Оксана Смерека-Малик

 

***

Вже допито вино і остання погасла цигарка,
Вже відкрито вікно, наче двері – сміливо навстіж,
І застелено ліжко. Квапливі цілунки останні.
Я стою у плащі, ну, а ти, як завжди, босоніж. Continue reading “«В твоє ім’я, як в прірву, я лечу»”