1. Чого ж…
Щоденник Лоа (авторське). Прислýхаймось, вчитаймося.
„Люди додумались уже до багато чого. Що ж із ними робити у цьому випадку? Можливо, знищити?.. Почати все заново? І так шкода… І так втомився я уже від тих творчих мук. Постарів”. Continue reading “Чи фрагментарні світ і життя?..”
І. Відлуння
Богдан Чепурко народився 26 серпня 1949 року в селі Осівцях на Тернопільщині. (Принаймні, він так стверджує). І ця книга „Наче те листя дерев; луни й відлуння звитяг і марнот”; Тернопіль, ФОП Осадца Ю.В., 2018 рік; 373 с., – найновіша, на сьогодні, в його доробку. Тридцять п’ята.
…Такий вдалий (по-справжньому художній) портрет письменника на третій сторінці цього видання: лицем – гартований воїн-рубака; козак-характерник! Найсакральніша парсуна з усіх, Чепуркових, що я бачив. Шкода, – без авторства! Continue reading “ПОЛЮВАЛЬНИК ЗА ВІДЛУННЯМИ ЗМІНЕНОЇ СВІДОМОСТІ”
…Богдан Чепурко – один із найбільш загадкових сучасних українських поетів. Додам, парадоксальних. Постійно – на людях і, разом з тим, цілком відсторонений, не надто публічний. Приглушено-зворушливий у своїх найвдаліших поетичних сентенціях і, водночас, дещо галасливий у подеяких витворах громадянської лірики (хоч і тут – надійно-професійний). Continue reading “„У часопросторі („не”)проминання””
…Вчитуюсь у тексти і гортаю; гортаю і вчитуюсь ув альбомного зразка форматне енциклопедичне видання (у двох томах) «Художній метал, світовий та український», 419 с.; друга книга – «Художній метал України ХХ–ХХІ століть», 275 с. Мимоволі, все більше заглиблююсь у авторський світ Ростислава Шмагала, знаного львівського мистецтвознавця, доктора наук, професора. Це якраз той випадок, коли разом, з дуже зацікавленим та професійно заангажованим у процес творення таких книжок, видавництвом «Апріорі» у 2015 році заслано у світ, без зайвини, унікальну «енциклопедію художнього металу»; до цього нічого подібного у нас, українців, не було. Тут дещо приглушу пафос. Але!.. Continue reading “Двокнижжя Ростислава Шмагала, яке долає часоплин”
Уява – єдиний спосіб боротьби з реальністю, такою жорсткою, а нерідко й жорстокою. Це зовсім не уникання дійсності. Це – життя художника, мандрівця світами; своєрідна «гра в бісер», як у Германа Гессе. Ніби шукаємо в сновидіннях неймовірно забуту давню домівку, відгадуємо шлях, що його чомусь не запам’ятали; трапляється, довго, мов сліпці, блукаємо у темряві, аби таки намацати найнепомітніший путівець і неквапом просуватися далі. Тут слід дослуха́тися душі. Душа і творчість – єдине, що по-справжньому належить людині. І не збочити. Не зупинитись. Не злякатися. Continue reading “ПОВЕРТАТИСЯ ЗАВЖДИ: поетичні рефлексії Михайла Барабаша”
Гадається, що створити подібний роман спроможний письмак, який здавна вже осягнув, наскільки це можливо, себе; вивірив свої прийдешні тексти, напевне, й здолав межу відчаю, загартувавшись у цьому вогневирі та заклавшись від просторікувань і базікань. Тут, я застановився, міркуючи, що збиваюся на дещо пафосний штиб. Втім, правдивість кожного слова все ж скерувала в русло злагоди зі собою й дозволила провадити далі…
Continue reading “БОГДАН МЕЛЬНИЧУК: дорогою життя”
…Щось у нічному листопаді
Холодить душу.
…Хтось безнадійно човгає
Під вікнами,
Здіймаючи листяний
Неспокій.
Бухикає та кряхтить.
А згодом приглушено
Крякне,
Ніби добряче причастившись
Оковитою;
Не дочекавшись вранішнього
Похмілля. Continue reading “ОСІННІ ОДКРОВЕННЯ”
Віктор Палинський
Член Правління та секретар Львівської організації НСП України
Без зайвого пафосу скажу, що інтелектуально-мистецький Львів здригнувся та затамував подих у печалі й скорботі: несподівано пішов у зáсвіти Роман Лубківський. Воістину, втрата непоправна, боляща. Ще не осмислена.
З цим великим чоловіком відійшла ціла епоха, суперечлива, одначе невід’ємна від сучасного життя українського народу, нашого суспільства, світової українськості. Continue reading “Прощання з Романом Лубківським. Печальне та рефлексійне”
1. Насампочатку було…
…Люблю, коли книжка має викладену певну свою кололітературну історію. Не конче інтригуючу. Головне – щиру, з відкритим контекстом, як довірою до випробуваного читальника. Це явно додає колориту виданню. Саме так є у збірникові поезій Ігоря Павлюка «Гра і битва», 2014р., НК Богдан, Тернопіль, 207 с. Continue reading “МІЖ ГРОЮ І БИТВОЮ (кілька думок і рефлексій з приводу книжки лірики Ігоря Павлюка)”
У цю місцину ми з Орестом приїздили неодноразово. Село з давньою і доволі вишуканою назвою Тернава на Старосамбірщині приваблювало якимось особливим, здавалося, вистояним на багатолітніх травах, спокоєм і ритмом, що не передбачав нервової суєти та самовільного поспіху. Відчувалась непоказна розміреність та статечна впевненість у всьому, що робилося тут. І виглядали місцеві мешканці в цьому трибі вельми привабливо. Хоча, можливо, нам, львівським міщухам, усе це лише видавалося…
