Роздуми
Існує істотна різниця між текстом Тараса Григоровича «Як умру, то поховайте» і музичним варіантом цього вірша, піснею «Заповіт», що стала одним з українських гімнів-славнів.
Продовжувати читання “Роман Гринько: Глибинні тексти Шевченка”
Було б справедливо оголосити 2022-й рік у контексті нашої культури та боротьби роком Орлика чи радше – Орликів. Саме нинішнього року виповнюється 350 років від народження, 270 від дня смерті Пилипа Орлика, 320 – від дня народження його не менш знаменитого сина – Григорія Орлика. Упродовж тридцяти років вони будили політичну Європу, озвучуючи українську справу листами й маніфестами… Видавництво Варшавського університету (WUW) у квітні ц.р. видало Щоденник Пилипа Орлика під назвою Filip Orlik i jego Diariusz. Odczytanie z rękopisu, opracowanie, wstęp, komentarze Walentyna Sobol. Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego 2021, 532 s.
Продовжувати читання “Щоденник Пилипа Орлика видали у Варшаві”
З тих пір, як з нашого серця – як завжди в пору національно-визвольних змагань – зринула пісня «Червона калина» – відродилася й увага до її автора – поета-модерніста Степана Чарнецького. Тут відразу напрошується питання: як став поет – молодомузівець, автор популярних пісень, не менш відомий своїми «новелями –фейлетонами» і театральними рецензіями, шанований в колі богемістів за вміння сказати й випити, – як він став виразником народних сподівань? А до того ж чи передусім – творцем пронизливої воєнної лірики.
Продовжувати читання “Степан Чарнецький: «Се право говорити дасть їм саме пережита війна»”
До дефініції міста найбільшою мірою пасує метафора палімпсесту, в якому чинники взаємно накладаються за законом додавання: «мармуровий листок на листку», «сталь на сталі», «камінь на камені». І це нашарування елементів можна трактувати подвійно: в естетичному сенсі як перевагу сили міста та нескінченних можливостей його експансії, а також у філософському сенсі – як заклик до необхідної редукції, до визволення з-під влади нагромаджень, усунення нашарувань, що дасть змогу побачити те, що істотне й первинне, що пов’язане з витоками[1].
Продовжувати читання “Літературний палімпсест Києва”Анна Лобановська
Свій антироман «Українська реконкіста» Ніла Зборовська присвятила світлій пам’яті Юрка Гудзя.
«Ніла Зборовська чи не єдина, на жаль, серед сучасного письменницького кола мала бажання продовжити ідею українського культурного Відродження на кшталт іспанської Реконкісти, коли іспанці, що кілька століть перебували під впливом арабів, раптом прокинулися й усвідомили можливість повернення до своїх національних коренів саме через культурні коди: через національну музику, танець фламенко, – таким чином розпочалася іспанська Реконкіста. Ідею української культурної реконкісти виношував Юрко Гудзь і ділився нею з Нілою Зборовською…»[1] Продовжувати читання “«Українська реконкіста»: надії й сподівання Ніли Зборовської.”
У рамках проекту “Лінгвістичні зустрічі” 21 листопада 2016 року у Львівському Національному університеті імені Івана Франка відбулася презентація англомовної книги Андрія Даниленка «Від Біблії до Шекспіра: Пантелеймон Куліш (1819-1897) і формування української літературної мови». Вперше Кулішеві переклади Біблії і творів Шекспіра розглянуто в контексті творення нової української літературної мови у двох історичних частинах України – Галичині та Наддніпрянщині.
Продовжувати читання ““Гарячий Куліш” в дзеркалі сучасних досліджень”
«Niestety, w życiu przeżywa się tylko dwie miłości prawdziwe:
pierwsza, która umiera, i ostatnia, od której się umiera»
(A. Dumas)
Порівняльний аналіз перекладів ліричної драми Івана Франка польською мовою я здійснила в доповіді на конгресі у Львові. Тут єдино із вдячністю назву імена перекладачів. Найстарший з-поміж них – український поет-молодомузівець Сидір Твердохліб (1886-1922). Наймолодша – Інеса Пьонтковска. По одному-два твори зі збірки «Зів’яле листя» переклали Тадеуш Хрушчелевський, Флоріан Неуважний, Влодзімєж Слободнік, Сидір Твердохліб, Евгеніуш Самохваленко, Єжи Литвинюк, Едвард Зих, Казімєж Анджей Яворський, Інеса Пьонтковська. А правдивою подією стало тримовне видання цілої збірки. Продовжувати читання “ЛІРИЧНА ДРАМА І.ФРАНКА «ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ». Польські паралелі”
ПРЕКРАСНО
придумана Трагедія
Ромео і Джульєтти,
Як її часто (з гучними оплесками)
привселюдно грали Слуги
високоповажаного лорда Гансдона.
Лондон.
Надрукував Джон Дантер.
1597
Наскільки красивішою є гожа
Краса у правди дорогому строї!
Тому миліша нам премила Рожа,
Що повниться духмяністю п’янкою.
…
Так з тебе, люба юносте красива,
Відстоюється віршем дух правдивий.
Сонет 54 (Пер. Наталі Бутук)
Джульєтта:
Та що ім’я? Назви хоч як троянду,
Не зміниться в ній аромат солодкий!
Так і Ромео вища досконалість
Зостанеться при ньому й безіменнім.
RJ 2.2 [Q1 837-40] (Пер. Ірини Стешенко)
Наталія Торкут*
Його називали “Солодкоголосим Лебедем Ейвону” (Бен Джонсон) і «дзеркалом всесвітнім» (Пантелеймон Куліш), “всюдисущою морально індиферентною природою” (Томас Манн) і “духом, який пронизує весь світ і від якого ніщо не може бути прихованим” (Йоганн Вольфганг Ґете). Романтик Ральф Вальдо Емерсон проголосив його “батьком людини в Америці”, акцентуючи у такий спосіб засадничу роль у формуванні американської ідентичності, а сучасний культуролог Гарольд Блум не лише поставив його у центр літературного канону, але й віддав йому пальму першості у винайденні психоаналізу, залишивши Фройдові лише роль систематизатора психоаналітичної теорії.
Продовжувати читання “ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР: ФАКТИ, ДОМИСЛИ, МІСТИФІКАЦІЇ”
На взористому полотні Франкової уяви тканому впродовж життя, років із двадцять вилася нитка Шекспірової драми The Merchant of Venice (далі – “ВК”), лиш де-не-де вилонюючись на поверхню у зафіксованих на папері згадках, аж поки не розгорнулася в окремий узір – рукопис перекладу цієї драми і передмови до нього, датований липнем-серпнем 1912 року. Текст передмови (чи, радше, наукової джерелознавчої статті) не скінчений, переклад так і не побачив ні сцени, ні друку, а коли таки вийшов у світ (1956)1, то так і не ввійшов до скарбниці української літератури. Сьогодні до нього звертаються дуже поодинокі дослідники.2 Продовжувати читання “ФУНТ М’ЯСА (До історії перекладу Шекспірового “Венецького купця”)”
РІЧ 