Ігноруючи популярність і наклади, Василь Шкурган здебільшого пише гуцульським мовним діалектом. Це письмо з архаїчною метафорикою поглиблює поетичне сприйняття істини, яка відгукується в нашій пам’яті, дарма що вдаємося до словничків, що супроводжують твори Шкургана. Такий вибір поета — його давня і постійна лінія фронту у боротьбі зі зросійщенням. Він переймається долею гуцульського діалекту, галицької говірки, котрі « за кращих обставин при виборі на літературну мову, могли стати її складовою. Скільки видно білого світу з нашого, гуцульського, закутку? Ніби чимраз більше… В той же час світові видно Гуцульщину чимраз менше (я про мову яко головну етнічну складову), або й достатньо (я про похідні етнічні ознаки: побут, культуру, творчість тощо). Але без діалекту ми вже просто цікаві українці!». ( Цими роздумами поет поділився на сторінках моєї книги «Повернення Білого ворона» (Букрек, 2024)). З цією війною, яка задіює всі наші фронти, поезія Шкургана актуалізується. Пропонована добірка «Що си робит в раю?» — не так про ностальгію за справжньою Гуцулією, як про весь український рай, «котрий так дико плюндрують окупанти». Увага поета прикута до баталії, де воює його онук. Ці вірші, які він, очевидно, готує до майбутнього «вибраного», писалися і 2015-го, і згодом — у передчутті великої війни, і пишуться нині.
А під яслами у Красулі,
Де житє-молочко,
На святий повертин
Чекают пістоль и кулі…
Йде людина по земни,
А за нев ідут сліди…
Мо’людина шош забула,
А сліди — це суть-минуле,
В памніти тримают все:
Де вродивси, єк росте,
Єк стає на власні ноги
Й топче сам свою дорогу.
Балакучі, мой, сліди:
Ті до шєсті, ці з біди,
И до тебе, и вид тебе…
У слідах водно потреба.
Правда в них и спомин денний.
Слід у слід — и рід дуженний!
24.12.2022
Водно — завжди
И — і
Мо’ — може
Мой — звертання в значенні «ти»
Ци — чи
Шєсті — щастя
Шош — щось
Повстав — айно став над собов,
Над чєсом, шо тато за діда дожив,
За тим, чим пра-пра… понад все дорожив
В житейскім двобою у кров.
Грімких колокілец бола
У сп’єчіх туманах чюкітних століть.
Чий дух і путеря за ними стоїт?
Чий гонір шінуєси з долу?
ДєдИвска погорда: змалку
У сина скорнєло єго ремесло,
Відвага й охота. В очєх зацвіло
Й зросилоси гезде зранку.
Задуму глєбшу, делеку
Гамує спадкове гуцулске тепло.
Ми крачки — тримаємо моцно стебло —
Родинну в ґудзи смереку.
26.02.2008
Айно — так, егеж, дійсно
Бола — хвороба
Гезде — тут, ось-де
Грімкий — гучний, голосний
Ґудзовата — вузлувата; сукувата
Дєдьо — батько
Колокільця — дзвіночки
Крачки — розгалуження на рослині
Скорнєти — пробудитися зі сну
Путеря — сила, міць
Сп’єчій — сплячий
Чюкітний — розкішний
Жити одним днем
У пивницях
На кваснім розсоли…
Втримати віру тут,
При мерцях —
Це не в твоїм комсомоли
Ціхкати на анекдот
Про Крупску у халашИ.
Керваві брехня і правда!
На «Іроди!» — розв’єжи,
На «Шляґ би!..» — перев’єжи, –
Прошепочи злорадо.
З тисічі шанс один,
Змудруй їх такО!..
А під яслами у Красулі,
Де житє-молочко,
На святий повертин
Чекают пістоль и кулі…
8.04.2021
Змудрувати — перехитрити
Пістоль — пістолет
Повертин — повернення
Халаш — курінь, буда, халабуда
Шляґ би їх трафив! — прокльон
З придобашок зачєв тот, шо фіру тручєв,
Шо коневи поміг на горбатим плаю.
Вин си знести ни міг, а тепер аж кричєв:
— …Шо си робит в раю???
Ци ікіс є знаки? Ци хтос має знатє
Про шодень, про шоніч?.. Шо там, єк увонно?
Єк си причком урве це паскудне житє —
Ци вартує уно?
…Урідове публіцтво си дало взнаки:
Ти гаруєш, а там — гонорово вкрадут!
(Вин аж гриз кулаки)… Нас дурили роки —
И тепер тот хомут!
А найдужче сипів на тотих маскалів,
Шо нинависні здавна и жєсно до нас:
—Ми задобрі, бигме, до своїх ворогів
И дурнішші чімраз!
Проклинав… Рув, єк бик… Вин до світу ни звик.
В теменИ з воза порс, де гуділа коршма.
…В той же чєс у раю (німби — кождий на цвик)
Спали всі намішма.
31.01.2016
И — і
Придобашка — жарт, сміховинка
Причком — випадково
Плай — гірська стежка, дорога в горах
Порс — порснув, швидко скочив, миттєво зник
Увонно — раз у раз
Публіцтво — негідна поведінка (жінки), сором, ганьба, поговір
Жєсно — страшно, відразливо, жахливо
Бигме — їй Богу, Бог мені свідок
Намішма — впереміжку
То відев так скоро не попустит…
У плотах чітує перелаз:
на худих — то йо, але й на тлустих
мусит утворєтиси. Й ни раз.
‘Би лиш колики стояли моцні.
‘Би ворини доста замашні.
Слава Богу — голови поросні
на гадки затєто бунтівні.
Ой то не потіха-тропотєнка,
то глевка тупцунка у дощи…
В ній стара-старезна Семеґєнка —
перша леді. На тотих… — свищи.
З неї писано сегодне образ!
(Просто фарби потекли в слоті).
З неї писано розвіря голос,
Писані й надії золоті.
Ой, бигме, то скоро ни попустит!
Це не бігати за вівцями у плай.
Стали в горлі сторц сорокоусти,
Чуєш, драбе? Мой, видповідай!
…Це й ни ріхтувати рахівницу:
Ґульки білі… з чорними — силєй…
На усю нелюдску чуженицу
Свисти куль під’южуют: Стрілєй!
4-6.10.2015
Бигме — дійсно, насправді, саме так
Відев — мабуть, очевидно
Ворина — жердина в огорожі
Гадка — думка
Драб — негідник
Йо — так
Мой — звертання до когось в значенні «ти»
Образ — ікона
Плай — гірська стежка, дорога в горах
Ріхтувати — ремонтувати, лагодити
Розвіря — зневір’я, розчарування
Силєти — нанизувати
Сорокоусти — молитви по покійникові, які читаються протягом сорока днів після смерті
Сторц — сторч
Тропотєнка — гуцульський танець
Тупцунка — тупцювання на місці
Ріхтувати — ремонтувати, лагодити
Утворєтиси — відчинятися
Чітувати — чатувати
Чуженица — чужина, чуже
…Равлик натерхав мій позір
Та й зачарованє.
Скоро ци помало,
У ближчий, ци май дальший –
Але світ,
Де грубе тонкне,
Де й камінь дихає.
Купи си тримают
Ласка верх гадки,
Втіха верх всєчіни.
Зважєй — не заважєй!
Степенно назадусь,
Отако,
Скорше дойдеш.
…Равлик відківс то знає.
14.11.2023
Відківс — звідкись
Всєчіна — всячина
Назадусь — назад; задом наперед
Позір — погляд
Скорше — швидше
Терхати — вантажити, в,ючити коня
Ци — чи
— Мой вішьта, мой гайта позгору, поздолу,
Ви, ранні літа, ой набутні до дна;
А ви, теперішні — забудливі, грішні —
‘Би люльку набити, налити вина.
Вам стайня, маржина й сама чілідина
Слугує шодень при руці, при столі.
Лишень забагаєте, так, їк дитина.
Лиш очі продерли — гонорні та злі.
Ші шкварьок у ринку, а вже «катеринку» —
До вуха з надієв, шо світ помудрів;
А то заґудзоване рвеси і рвеси:
Лиш наобіцєют, набрешут і… спів.
Прецінь неділями усі боголю-юбні!
Хоть ші у суботу скидали смітє
Ну просто у бердо, такі пополудні…
И… байка про то, шо такими-сте є.
Але — шо казати: не з кождої хати,
Де стежка-кривулька, заводит у блуд.
Ба кожда царинка, а ші й полонинка —
Навіки-віків укорінює тут!
…Коби хоть діждати, аби передати
На внука майстерню, коня і батіг.
Хібує до днини одної години,
Аби всю роботу в обійстю заміг.
Бо заки на внукови вся Україна
Від сходу до нас: з багачів, з бідноти…
Почерез него — достойна, невклінна!
Він мусит пометкі из неї змести!
Мой вішьта, мой гайта, мій рочку моторний,
Плайочком вузеньким — в самі небеса.
Вбіймає і горне цей світ благотворний,
Вбіймає, аж душит… краса.
14-16.11.2015
Вішьта, гайта — уживається як наказ коням повернути ліворуч, праворуч
Чілідина — жінка
Прецінь — адже
Бердо — прірва, урвище, стрімкий схил гори
Хібувати — не вистачати, бракувати
Почерез него — за його участі та сприяння
Пометкі — сміття
Плай — гірська стежка, дорога в горах
Куда податиси? Ци мо’ комус подати?..
Гет знеохочені вчерашні свічкарі
Сегодни знов коло сумної хати…
А рік достиг, новий вже на порі.
Устелено чічками межи них дорогу
Й процесії жури невгадано кінця.
Вже пімсти так напрошено у Бога,
Шо мироточі щі живі серця;
Шо пережите загребло Господні страхи;
Шо перебуте гі затало у мрєчи.
…Напрєтані трамбуют зайдам лахи
Їх янголи невбіськані з плечий.
Тай чо’ здаватиси на чулість ци розраду?
Самі до вух, ади, впаковані в броню.
Нам випало начісто вмити правду
Й уговтати з сусідами гризню.
Нам випало, єк впало… Небо єсне змеркло.
Ба й світ си дрінькнув — дітиси нема куда:
Гайцує дітько жєсно своє пекло,
А ватрищем… — за книзем — молода.
16.01.2023
Ади — диви, бач; також уживається для висловлення здивування
Гайцувати — підтримувати сильний вогонь
Гет — геть; вкрай
Гі — бач,дивись; ніби, як
Дрінькнути — здригнути, сіпнути
Жєсно — страшно
Жура — журба, скорбота
Зайда — чужак, приблуда; нетутешній
Здаватиси — покладатися на когось
Книзь — молодий (на весіллі)
Мо’ — може
Молода- книгиня — молода (на весіллі)
Мрєч — мряка, туман, мжичка
Напрєтані — відібрані, надбані
Обіськати — вишукувати у волоссі паразитів: бліх, вошей, гнид
Сегодни — сьогодні
Си — себе, собі, ся (частка, що уживається в дієсловах зворотної дії)
Ци — чи
Чічка — квітка
Чо’ — чому
Щі — ще
Божя світлиця. Кораві лиця.
Блудства ретенний несупокій.
Поза ґрунем зголожена вовчиця.
Слово оживче: На правді стій!
Сон розтлумачі… Бріхні пожмачі.
Зроб’є за ніхтем — крик на «ого!».
Шо?! Хіба скєгнеш обгаджені гачі
Й ними по морді (знамо кого!).
Хитра підміна — перша причіна;
Трета за другов протичками… Го-ов!
«Гадка за морем, а смерть за плечіма».
А за обочями… звіролов.
…Став. Стоїмо. Єк буки та граби:
Ріщі сухе у кождій руці —
Підкинути ватрі. А зблисне «траба»!
Смереки генде-о назирцІ
Висунься з хати, браччіку-братку —
На васервазі ми! Остро корнєй!
Вмий-бо лице. Наголо бартку!
Коника свого май підгонєй.
Божя возниця всушит кірвиці.
Втреси і воріг, єк зможе, ади,
Або оближе голодна вовчиця.
…Я си зистарів. Світ молодий.
10.01.2022
Ади — диви, бач, ось
Бартка — топірець
Васерваґа — рівень
Возниця — споруда для сушіння фруктів і копчення м’яса
Генде — там, ось там
Ґрунь — вершина гори, гірське пасмо
Кірвиці — кров
Корнєти — пробуджуватися, прокидатися
Нисупокій — неспокій
Обочі — схили гір
Остро — жвавіше, рішуче
Пожмачі — поперуть
Протичка — інструмент з дроту, з ріжка сарни чи твердої породи дерева
Ти суда за спанєм притєгси?
Збавив єс зИцирку днини?..
Спромігси утратити — винен!
…Ни кожде гніздо яструбине.
…Ни кожда краса виддаєси.
Ни противси мені старому,
А послухай шо му казати:
Ци де світом, ци коло хати —
Не дайси себе змудрувати!
Водно обертайси додому!
17.02.2021
Виддаватиси — виходити заміж
Збавити — вивести з ладу, зіпсувати
Зицирка — вишкіл, муштра, тренування
Змудрувати — обманути
Притєгси — тут: прийшов
Суда — сюди
Ци — чи
А що поет? Я без голови цвях
Тарас Девдюк
Підстав лице під вітер долі —
Він кожну вію обів’є:
Під чистим небом в чистім полі
Очистит душу; бо ти є
У цему зболеному світі
Надієв з-межи всіх надій.
Не розчєруй. І здешевіти
Не дай найкращій з ностальгій,
Єку плекали кревним словом,
Живили краплями роси
Закохано, немітингово
Славетні наші Тараси.
Підстав лице, ретельність, сльози,
Химерні докори — тепер.
Не вірю, шо бракує дози
Свободолюбія!‥ З ґалер
Не ратувалиси драглисті,
А зважені перемогти.
Ти гинеш мати завтра чистим?
Бо Україна — це є ти!
19-20. 12. 1997
Гинеш — тут: прагнеш
Зважені — тут: з переконливим наміром
м. Косів
РІЧ 