У різдвяний час хочеться поділитися есеєм Івана Денисюка “Торжество святого збору”, назва якого говорить сама за себе. Цей текст вперше опублікували ми – студенти філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, редколегія газети «Ярослов» – ще на межі 2004-2005-го. Минуло трохи років, і тепер, коли часопис “РіЧ” републікує цю статтю, бачимо, що її актуальність, наукове значення, стилістична легкість і тепло – не те, що не втратилися, але й набули нових сенсів, настоялися.
Іван Денисюк (1924–2009) – професор Львівського університету, який цікавився літературою і фольклором, любив життя і студентів, поїздки до Гуцульщини, польові дослідження і теоретичні узагальнення. Глибокий і неформальний вчений, а також приємна і дотепна людина.

Данило Ільницький

Іван Денисюк

Небо засвітило лампаду. Першопромінь зорі поцілував синій сніг на землі, і на цей світофарний сигнал святовечірня містерія розпочалася. Сім’я у повному зборі засідає за стіл, заставлений дванадцятьма сакральними стравами.

На початку всього сущого був Вогонь. Поєднання його з Водою дало таїнство народження. У мітологічній колядці на вишні-прадереві “свічечка палала, із неї іскра вогню впала, з іскри ріка стала, у цій воді сам Господь купався…” Українську коляду як свято благословляє новий живий вогонь. На Гуцульщині добувають його прадавнім способом – тертям сухої деревини об деревину. Вмістилище для варіння святовечірніх страв засвічував вогонь малий хлопець. На закінчення свят зимового циклу рисували крейдою на дверях солярний знак в оточенні двох ялинок: Continue reading “ТОРЖЕСТВО СВЯТОГО ЗБОРУ (семантика і символіка Різдва)”

Advertisements