Оглядач

Марія Габлевич. Світло Шекспірового храму: Статті. Переклади. – Дрогобич: КОЛО, 2016.

Марія Габлевич, відома шекспірознавиця і перекладачка, презентувала книгу аналітичних текстів – як власних, так перекладених нею з англійської, 26 березня в Центрі міської історії Центрально-Східної Європи у Львові.

Цей найбільший Поет-драматург усіх часів і народів має дуже багато імен, сказано в анотації, – стільки, скільки створив персонажів. Ба навіть більше – Марло, Кід, Шекспір, Бекон, Оксфорд… І це всього кілька з десятків тих, що приписані йому сучасниками чи нащадками. Правдиве ім’я великого Англійця ось уже 390 років «сховане там, де й тіло» (сонет 72), зате його серце завжди відкрите для нас, живе там, де схована його душа: в його поетичних творах. Треба лише їх – серце, душу, думки, імення – хотіти відчитати.

Світло Шекспірового Храму (3)Наталія Торкут та Марія Габлевич.

До цього «відчитання» причетна й доктор філологічних наук Наталія Торкут, шекспірознавиця із Запоріжжя, яка вела презентацію. Напередодні вона виголосила лекцію «Вільям Шекспір: факти, домисли, містифікації». (Найближчим часом наш часопис опублікує текст цієї лекції).

Світло Шекспірового Храму (4)Данило Ільницький та Андрій Содомора.

Втім, як стверджують ті, хто вже прочитав книгу-дослідження: її головну інтригу на презентації не озвучили – залишили читачеві посмакувати на самоті…
Прикметно, що «Світло Шекспірового храму» було представлено «в парі» з «Шекспіровими сонетами» (2011) в перекладі Наталії Бутук, під редакцією Марії Габлевич , яка редагувала текст за лондонським виданням 1609 року. Обидві книги, що вийшли в тому ж дрогобицькому видавництві, дають змогу глибше відчути цього Поета любові.

Сонет 72

А то ще скажуть вам оповідати,
Які такі жили в мені цінноти,
Любові варті? Нащо пам’ятати
Того, хто цінного не мав достоту?
Або вигадувати лож пристойну,
Придатнішу, аніж моя заслуга,
Щоб мертве «я» моє прибрати гойно –
Більш, ніж дозволить правда недолуга?
О, щоб любові правда не змаліла,
Коли її доточите брехнею,
Хай буде ймення сховане, де й тіло,
Ніж жити і соромитися нею.
Коли мене мої соромлять діти,
То й сором вам безвартісне любити.

Advertisements