Досвід співпереживання
Розглядаючи книгу Богдана Смоляка «Моя найбільша війна. Рік 2022: у роздумах і відчуттях» (Львів, Апріорі, 2023) насамперед як інтимний літературний щоденник (ба більше – інтимний публічний щоденник), відчуваєш спокусу приміряти її на себе, порівняти із власним ненаписаним щоденником 2022-го – року, що перевернув світ для усіх українців. І мова не стільки про хронологію подій – як про ті емоційні сюжети, які розгортаються в серці й уяві письменника із загостреним почуттям власної відповідальності перед часом. Бо ніхто не скаже твоєї правди за тебе. Ніхто замість тебе не виграє твою найбільшу війну. Здається, як не напишеш – тебе розірве або ж навпаки – швидкозмінні хроніки притлумлять ті чисті емоції, що й були істинним відгуком на події, і тобі вже ніколи не вдасться позбирати докупи слова-перли, слова прозріння, ту первісну правду, яка тобі відкрилася.
Продовжувати читання “Досвід співпереживання”