Наталія Торкут*

Його називали Солодкоголосим Лебедем Ейвону (Бен Джонсон) і «дзеркалом всесвітнім» (Пантелеймон Куліш), всюдисущою морально індиферентною природою (Томас Манн) і духом, який пронизує весь світ і від якого ніщо не може бути прихованим (Йоганн Вольфганг Ґете). Романтик Ральф Вальдо Емерсон проголосив його “батьком людини в Америці”, акцентуючи у такий спосіб засадничу роль у формуванні американської ідентичності, а сучасний культуролог Гарольд Блум не лише поставив його у центр літературного канону, але й віддав йому пальму першості у винайденні психоаналізу, залишивши Фройдові лише роль систематизатора психоаналітичної теорії.

Продовжувати читання “ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР: ФАКТИ, ДОМИСЛИ, МІСТИФІКАЦІЇ”