Ольга Кіс

Історія кожного народу наче дорогоцінним камінням позначена особистостями, що своїм чином та жертовністю стали для нього неперебутнім скарбом. Постать о. Маркіяна Шашкевича – Будителя Галичини, славного сина свого народу, стоїть поруч з українським генієм Тарасом Шевченком. Гірка плата о. Маркіяна за обстоювання права свого підневільного народу говорити та творити рідною мовою у всуціль спольщеному середовищі – найбідніші парафії, злиденне виживання, смерть від туберкульозу у 31 рік, захоронення в чужому гробівці і загроза вічного забуття. Та його апостольське післанництво справедливо стало незабутнім. Через 50 років, 7 жовтня 1893 року, його прах урочисто перенесли із занедбаного цвинтаря села Новосілки, де був похоронений, на Личаківське кладовище у Львові. Тодішня газета «Діло» писала: «Тож і кождий з нас поспішить, щоби нову Єго могилу зросити слезами вдячности і на тій могилї ободритись до дальшого труду для народу, для котрого Маркіян жив і співав…».

Продовжувати читання “В листопадовій  оселі Маркіяна Шашкевича “

Надія Мориквас

Сама назва книжки – «Ритми і рани» (Київ, 2024) – загострює слух на наше драматичне сьогодення. Ця громадянська лірика, звернена до суспільства, зачіпає найболючіші його проблеми – насамперед рани війни, які найбільше кровоточать у материнських серцях. Ця поезія покликана зцілювати, бо писалася чистокровним ліриком, тобто серцем, я би сказала – знаючим серцем.

Продовжувати читання “Ольга Кіс. У кожній жінці – Рут і Міріам”