Львівські сентименти Юрка Покальчука

В кінці 90-х були всі підстави для розвитку  повноцінного літературного процесу та української національної культури. Сторінками книжки Надії Мориквас «Люди свого часу» («Апріорі», 2019).

Люди свого часу - Надія Мориквас

У Юрка Покальчука склався напрочуд привабливий імідж сучасного письменника. Він багато пише, перекладає, публікується і видається. Знаний як науковець і журналіст-міжнародник. Володіє багатьма мовами і дуже багато подорожує. Нью-Йорк, Ріо-де-Женейро – Джакарта – Париж – Львів… До Львова в поета і прозаїка особливі сентименти…

– Юрку (дозвольте до вас так звертатися), не в кожній письменницькій долі перехрещується стільки доріг. Ви  нагадуєте мені того новітнього подорожнього, образ якого стає дедалі популярнішим у сучасній літературі. З єдиною різницею – ви завжди повертаєтесь додому (маю на увазі Київ, в якому ви мешкаєте уже 25 років). А останнім часом вас  можна зустріти у Львові. Який ваш погляд на наше місто як мандрівника та як письменника?

– У мого близького товариша Юрка Андруховича є цікавий есей про Львів: «Місто-корабель». Мене цей образ подивував і змусив замислитись… Як би я написав про Львів? Минулого року я відкрив його наново.

Я народився у Кременці, а виріс у Луцьку. Колись мій тато говорив: Львів–столиця Західної України. Я вступав у Львівський університет, але «золотих» медалістів тоді виявилося забагато, і мені запропонували складати іспити на загальних підставах. Глибоко ображений, я відмовився і поїхав додому, хоч Львів мені дуже сподобався. Тоді я вступив (дуже неохоче) до Луцького педінституту і провчився там два роки. Період образи на Львів був досить довгий, як у коханні. Ще один львівський період (дуже практичний) – моя кількарічна співпраця з газетою «Молода Галичина» (аж поки тодішній редактор Михайло Батіг не перебрався до Києва).

У Львові також є люди, які дуже добре ставляться до мене, і є, що –дуже критично. Це нормально. Ось Віктор Неборак. Один із справді близьких моїх приятелів. Рік тому, 9 травня – на його день народження, який ми відзначали на Високому Замку і в кав’ярні «Лялька», розпочалося моє нове львівське літочислення. Це була спочатку суто ділова поїздка, здійснена, загалом, заради видання альманаху «Пси святого Юра» і праці у львівських архівах. «Псів» шестеро: Юрій Андрухович, Василь Герасим’юк, Ігор Римарук, Віктор Неборак, В’ячеслав Медвідь і я. Певний час з нами був ще Олександр Ірванець. Групу створено три роки тому під час чорноморського круїзу до Греції на кораблі «Ворлд ренесанс». Кожен з нас мав вже своє ім’я і чимало видавав. Отже, не було потреби заявляти про себе як група, аби нас помітили… Нам просто виявилось цікаво спілкуватися саме в такому колі. Так створився літературний гурт «Пси святого Юра», так би мовити, літературна майстерня. А потім ми вирішили видати альманах, який став доволі цілісною книгою, хоч там сім авторів.

У квітні ми маємо презентацію АУП в університеті; мій літературний вечір  у Палаці мистецтв, де я виступатиму разом з «Мертвим півнем»; в галереї «Дзига» на Вірменській – презентацію книги «Пси святого Юра».

До речі, є легенда, що вдосвіта Святий Юр з вовками, що є його псами, летить над світом, і оці пси будять природу від сну.

Ми б хотіли будити від сну нашу літературу…

– Красива легенда, я ніколи її не чула. У мене особисто у зв’язку з назвою вашого літгурту та книги виникла асоціація із Святоюрською горою – одним із символів Львова. Можливо, це  від бажання «прив’язати» Покальчука до Львова… Але повернемося до основної теми нашої розмови. Отже, Львів, на вашу думку, не втратив свого іміджу мистецько-культурного центру?

– На мою думку, Львів переживає зараз ренесанс культурного життя. Я завжди з радістю повертаюся до Львова. Ось вірне слово: повертаюся. Я себе зараз тут навіть краще почуваю, ніж у Києві. Врешті тут, у Львові, я бачу більше натурального, природного, не тільки тому, що тут просто більше української мови і скрізь, але й у самому стилі міста ще небагато негативного впливу західного типу масової культури. Досі Львів не є псевдоєвропейським містом. Якщо у Києві повсюдно відчувається штучний відтінок американізації, то у Львові стиль життя виглядає натуральним…

А львівські бібліотеки! Мені довелося працювати у львівських архівах, коли я шукав матеріали про лауреата Нобелівської премії 1966 року Самюеля Йозефа Агнона–єврейського письменника Агнона, вихідця з міста Бучач на Тернопільщині. (Про нього  французьке телебачення знімало тут фільм, а я був у них консультантом по Україні).

– Вам доводиться жити і працювати в Парижі. Як ви ставитесь до сентенції «Львів – маленький Париж»?

– Ніяк! Тобто радше негативно. Чому Львів –маленький Париж? Львів має бути собою. Це великий Львів. Чимало галичан переїжджають до Києва заради посад. Але є ті, для кого Львів –святе! Вони Львова не полишають. Я підтримую і такий локальний патріотизм. (Мабуть, тому я ніколи не міг би  емігрувати).

У листопаді минулого року на літературному фестивалі у Варшаві, а потім на виступах у Любліні, де я був ще з кількома письменниками, я ще тісніше зблизився з музичною групою «Мертвий півень», яка пише власну модерну музику до кращої сучасної нашої поезії. Це хороша пропаганда (хоч я й не люблю цього слова) української сучасної поезії в роковому варіанті (що досі недооцінено). Тут пишуть музику на тексти, а не навпаки, тобто текстів нікому ніколи не замовляють. Пріоритет  за словом. Це і є, так би мовити, озвучена поезія.  Великою мірою це – львівське явище. Недавно я слухав свою «озвучену» поезію… У подібному напрямку працює й інша рок-група «Плач Єремії», з якою я також тепер приятелюю. Ці дві групи тісно співпрацюють з АУП.

–Отже, Асоціація Українських Письменників має чимало прихильників у Львові. На яких засадах ви приймаєте нових членів?

–У нас дуже суворий відбір – за умови рекомендації когось із членів УАП кандидатура розглядається на Координаційній Раді (вищому керівному органові Асоціації в період між Загальними Зборами) і може бути прийнята при таємному голосуванні не менш ніж двома третинами голосів. Членами Асоціації можуть бути автори творів, які мають високий естетичний рівень і самостійне художнє значення. Ми всі залишаємось на позиціях захисту нашої мови і культури, і нашої держави – це напрямок. А методи та естетика  різноманітні. Адже це література. Це цікаві явища – усі, хто пише нетрадиційно, по-своєму. Основна мета діяльності Асоціації: нарощувати творчий та інтелектуальний потенціал України, сприяти становленню демократичної національної еліти. Зрештою, це не розходиться з позірними завданнями Спілки письменників, з якою ми перебуваємо в доволі толерантних стосунках. Але на відміну від такої масової організації, як СПУ, наша Асоціація – елітарна. Принаймні  – закрита  для графоманів.

– Яким чином у Києві дізнаються про нові імена, нові книжки львів’ян?

–У нас скрізь є  близькі товариші. Вони радять, рекомендують. Наприклад, Андрухович – у Франківську, Неборак – у Львові. Хороший відбір робить журнал «Сучасність». Або газета «Українська мова та література». Виходить у Києві, а подивіться, скільки імен львів’ян на сторінках хоча б останнього її числа: Іван Лучук та Назар Гончар з гурту «Лугосад», Віктор Неборак, Ярослав Павлюк… На сторінках преси мирно уживаються члени Асоціації з членами СПУ.

– Звичайно, протистояння тут ні до чого. Автори ціняться за їх текстами, а не за приналежністю до того чи іншого угруповання. Але давайте повернемося до початку нашої розмови. Які типажі ви бачите у Львові?

–Зараз молодь у Львові одягається так само, як і в Києві. Але говорить українською мовою. Для мене це типаж! Це цікаво. Сучасну українську міську говірку можна почути тільки у Львові, чи, може, у Франківську. Одне слово – з цього боку України.

Галицький типаж? Галицький прагматизм вражає! Але моя львівська тусовка – це люди, які повинні бути й прагматиками, бо треба жити. Але саме про них і сказано, що «не хлібом єдиним…» Тому я з ними! З Небораком і Кауфманом,з «Мертвим півнем» і «Плачем Єремії». І, врешті, з «Дзигою». Я гадаю, що нова галерея «Дзиґи» на Вірменській, де проходять і виставки, і музичні концерти, –це велика справа для поступу української культури у Львові, і загалом в Україні. Я дуже поважаю за це Маркіяна Іващишина. І наша АУП буде тісно співпрацювати з «Дзигою». Вже є домовленість. Гляньте, яка затишна атмосфера, яка творча аура панує в кав’ярнях «Лялька» чи «За кулісами», що також спирається на мистецький центр «Дзига»! Це, по-суті, клубний варіант спілкування митців. Але за цим стоїть і прекрасний прагматик – Маркіян Іващишин, власник кав’ярень. Це чудово, що його бізнес полягає в тому, щоб створити такий сприятливий клімат для вас.

Я ще напишу книжку про львів’ян. Ви подивіться, що робить Віктор Неборак! Він провів вже 35 вечорів-зустрічей з неординарними авторами, які мають що сказати іншим. Завдяки таким людям Львів ніколи не стане провінцією.

– А які ваші враження від газети «Літературний Львів? Про зустріч із Степаном Процюком у Львівській організації СПУ, де ми з Вами вперше зустрілися?

– «Літературний Львів» я читаю і часом навіть вожу закордон. Цікава газета. Але газета має бути живішою!

Щодо вечора Процюка– це була дуже симптоматична зустріч. У плані несприйняття творчості письменника його старомодними колегами. Та нехай автор пише, що хоче. Не в тому річ –про що він пише, а  –як пише. Адже це цікаво: як пише твій товариш. Потрібні дискусії, а не протистояння, чи ще гірше – ігнорування. Всі ми – частинки однієї літератури. Для мене найголовніше – віддати себе людям, віддати бодай щось з того, що я пережив, так, як я колись взяв для себе з того, що прочитав.

– Дякую.

1997

Фото на обкладці: після презентації «сонетів Шекспіра» в перекладі Дмитра Павличка у Львівському палаці мистецтв, 1998.

 

One thought on “Львівські сентименти Юрка Покальчука

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s