В океані культури чимало різних суден і суденець. Найбільше охочих поплавати на плотику, надувному матраці чи просто дошці; вони тримаються ближче до причалу і за найменшої тривоги гарячково гребуть лицем до горизонту; набравшись страху, згодом подорожують на комфортабельних лайнерах. Але не покидаймо ґалери, що акурат для серйозних митців…
Продовжувати читання “МАСЛИНИ (з е-діаріуша «Моя найбільша війна», 2022)”Життя невпинне й неспинне, як ці дерева, що можуть нас перетривати. Якщо ми їх не зрубаємо. Доти вони будуть стояти, як античний герой Антей, всотуючи соки рідної землі. Востаннє ми так стояли на останній безкровній революції на майданах-2004. А тепер ми біжимо-летимо чи втікаємо. Словом, в безперевному русі, часом не в змозі зупинитися й зосередити погляд на вкрай важливому. Як багато залежить від усміху кожного дня, бо дні продовжують усміхатися – в перервах між сиренами і зведеннями з фронтів. Найбільше тривожать і найбільше болять звістки про друзів і знайомих, звістки домашні; найбільше лякає невідомість.
Продовжувати читання “(ПРОТИ)СТОЯННЯ”Щоби поговорити про Богдана, а така потреба виникла в мене у зв’язку із співпереживанням його ювілею, що співпав цьогоріч із моїм, – треба було спершу походити з ним Камінкою. Так він любовно, на старий лад, називає Кам’янку-Бузьку над Бугом, яка вироcла на тих каменюках, що їх останній льодовик докотив аж до Львова… Бо тільки в рідному місті чоловік може відкритися цілком несподівано – наприклад, виставкою своїх живописних робіт! Чи ж багато людей знає, що Богдан Смоляк, поет, прозаїк, есеїст, літературознавець – ще й художник?
Продовжувати читання “Поговорити про Богдана…”Було б справедливо оголосити 2022-й рік у контексті нашої культури та боротьби роком Орлика чи радше – Орликів. Саме нинішнього року виповнюється 350 років від народження, 270 від дня смерті Пилипа Орлика, 320 – від дня народження його не менш знаменитого сина – Григорія Орлика. Упродовж тридцяти років вони будили політичну Європу, озвучуючи українську справу листами й маніфестами… Видавництво Варшавського університету (WUW) у квітні ц.р. видало Щоденник Пилипа Орлика під назвою Filip Orlik i jego Diariusz. Odczytanie z rękopisu, opracowanie, wstęp, komentarze Walentyna Sobol. Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego 2021, 532 s.
Продовжувати читання “Щоденник Пилипа Орлика видали у Варшаві”Розмовляла Надія Мориквас
Задля промоції української книжки та підтримки наших збройних сил – така двоєдина мета проекту волонтерської ініціативи «Львівський Лицар» під красномовною назвою «Читаючи – воюєш». #читаючивоюєш
Продовжувати читання “Ольга Садов’як-Якубів: Будь-яке зернятко передбачає плід”Невзабарі вийде у світ друге число «Буковинського журналу» за 2022 рік, до речі, один з найчисельніших випусків часопису за останні кілька років. Наступний – стане ювілейним, 125-им! А поки що триває війна не лише на фронті, а й на сторінках журналу.
Продовжувати читання “У «Буковинському журналі» – листування Тараса Мельничука з Іваном Дзюбою та багато іншого”Як прочитують / досліджують тексти сучасної зарубіжної літератури студенти-першокурсники (тепер уже – другокурсники) УКУ? Перед тим відсилаємо вас до попередньої публікації, де було представлено їх аналітичне бачення відомих творів сучасних українських письменників. Вибрані літературно-критичні есеї засвідчують зокрема, як по-різному можна прочитати один і той же твір, керуючись власними читацькими чи «начитаними» критеріями та симпатіями.
Продовжувати читання “Acta studiosa 3: Ангеліна Ушкова, Богдана Якобчук, Елла Плахотна, Остап Лялюк”Продовження неймовірних дитячих вражень, які занотував цілком дорослий і зрілий письменник Юрко Волощак.
Продовжувати читання “Левова брама”“РІЧ” продовжує публікувати літературно-критичні есеї студентів-першокурсників Гуманітарного факультету Українського католицького університету. Як зазначив у передмові до першої публікації Данило Ільницький, репертуар тем і проблем, що порушені в них — різний. Передусім це те, що актуальне і відоме в просторі сучасної української літератури. З іншого боку, це те, що в несподіваний спосіб привернуло увагу студентів-авторів, які оце щойно вступили на шлях глибшого думання про літературу та серйозного аналізу її.
Продовжувати читання “Acta studiosa 2: Артем Пушенко, Анастасія Фабіровська, Богдана Якобчук”“РІЧ” пропонує своїм читачам доволі неординарну, але симптоматичну публікацію літературно-критичних есеїв студентів-першокурсників Гуманітарного факультету Українського католицького університету. Голос тих, хто, може, ще не обріс дослідами і досвідами, але має свіже читацьке відчуття та евристичний дух…
Продовжувати читання “Acta studiosa 1: Уляна Бутрімова, Анна Вознюк, Софія Довгопола”Це з тих книжок, які потрапляють тобі до рук, коли ти їх найбільше потребуєш. Про які згодом скажеш: цю книжку я прочитала вчасно (незалежно від того, коли вона була написана). Настільки вона тобі співзвучна. Звісно, неможливо, користуючись підрядковим перекладом, збагнути нюанси поетичної мови хорватського автора. Тому я не буду розмірковувати про те, як він пише, а лише – про що він пише.
Продовжувати читання “Астралії Радована Тадея”З тих пір, як з нашого серця – як завжди в пору національно-визвольних змагань – зринула пісня «Червона калина» – відродилася й увага до її автора – поета-модерніста Степана Чарнецького. Тут відразу напрошується питання: як став поет – молодомузівець, автор популярних пісень, не менш відомий своїми «новелями –фейлетонами» і театральними рецензіями, шанований в колі богемістів за вміння сказати й випити, – як він став виразником народних сподівань? А до того ж чи передусім – творцем пронизливої воєнної лірики.
Продовжувати читання “Степан Чарнецький: «Се право говорити дасть їм саме пережита війна»”На Квітну неділю люди виходять з храмів з оливковими гілочками в руках… На подвір’ї Церкви Богоматері Трсатської, однієї з найдавніших християнських святинь у Хорватії, їх зустрічають пам’ятники найбільшим миротворцям недавнього минулого – папі Іванові Павлу ІІ і Матері Терезі. На людських устах ще бринять молитви за мир, за Україну. Чи Бог розрізняє у цих молитвах й українські голоси?..
Продовжувати читання “Ольга Камінська: У хорватських храмах моляться за Україну”Іван Луцький
Останнього довоєнного місяця у видавництві «Галицька видавнича спілка» вийшло цікаве видання, яке складно віднести до якогось конкретного літературного жанру. Це підготована дітьми, Галиною та Іваном Сварником (сином) книга «Сміх і сльози Івана Сварника». Присвячена 100-літньому ювілеєві відомого гумориста Івана Сварника (1921–1989), вона складається з кількох, точніше з багатьох частин. Перша з них – біографічна.
Продовжувати читання “Сміх і сльози Івана Сварника (1921–1989)”Ще наприкінці минулого століття,в 90-х роках, Яцек Дукай писав про ту велику ціну, яку доведеться платити відчайдушним борцям за свободу у східній частині Європи в неминучому кривавому зіткненні з московським загарбником — зажерливою країною-Молохом. Хто ми і чому повинні захищати свою ідентичність? Що робити, аби не дати ворогові вкрасти нашу душу, і як залишатися людиною на війні? На ці запитання дають відповіді твори Яцека Дукая — непересічного сучасного польського письменника, що працює в жанрі наукової фантастики та альтернативної історії.
Продовжувати читання “Андрій Павлишин: про творчість Яцека Дукая, ціну свободи і вибір вільної людини”Назар Ващишин
Надто часто у нас великі події проходять непоміченими, наче прокрадаючись на «лапках голуба». Здається, і зараз сталося саме так: до українського читача прийшов Катулл у цілій його різноманітності і повноті (Ґай Валерій Катулл. Повне зібрання творів: Байдики, Поеми, Елегії та Епіграми / упорядкування, переклад з латини, передмова й коментарі Тараса Лучука; ілюстрації Ольги Шингур. Львів : Видавництво «Астролябія», 2021), але скільки з нас знає про це? Та й скільки з нас звертається до творчості цього величного римського поета у своєму житті? Втім, як почасти виглядає, така доля судилася поетові і за його життя.
Продовжувати читання “Тиха поява українського Катулла”Ольга Ярешко
Захотілося у ці дні розповісти про роман-дистопію «Небеса» фінської авторки Пії Лейно, що вийшов друком у 2021 році у видавництві «Астролябія» (у перекладі Назара Довжка та Ольги Ярешко). Найперше, що роман вартісний, і свідчення того – Літературна премія Європейського Союзу, яку він здобув 2019 року. Крім того, роман цей, серед іншого, і про наслідки тоталітарного режиму. Але в цікавій художній подачі.
Продовжувати читання “«Небеса» сучасної фінської літератури, або Про те, як не втратити найкращі надбання людської цивілізації”Чому любов трагічна? Відповіді на це питання шукає панна д’Альбрехт – головна героїня роману «Любов сама» сучасної французької письменниці Лоранс Плазне (переклала з французької Ярина Тарасюк, видавництво «Астролябія», 2021).Це перший роман письменниці і перший її твір, що вийшов українською мовою.
Продовжувати читання “Любить – не любить”Торік у видавництві «Астролябія» вийшов роман сучасної французької письменниці Лоранс Плазне «Любов сама». Це зразок іншої, не епатажної, інтелектуальної літератури, яка сюжетно розгортає архетипну історію кохання, а концептуально досліджує поняття любові, її різні вияви та рівні. Ярина Тарасюк, доцент кафедри світової літератури, ЛНУ ім. І. Франка, яка переклала роман, впроваджує читача в ідейний світ цього роману, розмірковує про природу любові, способи її зображення в літературі, про наближення культурних ідей XVII століття до сучасної людини і про суть перекладацької роботи.
Продовжувати читання “Ярина Тарасюк: «У цьому романі, як в алхімічному трактаті, героїня шукає філософський камінь»”У чому секрет привабливості нової книги Миколи Ільницького? Яка стає не менш популярною, ніж його «Драма без катарсису», як ознакував учений ХХ століття і якою зачитувалося моє покоління? Мабуть, у тому, що прилучає нас до пошуків відповідей на виклики, які стали перед людиною ХХІ віку.
Продовжувати читання “Живий голос ученої мови”
