І ви пишете собі щось вже кілька років чи кільканадцять. І ховаєте чемно в усі шухляди, що є в домі. Поряд з білизною, ґудзиками, стареньким дріб’язком: косметикою, листівками, обгортками з цукерок, фотографіями себе-маленької і… Хоча це вже моветон. Тепер все інакше: на вашому робочому столі (моніторно-комп’ютерному, звісно) ніде яблуку впасти – (читай: новий документ створити…) – стільки всіляких Word-івських заміток – з недописаними віршиками, початком минулотижневого роману (а часу ж бракує дороманізувати!), начерком новелки, що не дає спати ночами, замітками рецензії на якийсь новоперекладений українською світовий бестселер, який прочитався ще влітку на одному диханні… Продовжувати читання “МУЗА СИДИТЬ У БУНКЕРІ Західноукраїнська регіональна нарада молодих авторів відбулася в Тернополі”
«Ілюзії трави»
«І що тобі розказати?»
«Шопен»
«Попільничка»
«Парасолька»
«Л…»
ІЛЮЗІЇ ТРАВИ
Догорає липень. Догорають скошені трави. І стають сухими і сірими, наче величезні копиці попелу буднів…
***
Дійшли вже до краю. Два кроки. Спини.
Вкладаєш слова у порожні набої.
Укрий мене світлом у краї війни.
Укрий мене тілом, поки ще двоє.
А Бог смужку неба ховає в тили.
Янтарно горить німа лісосмуга.
Мій сум до свого на мить притули –
Народиться туга.
Горобини пульсують зернятками скронь.
Серпами громів перші зажини.
Ти житимеш вічно між ліній долонь.
Ти житимеш тихо в зіницях ожини. Продовжувати читання “ОСІНЬ ГОЙДАЄ ТИХО ТУМАНІВ КАДИЛО…”
