continue reading “Земля людей”
Ми зустрілися на свято Успіння Богородиці. А мені в душі співало Благовіщення – Калинцеве та Антоничеве – як метафора Благої вісті, Золотого Слова… Щоб потрапити до Ігора Калинця, треба зайти в одну браму, потім в другу. Його будинок у подвір’ї – як мушля в мушлі. Так само, як і його поезія, що не відразу відкривається – треба пройти декілька брам… Continue reading “Золоті ворота Ігора Калинця”
