Серед поетів, які впевнено увійшли в нашу літературу в незалежній Україні, ім’я Юлії Курташ-Карп не тільки не губиться, але й, навпаки, щораз більш вигранюється своєю зрілістю й оригінальністю. Я мав приємність вітати її талант на початку входження в літературу, слідкую за її впевненим поступом сьогодні.
Нова поетична збірка «Уроки гравітації», що вийшла у видавництві «Каменяр» 2017 року, поважна книга сучасної відомої поетки, яка, нарешті, мусить бути зауважена літературною критикою ( якої, на жаль, майже в нас немає) з того огляду, що вона не тільки засвідчує про тематичне повноголосся, жанрове багатство та високу поетикальність і, як писав Франко, щирість тону. Але також про щось нове в широкому розмаїтті нашої поезії. Недаром в анотації влучно зазначено, що книга – «своєрідна симфонія». Бо справді, вона вихоплюється поза рамки ліричної інтимної розмови, а творить цілі пласти громадянської, філософської лірики, багатотемної розмови серця з читачем, що готовий сприйняти уроки гравітації. Власні гравітаційні поля мусять налаштовуватися в унісон – змусити до того звучання читача, а це немалий талант Авторки. І один з тих моментів – це болючий нерв Батьківщини. Недаремно епіграфом взятий вислів Томаса Джефферсона: «Воістину, тремчу за свою країну…» Continue reading “ІЗ МАТЕРИКА МАЛОГО КОСМОСУ”
