Пошук

РІЧ

тексти і візії

Категорії

Історія

ФУНТ М’ЯСА (До історії перекладу Шекспірового “Венецького купця”)

Марія Габлевич

На взористому полотні Франкової уяви тканому впродовж життя, років із двадцять вилася нитка Шекспірової драми The Merchant of Venice (далі – “ВК”), лиш де-не-де вилонюючись на поверхню у зафіксованих на папері згадках, аж поки не розгорнулася в окремий узір – рукопис перекладу цієї драми і передмови до нього, датований липнем-серпнем 1912 року. Текст передмови (чи, радше, наукової джерелознавчої статті) не скінчений, переклад так і не побачив ні сцени, ні друку, а коли таки вийшов у світ (1956)1, то так і не ввійшов до скарбниці української літератури. Сьогодні до нього звертаються дуже поодинокі дослідники.2 Continue reading “ФУНТ М’ЯСА (До історії перекладу Шекспірового “Венецького купця”)”

Advertisements

ДОРОГИ ДО МАКІВКИ 4. З бойківської душі

Надія Мориквас

Ой Маківко-Маківочко
Яка ти зрадлива
Ни янного-сь чоловіка
з жінков розлучила.

Маківка живе в людських серцях, і в сумних бойківських коломийках. Знає їх безліч 95-річна Анастасія Савчин. Чи сама складає, чи вилущує з пам’яті ті, що чула їх ще замолоду від інших? Принаймні вже кількасот записав з її уст Юрій Шевченко, її онук, який щоліта приїжджає до Головецького на спорожніле батьківське обійстя. Дипломований музика, випускник Київської консерваторії, він виявив у себе ще одне покликання – фольклориста. Очевидно, сама природа цієї незвичайної місцини, що обіймає з усіх боків Маківку, змушує його літніми вечорами брати до рук скрипку – і тоді над Головецьком, по ріці стелиться мелодія бабиних коломийок… Continue reading “ДОРОГИ ДО МАКІВКИ 4. З бойківської душі”

ДОРОГИ ДО МАКІВКИ 2. З пам’яті нескорених

Надія Мориквас

Від маленької мама водила мене на Маківку…

Маківка виховала покоління нескорених, до якого належить й Ганна Плечій з Головецького, колишня зв’язкова УПА, яка пройшла табори смерті і тюрми від Салієхарда до Омська. Continue reading “ДОРОГИ ДО МАКІВКИ 2. З пам’яті нескорених”

ДОРОГИ ДО МАКІВКИ 1. Пантеон молодих

Надія Мориквас

Марширують наші добровольці у кривавий тан,
Визволяти братів-українців з московських кайдан;
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну гей-гей розвеселимо.
«Ой у лузі червона калина»

Відомий дослідник української пісні Федір Погребенник так писав про одного із стрілецьких поетів Романа Купчинського: “Він належав до того покоління молоді, яке відчайдушно стало в ряди борців за волю України в часи першої світової війни, – з піснею “Ой у лузі червона калина”, зі стрілецькою рушницею”. Це те покоління, якому тоді ледь сповнилося 16 – 17 – 18 літ. Найстаршому, полеглому на Маківці весною 1915, було 26. Про цих юнаків, що лежать під могильними плитами, місцевий історик скаже нинішнім школярам: “Це цвіт нації – майбутні магістри, вчені, митці, великі люди великого народу. І не забуваймо, що всі вони – добровольці”. Continue reading “ДОРОГИ ДО МАКІВКИ 1. Пантеон молодих”

ВІДБИТОК ДУХА МИТРОПОЛИТА (до сильветки Андрея Шептицького)

Іван Сварник

Озираючися з сьогодення на ХХ століття, ми лише тепер починаємо усвідомлювати масштаби діяльності й велич постаті митрополита Андрея Шептицького, його роль в житті України. За впливом на громадсько-політичний рух і суспільство, за внеском у розвиток української культури, за рівнем інтелекту й розуміння проблем нації його можна порівняти хіба що з такими постатями, як Тарас Шевченко, Іван Франко чи Михайло Грушевський. Continue reading “ВІДБИТОК ДУХА МИТРОПОЛИТА (до сильветки Андрея Шептицького)”

КУХНЯ У БІБЛІЙНІ ЧАСИ ТА У ДАВНЬОМУ ЛЬВОВІ

Юрій Охріменко

Стаття присвячена кухні біблійних, античних часів та давнього Львова.
Ключові слова: продукти харчування, релігійні заборони

З тексту Біблії можна дізнатися також і про те, чим харчувалися тодішні мешканці Близького Сходу. Continue reading “КУХНЯ У БІБЛІЙНІ ЧАСИ ТА У ДАВНЬОМУ ЛЬВОВІ”

НЕМАЄ ВІТЧИЗНИ БЕЗ ДІДА

Галина Пагутяк

Історики можуть собі скільки завгодно встановлювати мораторій на публічне обговорення тих чи інших дражливих тем, але звичайні люди, що їх ми називаємо свідками історії, не повинні мовчати. Звичайно, воно все сталося не вчора, пройшло випробування пам’яттю, проте ця пам’ять така свіжа, як щойно завдана рана. Карпатські «слони» – це дійсно щось унікальне. Ці старесенькі діди і бабусі, багатьох із них уже забрав ангел смерті, розповідають до найменших деталей про трагічні події визвольної боротьби, а тому їхні правнуки знають, що їм робити. Continue reading “НЕМАЄ ВІТЧИЗНИ БЕЗ ДІДА”

ГАЛИЧИНА І ГОЛОДОМОР

Тарас Каляндрук

Це розповідь про те, як боролися проти голодомору на Великій Україні українці Галичини. Адже і зараз ті самі сили, котрі колись організовували Голодомор, намагаються будь-якими найпідлішими методами розділити наш народ, протиставляючи Українців-галичан Українцям-східнякам, ділячи нас на свій смак на „бандьоровцев-западніков” і „хахлов-малоросов”.

Continue reading “ГАЛИЧИНА І ГОЛОДОМОР”

Ярослав Татомир: збирач історій

Ярослав Татомир належить до тих людей, які відчувають свій особистий обов’язок перед пам’яттю. Він репрезентує покоління галицької інтелігенції, яка закінчувала гімназії наприкінці Другої світової. І хоч предметом його уваги є насамперед «одноклясники» з Дрогобицької гімназії, народжені у 1925-26 рр., їхні післявоєнні долі схожі з долями тих, хто вчився в Самборі, Львові, Тернополі, Бережанах, Стрию, Перемишлі, як дві краплі води. Часто це трагічні біографії, але це наша історія, історія нашої культури, зрештою. Continue reading “Ярослав Татомир: збирач історій”

Дорога до світла: Уроки Марії Вальо

Надія Мориквас

У підвалинах освіти наших відомих краян старшого покоління була гімназія. А їй передувала народна початкова і середня школи, в яких теж було непросто вчитися дітям пересічних галичан-українців. Але власне тут формувалося їхнє світовідчуття … Марія Андріївна Вальо, одна із визначних українських бібліографознавців, теж починалася з такої невеличкої містечкової школи. Минає три місяці, як не стало цієї дивовижної жінки. Але з нами її чин і її уроки. Повертаючись назад, ми знайдемо ту маленьку дівчинку з небагатої родини бориславського ріпника, яка дуже хотіла вчитися. Незважаючи на страшний час.

Continue reading “Дорога до світла: Уроки Марії Вальо”

Марія Вальо: «На Великдень ми сіяли марунку…» Спогад про Баню Котівську середини 1930-х рр.

Марія Андріївна Вальо не потребує якогось спеціального представлення. У Львові її знають як довгорічного працівника Наукової бібліотеки ім. В.Стефаника, в Україні і за її межами – як визначного вченого-бібліографознавця, зокрема глибокого дослідника бібліографічної спадщини Івана Франка… А поза тим – її довге і прецікаве життя, наповнене самовідданою працею і відкриттями, може служити ілюстрацією до нашого духовного розвитку упродовж майже усього минулого століття. Я вдячна долі, що пані Марія погодилася на цикл бесід, які так символічно розпочинаються її дитячими спогадами про Великдень. Бо всі ми починаємось з дитинства, а Великдень означає початок.
Continue reading “Марія Вальо: «На Великдень ми сіяли марунку…» Спогад про Баню Котівську середини 1930-х рр.”

Марія Вальо у контексті зламу епох

Уляна Єдлінська

Весною 1946 року у Львівському університеті ім. І. Франка з ініціативи академіка Михайла Возняка, душі тодішнього українського літературознавства, відбувся перший у післявоєнному Львові Шевченківський концерт. Тоді Марія Вальо – студентка першого курсу української філології (народжена 16 червня 1925 р.) – прочитала Шевченкову «Лілею». Зворушений академік зі сльозами на очах дякував учасникам, а Марії сказав: «У вас це непогано вийшло». Видно, глибоко це запало академікові в душу. Коли у 1951 р. Марія на відмінно, з рекомендацією до аспірантури, закінчувала університет, академік особисто запросив її на роботу до керованого ним відділу літератури, якраз створеного Інституту суспільних наук АН України.

Continue reading “Марія Вальо у контексті зламу епох”

МОЇ РУХІВСЬКІ ПРИГОДИ 20 РОКІВ ТОМУ (спогади  очевидця) 

Ігор Мельник

12 вересня усе прогресивне і  свідоме українство відзначало 20-річчя створення Народного Руху  України за перебудову. Мені довелося  бути причетним до процесу творення  Руху у 1988–1989 роках, тож дозволю собі нагадати про деякі епізоди тих подій. Continue reading “МОЇ РУХІВСЬКІ ПРИГОДИ 20 РОКІВ ТОМУ (спогади  очевидця) “

Створити безкоштовний сайт або блог на WordPress.com.

Up ↑