Надія Мориквас

Україна здобуває світ через мистецтво і знання. Бо світ толерує таланти,  успішних, знаменитих  і сильних людей… Таких, як Соломія Крушельницька, славний  ювілей якої продовжує відлунювати  в культурному світі. Наприкінці квітня солоспіви Соломії  виривалися поза стіни Хорватської  читальні на Трсаті –  найвищої горі Рієки, де зазвичай проводять свої заходи й учасники українського культурно-просвітнього товариства «Дніпро – Рієка». «Річ» вже писала про це товариство, осердя якого склали українські музиканти, що приїхали в Рієку на запрошення місцевого театру в кінці 90-х, коли Хорватія після закінчення своєї  війни за Незалежність відновлювала  культуру й відчувала брак фахівців, і насамперед – креативне подружжя Камінських.

… Того вечора  звучала відома арія мадам Батерфляй  із однойменної опери Джакомо Пуччіні –  та сама, яка у виконанні Соломії Крушельницької врятувала колись композитора та зробила його знаменитим. Здавалося,  голос Соломії, записаний на фонографі, пробивався крізь нашарування століття – так озивається культурна пам’ять у серцях сучасників. Йому вторили класичні вокальні партії у виконанні професійних вокалістів: української і хорватської примадонни, народної артистки України Ольги Камінської  та незмінного учасника товариства тенора Давора Лешіча. У їх репертуарі – твори італійських, українських і хорватських композиторів. Затамувавши подих, присутні не вперше слухали арію Ельвіри з опери «Пуритани» В. Белліні у виконанні Ольги Камінської. Пам’ятаю своє перше враження від голосу, манери виконання, зрештою – сценічного образу, який творить  ця співачка на сцені. Це було минулого року на доброчинному вечорі «Рієка для України», в приміщенні Італійської громади Рієки. Її голос  вразив мене тоді до глибини душі, до катарсису…Тепер розумію, що  такий вплив справляє на слухачів кожний її виступ – які і ще один концертний номер у  програмі вечора: «Серенада» хорватського композитора Йосифа Хатзе. Давор Лешіч виконав арію з  опери «Паяци»  Р. Леонкавалло та – на біс – заспівав українською мовою арію Андрія з опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака- Артемовського.

Літературно-мистецький  вечір  недаремно розпочався знаменитим «Щедриком» Миколи Леонтовича – у виконанні однойменного вокального  ансамблю Української громади міста Загреб піл орудою Олени Коновалової.  Обидва ці мистецькі явища – спів Соломії, яка за життя була визнана найвидатнішою співачкою світу та яка постійно наголошувала на своєму українському походженні,  і «Щедрик» Леонтовича,  американська прем’єра  якого в престижному концертному залі Carnegie Hall  Нью-Йорка відбулася щойно 5 жовтня 1922 року, – репрезентували українську культуру в світі. І це не єдиний їхній спільний контекст. Соломія Крушельницька зазнала репресій від радянської влади, а Микола Леонтович став  жертвою…

Концертна програма була помережана вставками-розповідями про життя славетної оперної діви, які озвучив ведучий свята Олександр Роговський і які скомпонувала  Ольга Камінська. Насамперед режисерка та сценаристка дійства  заакцентувала на ранній творчій біографії своєї знаменитої землячки, яка здобувала початкову музичну освіту в Тернополі – рідному місті пані Ольги  (символічно, що сама  пані Ольга навчалася в  Тернопільському музичному училищі імені Соломії Крушельницької). Саме в цьому місті юна Софія  навчалася в Тернопільській школі товариства «Приятелі музики» та класичній гімназії, а 1883 року на Шевченківському концерті відбувся її перший прилюдний виступ: вона співала в хорі товариства «Руська Бесіда». Під час наступних таких виступів вона познайомилася з Іваном Франком, який стане її другом на життя… Саме в Тернополі   встановлено перший у світі пам’ятник Соломії Крушельницькій на повний зріст – бронзова постать співачки-подвижниці, сповненої гідності української аристократки духу… У хроніках зафіксовано, що в церемонії відкриття 22 серпня 2010 року взяв участь  народний артист України Мирослав Скорик, внучатий племінник Соломії Крушельницької, легендарний композитор сучасності, твори якого відомі в  багатьох музичних осередках світу.

…Якраз час повернутися до львівського дебюту Соломії Крушельницької  на оперній сцені. 1894-гороку  Соломія підписує контракт із Львівською оперою. Разом із відомим тенором Олександром Мишугою вона співає в операх «Фауст», «Трубадур», «Бал-маскарад», «Галька». Львівська примхлива публіка визнала її талант не відразу, критика не була прихильною до неї.  Тож після виступів у львівській опері Соломія знову їде до Італії на навчання. «Як приїду де за пару літ до Львова…, то мене публіка тамтейша й не пізнає… Витримаю до кінця і переконаю всіх песимістів наших, що й руська душа є здібна обняти хоч би найвищий вершок в артизмі…», писала вона в одному з листів. Дійсно, Соломія повернулася до Львова у січні 1895-го. Тут співачка виконала «Манон» Джакомо Пуччині, а потім поїхала на навчання до Відня до відомого педагога Генсбахера опановувати опери Вагнера… Відтак почалася її дорога у широкий світ, на сцени найкращих театрів, до вершин слави. Але сюди, до Львова, знаменита Соломія повернулася ще раз, щоби залишитися тут назавжди. 1939 року, поховавши  коханого чоловіка італійця Чезаре Річчоні, з яким вона прожила щасливих 26 років в містечку Віареджо на Тосканському узбережжі Лігурійського моря, Соломія приїжджає, щоби відвідати родину.  Але тут – війна, і вона стає заручницею радянської влади –  без громадянства та довгий час без роботи і врешті – без своєї чудової вілли в Італії, куди її не випускають… Тільки сильний характер допоміг їй вистояти. Попри вік, Соломія Крушельницька виступала із сольними концертами до 77 років. Принаймні відомо, що тоді вона співала востаннє публічно  – на сцені львівської філармонії. Чи не про цей виступ залишила яскравий спогад  письменниця Ірина Вільде: «Під склепіння залу злітає старовинна українська пісня. Вона звучала так велично, так урочисто, що зал, здавалося, завмер від захоплення. Коли ж пролунав останній акорд, раптом замість оплесків почулося загальне схлипування та плач, і аж потім, мов ураган, залунали оплески. Ні до, ні після цього мені не доводилося бачити такої реакції на спів артиста»… 

Ще довго буде заворожувати нашу уяву блискуча кар’єра й голос Соломії Крушельницької, її тріумф на світових сценах. Але якщо брати до уваги  титанічну працю, з якою Соломія шліфувала свій талант, то це був шлях  per aspera ad astra – через терни до зірок. Зрештою, такий шлях – єдино можливий  для оперної співачки.

Народна артистка України Ольга Камінська продовжує високу репрезентативну місію своїх знаменитих попередників.  Понад 20 років  її творчої біографії в Хорватії – це  роки наполегливої праці і визнання на професійній сцені Хорватського національного театру імені Івана Зайца в Рієці, де вона була примадонною.   В Хорватії Ольга Камінська відома і як виконавиця українських народних пісень і творів українських композиторів.  На квітневому літературно-музичному  вечорі,  присвяченому 150-річчю славетної Соломії,  вона співала  пісні, які вже стали народними:  «Чорнобривці»  – улюблену пісню свого батька, та  «Два кольори» на слова Дмитра Павличка (яскравого представника культурної дипломатії, який багато зробив для того, щоби  донести світу привабливий образ України й гідно представити нашу культуру).  Ще однією родзинкою вечора, присвяченого безсмертній Соломії, був виступ львівської співачки та композиторки Маріанни Ільків – з її авторськими піснями. Динамічний сюжет, ритміка і пластика виконання молодої виконавиці у стилізованому одязі воїна промовляли до кожного серця тривогою за Україну і вірою в Україну.

 В осерді кожної події – мистецький та організаційний талант незмінної керівниці та засновниці товариства народної артистки України Ольги Камінської,  яка по суті створила  діяльний інструмент для популяризації української культури й мистецтва в Хорватії та за її межами.  Принаймні п’ять  літературно-мистецьких заходів – обов’язкові в щорічній програмі товариства, яке відоме насамперед своїми фестивалями та міжнародними конкурсами.   Цьому сприяє і невтомна громадська діяльність Віктора Камінського, який виграв уже третій мандат депутата – представника української національної меншини у Приморсько-Горанській жупанії.

м. Рієка

На обкладинці: Учасники культурно-просвітнього товариства «Дніпро – Рієка» (в центрі Віктор та Ольга Камінські).