Олександр Клименко (нар. 26 квітня 1970 року) – музикант і письменник. Учасник ансамблю сучасної музики САТ. Записав диски «САТ» (2006), «САТ & Алла Загайкевич – Зимовий САТ» (2011), «Соріcat» (2012). Брав участь у міжнародних і всеукраїнських фестивалях авангардної, сучасної академічної, джазової, імпровізаційної музики. Автор книжок «Supraphon» (2006), «Коростишівський Платонов» (2010), «Від не-початку і до не-кінця» (2013), «Прихована фортеця» (2014), «Про дерева і левітацію» (2017), «Весь цей літературний джаз» (2017), «Розмови про життя і мистецтво» (у співавторстві з Галиною Пагутяк, 2019), «Метапрозорість» (2025). У Чехії і Польщі вийшли книжки письменника «Nejlepší dny» (2015), «W powietrzu nad brzegiem rzeki» (2022), «Orfeusz i Sołomija» (2024). Лауреат літературно-мистецької премії ім. А. Кримського (2016). Член Національної спілки письменників України (2011).
Поезія як вразлива мембрана, яка реагує на найтоньші відблиски світла, які ще відбиває найглибша темрява і які ось-ось зникнуть, або на те, що за межами досвіду. Та хто з нас може судити про досвід душі поета, який пише не-словами, між словами і – музикою? Можливо, він творить поетичний постскриптум до нашого світу…
Продовжувати читання “Олександр Клименко. Написане не-словами”1
Мама каже: – Мабуть,
до мертвих молитися – гріх, але нічого –
я молюся. До батька й матері.
Кажу:
«Ви допоможете – я знаю»… Коли ж чоловік
насниться – обов’язково захворію.
– Мій батько?
– Так. Сниться з баяном на колінах і крилами
за спиною: зрештою,
до сорока п’яти років
він не пиячив… Продовжувати читання “ВЕЛИКДЕНЬ З МАМОЮ. Земля тримається на китах”
РІЧ 