У «Буковинському журналі» – листування Тараса Мельничука з Іваном Дзюбою та багато іншого

Мирослав Лазарук

Невзабарі вийде у світ друге число «Буковинського журналу» за 2022 рік, до речі, один з найчисельніших випусків часопису за останні кілька років. Наступний – стане ювілейним, 125-им! А поки що триває війна не лише на фронті, а й на сторінках журналу.

Продовжувати читання “У «Буковинському журналі» – листування Тараса Мельничука з Іваном Дзюбою та багато іншого”

Acta studiosa 3: Ангеліна Ушкова, Богдана Якобчук, Елла Плахотна, Остап Лялюк

Як прочитують / досліджують  тексти сучасної зарубіжної літератури студенти-першокурсники (тепер уже – другокурсники) УКУ? Перед тим відсилаємо вас до попередньої публікації, де було представлено їх аналітичне бачення відомих творів сучасних українських письменників. Вибрані літературно-критичні есеї засвідчують зокрема, як по-різному можна прочитати один і той же твір,  керуючись власними читацькими чи «начитаними» критеріями та симпатіями. 

Продовжувати читання “Acta studiosa 3: Ангеліна Ушкова, Богдана Якобчук, Елла Плахотна, Остап Лялюк”

Acta studiosa 2: Артем Пушенко, Анастасія Фабіровська, Богдана Якобчук

“РІЧ” продовжує публікувати літературно-критичні есеї студентів-першокурсників Гуманітарного факультету Українського католицького університету. Як зазначив у передмові до першої публікації Данило Ільницький, репертуар тем і проблем, що порушені в них — різний. Передусім це те, що актуальне і відоме в просторі сучасної української літератури.  З іншого боку, це те, що в несподіваний спосіб привернуло увагу студентів-авторів, які оце щойно вступили на шлях глибшого думання про літературу та серйозного аналізу її.

Продовжувати читання “Acta studiosa 2: Артем Пушенко, Анастасія Фабіровська, Богдана Якобчук”

Acta studiosa 1: Уляна Бутрімова, Анна Вознюк, Софія Довгопола

“РІЧ” пропонує своїм читачам доволі неординарну, але симптоматичну публікацію літературно-критичних есеїв студентів-першокурсників Гуманітарного факультету Українського католицького університету. Голос тих, хто, може, ще не обріс дослідами і досвідами, але має свіже читацьке відчуття та евристичний дух…

Продовжувати читання “Acta studiosa 1: Уляна Бутрімова, Анна Вознюк, Софія Довгопола”

Астралії Радована Тадея

Надія Мориквас

Це з тих книжок, які потрапляють тобі до рук, коли ти їх найбільше потребуєш. Про які згодом скажеш: цю книжку я прочитала вчасно (незалежно від того, коли вона була написана). Настільки вона тобі співзвучна. Звісно, неможливо, користуючись підрядковим перекладом, збагнути нюанси поетичної мови хорватського автора. Тому я не буду розмірковувати про те, як він пише, а лише – про що він пише.

Продовжувати читання “Астралії Радована Тадея”

Степан Чарнецький: «Се право говорити дасть їм саме пережита війна»

Надія Мориквас

З тих пір, як з нашого серця – як завжди в пору національно-визвольних змагань – зринула пісня «Червона калина» – відродилася й увага до її автора – поета-модерніста Степана Чарнецького. Тут відразу напрошується питання: як став поет – молодомузівець, автор популярних пісень, не менш відомий своїми «новелями –фейлетонами» і театральними рецензіями, шанований в колі богемістів за вміння сказати й випити, – як він став виразником народних сподівань? А до того ж чи передусім – творцем пронизливої воєнної лірики.

Продовжувати читання “Степан Чарнецький: «Се право говорити дасть їм саме пережита війна»”

Ольга Камінська: У хорватських храмах моляться за Україну

На Квітну неділю люди виходять з храмів з оливковими гілочками в руках… На подвір’ї Церкви Богоматері Трсатської,  однієї з найдавніших християнських святинь у Хорватії, їх зустрічають пам’ятники найбільшим миротворцям недавнього минулого – папі Іванові Павлу ІІ і Матері Терезі. На людських устах ще бринять молитви  за мир, за Україну. Чи Бог розрізняє у цих молитвах й українські голоси?..

Продовжувати читання “Ольга Камінська: У хорватських храмах моляться за Україну”

Сміх і сльози Івана Сварника (1921–1989)

Іван Луцький

Останнього довоєнного місяця у видавництві «Галицька видавнича спілка» вийшло цікаве видання, яке складно віднести до якогось конкретного літературного жанру. Це підготована дітьми, Галиною та Іваном Сварником (сином) книга «Сміх і сльози Івана Сварника». Присвячена 100-літньому ювілеєві відомого гумориста Івана Сварника (1921–1989), вона складається з кількох, точніше з багатьох частин. Перша з них – біографічна.

Продовжувати читання “Сміх і сльози Івана Сварника (1921–1989)”

Андрій Павлишин: про творчість Яцека Дукая, ціну свободи і вибір вільної людини

Ще наприкінці минулого століття,в 90-х роках, Яцек Дукай писав про ту велику ціну, яку доведеться платити відчайдушним борцям за свободу у східній частині Європи в неминучому кривавому зіткненні з московським загарбником — зажерливою країною-Молохом. Хто ми і чому повинні захищати свою ідентичність? Що робити, аби не дати ворогові вкрасти нашу душу, і як залишатися людиною на війні? На ці запитання дають відповіді твори Яцека Дукая — непересічного сучасного польського письменника, що працює в жанрі наукової фантастики та альтернативної історії.

Продовжувати читання “Андрій Павлишин: про творчість Яцека Дукая, ціну свободи і вибір вільної людини”

Тиха поява українського Катулла

Назар Ващишин

Надто часто у нас великі події проходять непоміченими, наче прокрадаючись на «лапках голуба». Здається, і зараз сталося саме так: до українського читача прийшов Катулл у цілій його різноманітності і повноті (Ґай Валерій Катулл. Повне зібрання творів: Байдики, Поеми, Елегії та Епіграми / упорядкування, переклад з латини, передмова й коментарі Тараса Лучука; ілюстрації Ольги Шингур. Львів : Видавництво «Астролябія», 2021), але скільки з нас знає про це? Та й скільки з нас звертається до творчості цього величного римського поета у своєму житті? Втім, як почасти виглядає, така доля судилася поетові і за його життя.

Продовжувати читання “Тиха поява українського Катулла”

«Небеса» сучасної фінської літератури, або Про те, як не втратити найкращі надбання людської цивілізації

Ольга Ярешко

Захотілося у ці дні розповісти про роман-дистопію «Небеса» фінської авторки Пії Лейно, що вийшов друком у 2021 році у видавництві «Астролябія» (у перекладі Назара Довжка та Ольги Ярешко). Найперше, що роман вартісний, і свідчення того – Літературна премія Європейського Союзу, яку він здобув 2019 року. Крім того, роман цей, серед іншого, і про наслідки тоталітарного режиму. Але в цікавій художній подачі.

Продовжувати читання “«Небеса» сучасної фінської літератури, або Про те, як не втратити найкращі надбання людської цивілізації”

Любить – не любить

Надія Мориквас

Чому любов трагічна? Відповіді на це питання шукає панна д’Альбрехт – головна героїня роману «Любов сама» сучасної французької письменниці Лоранс Плазне (переклала з французької Ярина Тарасюк, видавництво «Астролябія», 2021).Це перший роман письменниці і перший її твір, що вийшов українською мовою.

Продовжувати читання “Любить – не любить”

Ярина Тарасюк: «У цьому романі, як в алхімічному трактаті, героїня шукає філософський камінь»

Торік у видавництві «Астролябія» вийшов роман сучасної французької письменниці Лоранс Плазне «Любов сама». Це зразок іншої, не епатажної, інтелектуальної літератури, яка сюжетно розгортає архетипну історію кохання, а концептуально досліджує поняття любові, її різні вияви та рівні. Ярина Тарасюк, доцент кафедри світової літератури, ЛНУ ім. І. Франка, яка переклала роман, впроваджує читача в ідейний світ цього роману, розмірковує про природу любові, способи її зображення в літературі, про наближення культурних ідей XVII століття до сучасної людини і про суть перекладацької роботи.

Продовжувати читання “Ярина Тарасюк: «У цьому романі, як в алхімічному трактаті, героїня шукає філософський камінь»”

Живий голос ученої мови

Надія Мориквас

У чому секрет привабливості нової книги Миколи Ільницького? Яка стає не менш популярною, ніж його «Драма без катарсису», як ознакував учений ХХ століття і якою зачитувалося моє покоління? Мабуть, у тому, що прилучає нас  до пошуків відповідей на виклики, які стали перед людиною ХХІ віку.

Продовжувати читання “Живий голос ученої мови”

Спокуса марновірця, або Із історії зла

Надія Мориквас

Тяжкій спокусі-випробі був підданий герой роману «Духовидець» Фрідріха Шіллера — єдиного прозового твору класика світової літератури, що вперше вийшов українською мовою в перекладі Тараса Лучука (Фрідріх Шіллер. Духовидець: Із записок графа фон О**: Видавництво «Астролябія», 2021). Уже цей факт спонукає нас замислитися над тим, що спонукало драматурга, поета й філософа звернутися до прози. Чи не потреба чіткіше висловити свою увагу до людини чи радше — до несподіваних проявів її індивідуальності?..

Продовжувати читання “Спокуса марновірця, або Із історії зла”

Левова брама

Юрко Волощак

Отож Юрко Волощак неквапом пише свою львівську історію чи  радше – автобіографічну повість у новелах, почавши її з дитячих спогадів. Публікуючи сторінки цієї колоритної оповіді,  «Річ» разом з вами чекає на її приголомшливе завершення.

Продовжувати читання “Левова брама”

Шлях до любові – як випроба…

Віра Дітчук

«Бо що починається з крові?!»

Роман Надії Ковалик «Люба для любові…» (Львів: «Простір-М», 2021) виданий рівно через тридцять років після того, як  1991 року, здавалося б, могутній і непохитний Радянський Союз тріснув, як мильна булька. Час покаже, який резонанс буде від цієї книги, однак вже сьогодні можу стверджувати: книга читається легко, на одному подиху.

Продовжувати читання “Шлях до любові – як випроба…”

На часі та поза часом

Віра Олеш

Одразу два львівських видавництва – «Джезва» та «Апріорі» спричинилися до виходу в світ книжки Оксани Лозової «Час не минає», куди увійшли вибрані твори, переважно зі збірок «Просто неба» (1994), «Політ у літо» (2002), «Очі дерев» (2009), «Хто Україна твоя?» (2013), а також найновіші поезії.

Продовжувати читання “На часі та поза часом”

Від Шевченка до Неборака

Ярослав Поліщук

Ільницький М. М. Читаючи, перечитуючи…
Літературознавчі статті, портрети, роздуми.
Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2019. 320 с.

Продовжувати читання “Від Шевченка до Неборака”