Оглядач

STUDIA POLSKO-UKRAIŃSKIE
2–2015

До числа нових паростків вільної науки можна сміливо віднести випуск збірника «Польсько-українські студії»  (UNIWERSYTET WARSZAWSKI. Wydział Lingwistyki Stosowanej. Eksperymentalne Laboratorium Literaturoznawcze). Перший том вийшов 2014 року. В очікуванні третього випуску серії варто звернути увагу на наукові розвідки попереднього тому, який репрезентує проблеми літературоз­навчого, філософського та історичного спрямування. Продовжувати читання “В АСПЕКТІ «ПОЛЬСЬКО­-УКРАЇНСЬКИХ СТУДІЙ»”

Ім’я Ярослава Поліщука (літературознавця, доктора філології, професора) добре відоме тій особливій категорії шанувальників красного письма, які читають не тільки тексти, але й про тексти. Адже праці вченого творять особливий дискурс – новітнє прочитання наших класиків та сучасників. А сам автор – активний учасник літературного процесу. Цьому сприяє не тільки застосування ним найновіших наукових методик, потужний контекст, але й жвава манера викладу, прозорість думки та аргументів, що робить праці вченого та есеїста привабливими для широкого кола читачів. Бо, зрештою, це високоякісна есеїстика. Такі прикмети характеризують і найновішу книгу Ярослава Поліщука – «Ukraińskie rozstaje» («Українські роздоріжжя»), яка цього року вийшла в Білостоці в рамках наукової видавничої серії «Переломи / Пограниччя». Продовжувати читання “ЯРОСЛАВ ПОЛІЩУК: «Побачити себе у дзеркалі європейської культури – мета, яку ставили собі найамбітніші таланти нашої землі»”

Оглядач

На польському інтелектуальному ринку з’явилася непересічна книжкова новинка, яка, віримо, відкриє глибші розуміння українського красного письма у польському суспільстві. Мова – про книгу відомого вченого-літературознавця Ярослава Поліщука «Ukraińskie rozstaje» («Українські роздоріжжя»), яка цього року вийшла в Білостоці в рамках наукової видавничої серії «Переломи / Пограниччя». Продовжувати читання “Про українську літературу – полякам”

Оглядач

Галина Пагутяк у новому романі «Магнат» (Київ: АБА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014) – можливо, найцікавішої своєї книжки, залишається вірною інтересу до епохи пізнього Відродження і до містичного місцин Прикарпаття. Продовжувати читання “ШЛЯХЕТНЕ СЕРЦЕ”

Оглядач

«Фрагменти із сувою мойр» Валерія Шевчука (Київ: Либідь, 2014), трилогія або «клаптиковий роман», за визначенням автора, – значне явище в прозі минулого року. Настільки значне, що критики й літературознавці тільки на підступах до нього. У короткому огляді можна хіба-що констатувати, що сюжети усіх трьох частин (що є окремими романами) – «Кросворд» , «Театр прози» і «Милий кохання тягар» – снують різні людські долі, які взаємно переплітаються у містично- химерний спосіб, бо усі вони (як і наші з вами) перебувають у системі сфер (світ – це система сфер). І ще тут є багато любові. Продовжувати читання “ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК. Театр прози”

Оглядач

Борис Гуменюк привіз свої “Вірші з війни» буквально. Що змінилося з того часу, як він рік тому приїхав на 21 форум видавців у Львові з першим накладом, у військовому однострої і при регаліях заступника командира Добровольчого батальйону ОУН? Ще довго в донецьких степах «ревли гармати», а в нашу мову ввійшли неологізми – гради, блокпости і шини, тому так актуально звучать Сергієві вірші. Продовжувати читання “БОРИС ГУМЕНЮК. Вірші з війни”

Оглядач

Напередодні книжкового форуму «Річ» провела невелике опитування серед своїх авторів, щоби дізнатися про їхні читацькі пріоритети. Насамперед – у масиві того, що було видано за останніх два-три роки львів’янами (і не тільки ними, бо дехто з опитуваних вийшов за ці рамці). Це слугуватиме й додатковим орієнтиром на XXII форумі книговидавців. Продовжувати читання “ЩО ПРОЧИТАНО?”

Соболь В. Українське бароко. Тексти і контексти. – Варшава:
Видавництво Варшавського університету, 2015. – 382 с.

Леонід Ушкалов

Я вже давно, щонайменше років із двадцять, досить уважно слідкую за науковою творчістю Валентини Соболь. І книга, про яку хочу сказати кілька слів, видається мені чи не найкращим з усього, що належить перу шановної Авторки, свого роду підсумком усього того, що було зроблено нею за чверть століття вивчення історико-літературної проблематики, в осередді якої перебуває українське літературне бароко. Продовжувати читання “ЩО ТАКЕ УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО (за сторінками книги Валентини Соболь)”

Надія Мориквас

Навмисне не читала численних відгуків у соціальних мережах, що посипалися на книжку Сергія Осоки «Небесна падалиця» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2015), щоби не замулити власного враження. Поезію треба переживати наодинці. Але все ж – скільки душ вона зачепила !.. Отже, поринаєш у неї, як у плесо – ця вода глибока, ба вічна. Це коловорот життя, де в одному вірші: Продовжувати читання “У ПОЛОНІ ПОВЕНІ”

Віктор Палинський

1. Насампочатку було…

…Люблю, коли книжка має викладену певну свою кололітературну історію. Не конче інтригуючу. Головне – щиру, з відкритим контекстом, як довірою до випробуваного читальника. Це явно додає колориту виданню. Саме так є у збірникові поезій Ігоря Павлюка «Гра і битва», 2014р., НК Богдан, Тернопіль, 207 с. Продовжувати читання “МІЖ ГРОЮ І БИТВОЮ (кілька думок і рефлексій з приводу книжки лірики Ігоря Павлюка)”

Євгенія Сохацька

Цікавим звітом діяльності вишів у новітній час є видання наукових збірників. Вони зазвичай є плодом діяльності створених там наукових центрів, експериментальних лабораторій. Вагомими здобутками у цьому плані є видання Центру шевченкознавчих досліджень у Черкаському національному університеті (кер.–проф. В.Т.Поліщук), Центру огієнкознавства в Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (кер.–проф. Є.І.Сохацька), Науково-дослідного інституту імені Лесі України у Східноєвропейському університеті (колишньому Волинському університеті імені Лесі Українки) та ін. Продовжувати читання “ПЕРША ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКА ЛАСТІВКА З ВАРШАВИ”

Ярослав Поліщук

Власне рік, як відійшла у кращі світи видатна польська поетка й класик світової поезії ХХ століття Віслава Шимборська. Про міру її таланту все менше сперечаються, оскільки книги цієї авторки почитні в цілому світі, а її творче новаторство надихає багатьох поетів молодших поколінь – як у Польщі, так і далеко за її межами. Про загадку популярності Шимборської пишуть солідні томи. У чому ж вона? Мабуть, у виробленні такого універсального письма, яке надавалося б до перекладу. Шимборська старанно продумувала кожен свій образ, а загалом в її поезії, попри цілком природну речову конкретику, завжди присутній дух високого узагальнення, синтезу, есенціональності, що промовляє до людини взагалі, незалежно від раси, національності, віросповідання, культурної приналежності. Продовжувати читання “ОСТАННЯ ЗБІРКА ВІСЛАВИ ШИМБОРСЬКОЇ”

Оглядач

Shakespeare’s Sonnets. Шекспірові сонети. Переклад з англійської Наталії Бутук. Редактор Марія Габлевич. – Дрогобич: Коло, 2011.

Визначною, хоч і не вельми помітною подією 2011-го «книжкового» року стала поява нової книжки «Шекспірових сонетів» у перекладі Наталі Бутук під редакцією Марії Габлевич. Продовжувати читання “ЦЕЙ ВІЧНО АКТУАЛЬНИЙ ШЕКСПІР”

Надія Мориквас

Євген Нахлік, Оксана Нахлік. Пантелеймон Куліш між Параскою Глібовою і Горпиною Ніколаєвою: Біографічно-культурологічне дослідження; З додатком невідомого листування / Монографічна розвідка Є. К. Нахліка; Упорядкування, текстологічне підготування листів та коментарі Є. К. Нахліка й О. М. Нахлік; НАН України. Львівське відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. – Львів, 2009. – 319 с., іл. – Серія «Літературознавчі студії». Вип. 13. Продовжувати читання “Життя – це любовний роман, або й кілька”

Ярослав Поліщук

Марко Павлишин. Ольга Кобилянська: Прочитання. – Харків: Акта, 2008. – 360 с.

Утеча від стереотипу

Про Ольгу Кобилянську в нас писано-переписано!.. Спершу, ще за життя, нею захоплювалися модерністи (знаю, що точніше було б писати: її творами захоплювалися, але в цьому разі свідомо вдаюся до двозначного формулювання). Потім підняли на щит комуністичної пропаганди радянські літератори, педалюючи соціально-класову проблематику, що порушувалася в її творах (а хто з великих талантів не торкався такої проблематики й не критикував суспільних відносин?). Урешті, на зорі вкраїнської Незалежності за тему міцно вхопилися феміністки й, нервово жестикулюючи, заговорили про рафіновану стать у прозі Кобилянської, про її жіночу меланхолію-депресію або й, у крайнощах, про лесбійські схильності. Словом, якщо вже з’явилася потреба знайти український відповідник Вірджинії Вулф чи Сильвії Платт, то ось, маєте – Кобилянська! Продовжувати читання “ТЕМРЯВА ПІД ЛІХТАРЕМ”