Валерій Ілля

«Любіть її… Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть».
Т. Шевченко

Вже до вічности півкроку
та з півсотні кроків ще до хати
де чекають золоті снопи колядки – голос Коліди
гой святе Родздво
йдуть приплісуючи поровень
а береза з свого дзвона ронить сльозу світла
радуй си
місячними голосами
як би з того боку місяця виводять
– Ой з-за гірочки з-за калиноньки
їхали люди з Україноньки

хто вони
чиї душі пробив спис місячного світла
в неділю рано
хто вони
що той танок із ночі в день виводять
місячная смерть лягає їм на лиця
гей на топірцях калинова сльоза
що в ній брата брат на вилах держить
в неділю рано
сипле світлом сивини той що перед веде
у танку безвічнім де співає смерть
– гой ми вам колідували
йик соловейко при лузі в тузі
йик перепілка в йирій пшениці
йик сив зозулька в вишневім садку

І розступилася земля
І в світлі крові встають вигублених мільйони
Матері колідувати встають Божі діти!
в неділю рано
Чиста їхня кров гуде в трембіті
– гой вийдіть ик нам
чи спите чи чуєте…

спам’ятайтесь люде вийдіть з хати
киньте в сонячну скарбону свої душі
порятуйте люде Матір Україну
гой дай Боже.

1993