Василь Глинчак: від культу – до культури

Надія Мориквас сторінками «Книги Присяги»

Василь Глинчак, відомий тележурналіст, культуролог і мистецтвознавець, видав обсяжний том блискучих культурологічних розвідок: Книга Присяги: публіцистика. (Львів, Сполом, 2024. – 404 с.; іл..). Книгу, що є важливим доповненням і стимулом нашої новітньої культурно-визвольної боротьби. Саме так, бо ця боротьба за людські серця та уми досі триває – за звільнення їх від нав’язаних стереотипів, за правдиві знання про нас, про наших світочів і наші цінності. Який «опір матеріалу» доводиться долати людині, яка розуміє відповідальність за свої знання як потребу передати їх іншим!

Продовжувати читання “Василь Глинчак: від культу – до культури”

В’ячеслав Гук про екзистенційну самотність поета

Надія Мориквас про «Кримський літопис» (Київ, 2023)

В’ячеслава Гука я відкривала разом з Ігорем Калинцем чи радше з Марією Шунь й Оленою Кицан – упорядницями антології українського верлібру «Ломикамінь» (Львів, 2018), на сторінках якої ми були надруковані.

Продовжувати читання “В’ячеслав Гук про екзистенційну самотність поета”

«Хто вірив, той мав вид людини, а хто не вірив – втрачав людяність»

Надія Мориквас

Ці слова належать ченцю Йосифу Даниловичу – одному із 83 персонажів книги, що вийшла наприкінці минулого року з-під пера ченця-василіянина, члена НСПУ о. Климентія Василя Стасіва, ЧСВВ: «Пастирі підпільної Церкви». – Львів: Місіонер, 2024. – 575 с.

Продовжувати читання “«Хто вірив, той мав вид людини, а хто не вірив – втрачав людяність»”

Господніми вустами: про нову книжку Станіслава Новицького

Михась Ткач

Говоритиму про нову поетичну книжку «За Господнім плечем» Станіслава Новицького, надпотужного поета, автора восьми збірок, який увірвався в українську літературу кілька років тому, як метеорит у стратосферу (по-іншому не скажеш) і осяяв її палким неповторним словом. Без сумніву, вона є однією з кращих у доробку автора. Я прочитав її не без помітного хвилювання, бо сприйняв не так розумом, як серцем.

Продовжувати читання “Господніми вустами: про нову книжку Станіслава Новицького”

Ольга Кіс. У кожній жінці – Рут і Міріам

Надія Мориквас

Сама назва книжки – «Ритми і рани» (Київ, 2024) – загострює слух на наше драматичне сьогодення. Ця громадянська лірика, звернена до суспільства, зачіпає найболючіші його проблеми – насамперед рани війни, які найбільше кровоточать у материнських серцях. Ця поезія покликана зцілювати, бо писалася чистокровним ліриком, тобто серцем, я би сказала – знаючим серцем.

Продовжувати читання “Ольга Кіс. У кожній жінці – Рут і Міріам”

Станіслав Новицький. Лабіринти світла, або Дорогою прозрінь

Надія Мориквас

Є щось надзвичайно зворушливе в читанні поетичного рукопису, немовби ти стаєш причетною до авторських шукань… Виявляється, можна заблукати і в лабіринтах світла – саме до таких роздумів спонукає назва майбутньої книжки Станіслава Новицького – «Лабіринти світла».

Продовжувати читання “Станіслав Новицький. Лабіринти світла, або Дорогою прозрінь”

Роман Гринько: Глибинні тексти Шевченка

Роздуми

Існує істотна різниця між текстом Тараса Григоровича «Як умру, то поховайте» і музичним варіантом цього вірша, піснею «Заповіт», що стала одним з українських гімнів-славнів.

Продовжувати читання “Роман Гринько: Глибинні тексти Шевченка”

Все, що з нами не сталося. Роздуми з приводу нового роману Лесі Бернакевич

Надія Мориквас

Новий психологічний роман Лесі Бернакевич «Мужчина, з яким нічого не було» (Львів: Простір М, 2024) викликав щире зацікавлення в колег-спілчан і був прочитаний ще до його презентації, яка відбулася минулого місяця і на якій модератор Богдан Смоляк закинув декілька спойлерів. Отож текст зачепив наші серця несподіваністю і водночас упізнаваністю емоційних ситуацій настільки, що під час обговорення прозового твору звучала й поезія… Головна героїня Софія – вчиться на психотерапевта, а поки що заробляє на хліб друкаркою у співочо-танцювальному ансамблі. І це й інше дає їй багатющий матеріал для спостережень.

Продовжувати читання “Все, що з нами не сталося. Роздуми з приводу нового роману Лесі Бернакевич”

ЯК РІДНОГО ДОМУ ОБРАЗ: поезія Галини Іванової

Оксана Лозова

Гостинець маю. Питаєте, чи солодкий? Ой ні… Такий, що душу зігріває та водночас розтривожує – тож беру до рук часом із усміхом, а часом – і з тихим зітханням. Не скажу, що дуже тішуся, бо уявляю, наскільки легшим, просвітленішим, можливо, романтичнішим, сповненим щастя-радості, він міг би бути в інші часи, але дякую і дякую за нього… Саме за такий – справжній, як «рідного дому образ».

Продовжувати читання “ЯК РІДНОГО ДОМУ ОБРАЗ: поезія Галини Іванової”

Крейдяне коло Марії Людкевич

Надія Мориквас

До нової книжки малої прози Марії Людкевич «Різдвяник» (Львів, «Сполом», 2024) увійшли тексти, характерні для письменниці, що виросла і продовжує жити в поезії. І річ не тільки в тому, що вони ряхтять поетичними цитатами. Факти, події й ситуації, спогади й рефлексії, які сплітають сюжети цієї книжки, напрочуд фактурні, оброслі деталями й емоціями, метафоричні.

Продовжувати читання “Крейдяне коло Марії Людкевич”

Пароль: Маньо

Відгук на книгу Надії Мориквас «Повернення Білого ворона»

Олександра Салій

Кожна постать, а тим паче неординарна, несе в собі неповторні ознаки свого часу, тим самим творячи велике тло нашої історії

Надія Мориквас

Продовжувати читання “Пароль: Маньо”

Відміни помежів’я

Віктор Палинський

Читаю вірші Надії Мориквас з якоюсь незвіданою досі полегкістю… Тим паче, якщо це поезія, в тому числі і зовсім нова, як у завершальних розділах її нової книжки «Танець спійманої рибини» (Чернівці, Видавничий дім «Букрек», 2023, 123 с.). Власне – два розділи: «Відміни» і «Помежів’я»; з численними підрозділами. Що дає можливість поетичної структуризації ліричних тем та, мабуть, і темпоритмів. Як промовлянь і замовлянь; як початків і закінчень; як день і ніч… А ще – чАсові умовності, що вимагають певного зосередження на авторському «я», яке все ж намагається вислизнути, аби не бути  аж так прив’язаним до конкретної, на тим часом, віршової території.

Продовжувати читання “Відміни помежів’я”

Досвід співпереживання

Надія Мориквас

Розглядаючи книгу Богдана Смоляка «Моя найбільша війна. Рік 2022: у роздумах і відчуттях» (Львів, Апріорі, 2023) насамперед як  інтимний літературний щоденник (ба більше – інтимний публічний щоденник), відчуваєш спокусу приміряти її на себе, порівняти із власним ненаписаним щоденником 2022-го – року, що перевернув світ для усіх українців. І мова не стільки про хронологію подій – як про ті емоційні сюжети, які розгортаються в серці й уяві письменника із загостреним  почуттям власної відповідальності перед часом. Бо ніхто не скаже твоєї правди за  тебе. Ніхто замість тебе не виграє твою найбільшу війну. Здається, як не напишеш – тебе розірве  або ж навпаки – швидкозмінні хроніки притлумлять  ті  чисті емоції, що й були істинним відгуком на події, і тобі вже ніколи не вдасться позбирати докупи  слова-перли, слова прозріння, ту первісну правду, яка тобі відкрилася.

Продовжувати читання “Досвід співпереживання”

В’ячеслав Гук про нову поетичну книжку Надії Мориквас “Танець спійманої рибини”

Танець спійманої рибини: поезія. Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2023. 128 с.: іл. ISBN 978-966-997-197-5

Я дуже рідко щось пишу про нові книжки, бо цілковито переконаний, що на це спроможний лише всевладний час, який і визначає справжню вартість книги, а мої слова – тут нічого не значать, проте скажу дещо про нову поетичну збірку Надії Мориквас «танець спійманої рибини», що побачила світ наприкінці 2023 року у чернівецькому Видавничому домі «Букрек».

Продовжувати читання “В’ячеслав Гук про нову поетичну книжку Надії Мориквас “Танець спійманої рибини””

Щоденник Пилипа Орлика видали у Варшаві

Надія Мориквас

Було б справедливо оголосити 2022-й рік у контексті нашої культури та боротьби роком Орлика чи радше – Орликів. Саме нинішнього року виповнюється 350 років від народження, 270 від дня смерті Пилипа Орлика, 320 – від дня народження його не менш знаменитого сина – Григорія Орлика. Упродовж тридцяти років вони будили політичну Європу, озвучуючи українську справу листами й маніфестами… Видавництво Варшавського університету (WUW) у квітні ц.р. видало Щоденник Пилипа Орлика під назвою Filip Orlik i jego Diariusz. Odczytanie z rękopisu, opracowanie, wstęp, komentarze Walentyna Sobol. Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego 2021, 532 s.

Продовжувати читання “Щоденник Пилипа Орлика видали у Варшаві”

Степан Чарнецький: «Се право говорити дасть їм саме пережита війна»

Надія Мориквас

З тих пір, як з нашого серця – як завжди в пору національно-визвольних змагань – зринула пісня «Червона калина» – відродилася й увага до її автора – поета-модерніста Степана Чарнецького. Тут відразу напрошується питання: як став поет – молодомузівець, автор популярних пісень, не менш відомий своїми «новелями –фейлетонами» і театральними рецензіями, шанований в колі богемістів за вміння сказати й випити, – як він став виразником народних сподівань? А до того ж чи передусім – творцем пронизливої воєнної лірики.

Продовжувати читання “Степан Чарнецький: «Се право говорити дасть їм саме пережита війна»”

Сміх і сльози Івана Сварника (1921–1989)

Іван Луцький

Останнього довоєнного місяця у видавництві «Галицька видавнича спілка» вийшло цікаве видання, яке складно віднести до якогось конкретного літературного жанру. Це підготована дітьми, Галиною та Іваном Сварником (сином) книга «Сміх і сльози Івана Сварника». Присвячена 100-літньому ювілеєві відомого гумориста Івана Сварника (1921–1989), вона складається з кількох, точніше з багатьох частин. Перша з них – біографічна.

Продовжувати читання “Сміх і сльози Івана Сварника (1921–1989)”

Тиха поява українського Катулла

Назар Ващишин

Надто часто у нас великі події проходять непоміченими, наче прокрадаючись на «лапках голуба». Здається, і зараз сталося саме так: до українського читача прийшов Катулл у цілій його різноманітності і повноті (Ґай Валерій Катулл. Повне зібрання творів: Байдики, Поеми, Елегії та Епіграми / упорядкування, переклад з латини, передмова й коментарі Тараса Лучука; ілюстрації Ольги Шингур. Львів : Видавництво «Астролябія», 2021), але скільки з нас знає про це? Та й скільки з нас звертається до творчості цього величного римського поета у своєму житті? Втім, як почасти виглядає, така доля судилася поетові і за його життя.

Продовжувати читання “Тиха поява українського Катулла”

«Небеса» сучасної фінської літератури, або Про те, як не втратити найкращі надбання людської цивілізації

Ольга Ярешко

Захотілося у ці дні розповісти про роман-дистопію «Небеса» фінської авторки Пії Лейно, що вийшов друком у 2021 році у видавництві «Астролябія» (у перекладі Назара Довжка та Ольги Ярешко). Найперше, що роман вартісний, і свідчення того – Літературна премія Європейського Союзу, яку він здобув 2019 року. Крім того, роман цей, серед іншого, і про наслідки тоталітарного режиму. Але в цікавій художній подачі.

Продовжувати читання “«Небеса» сучасної фінської літератури, або Про те, як не втратити найкращі надбання людської цивілізації”

Любить – не любить

Надія Мориквас

Чому любов трагічна? Відповіді на це питання шукає панна д’Альбрехт – головна героїня роману «Любов сама» сучасної французької письменниці Лоранс Плазне (переклала з французької Ярина Тарасюк, видавництво «Астролябія», 2021).Це перший роман письменниці і перший її твір, що вийшов українською мовою.

Продовжувати читання “Любить – не любить”