Пошук

РІЧ

тексти і візії

Категорія

Статті

«Українська реконкіста»: надії й сподівання Ніли Зборовської.

Анна Лобановська

Свій антироман «Українська реконкіста» Ніла Зборовська  присвятила світлій пам’яті Юрка Гудзя.

«Ніла Зборовська чи не єдина, на жаль, серед сучасного письменницького кола мала бажання продовжити ідею українського культурного Відродження на кшталт іспанської Реконкісти, коли іспанці, що кілька століть перебували під впливом арабів, раптом прокинулися й усвідомили можливість повернення до своїх національних коренів саме через культурні коди: через національну музику, танець фламенко, –  таким чином розпочалася іспанська Реконкіста. Ідею української культурної реконкісти виношував Юрко Гудзь і ділився нею з Нілою Зборовською…»[1] Продовжувати читання “«Українська реконкіста»: надії й сподівання Ніли Зборовської.”

“Гарячий Куліш” в дзеркалі сучасних досліджень

Презентація книжки Андрія Даниленка
From the Bible to Shakespeare. Pantelejmon Kuliš (1819 – 1897) and the Formation of Literary Ukrainian (Boston: Academic Studies Press, 2016)

У рамках проекту “Лінгвістичні зустрічі” 21 листопада 2016 року у Львівському Національному університеті імені Івана Франка відбулася презентація англомовної книги Андрія Даниленка «Від Біблії до Шекспіра: Пантелеймон Куліш (1819-1897) і формування української літературної мови». Вперше Кулішеві переклади Біблії і творів Шекспіра розглянуто в контексті творення нової української літературної мови у двох історичних частинах України – Галичині та Наддніпрянщині.

Продовжувати читання ““Гарячий Куліш” в дзеркалі сучасних досліджень”

ЛІРИЧНА ДРАМА І.ФРАНКА «ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ». Польські паралелі

Валентина Соболь

«Niestety, w życiu przeżywa się tylko dwie miłości prawdziwe:
pierwsza, która umiera, i ostatnia, od której się umiera»
(A. Dumas)

Порівняльний аналіз перекладів ліричної драми Івана Франка польською мовою я здійснила в доповіді на конгресі у Львові. Тут єдино із вдячністю назву імена перекладачів. Найстарший з-поміж них – український поет-молодомузівець Сидір Твердохліб (1886-1922). Наймолодша – Інеса Пьонтковска. По одному-два твори зі збірки «Зів’яле листя» переклали Тадеуш Хрушчелевський, Флоріан Неуважний, Влодзімєж Слободнік, Сидір Твердохліб, Евгеніуш Самохваленко, Єжи Литвинюк, Едвард Зих, Казімєж Анджей Яворський, Інеса Пьонтковська. А правдивою подією стало тримовне видання цілої збірки. Продовжувати читання “ЛІРИЧНА ДРАМА І.ФРАНКА «ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ». Польські паралелі”

ЗАПАХ ТРОЯНДИ

ПРЕКРАСНО
придумана Трагедія
Ромео і Джульєтти,

Як її часто (з гучними оплесками)
привселюдно грали Слуги
високоповажаного лорда Гансдона.

Лондон.
Надрукував Джон Дантер.
1597


Наскільки красивішою є гожа
Краса у правди дорогому строї!
Тому миліша нам премила Рожа,
Що повниться духмяністю пянкою.
                        
Так з тебе, люба юносте красива,
Відстоюється віршем дух правдивий.

Сонет 54 (Пер. Наталі Бутук)

Джульєтта:

Та що ім’я? Назви хоч як троянду,
Не зміниться в ній аромат солодкий!
Так і Ромео вища досконалість
Зостанеться при ньому й безіменнім.

RJ 2.2 [Q1 837-40] (Пер. Ірини Стешенко)

Продовжувати читання “ЗАПАХ ТРОЯНДИ”

ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР: ФАКТИ, ДОМИСЛИ, МІСТИФІКАЦІЇ

Наталія Торкут*

Його називали Солодкоголосим Лебедем Ейвону (Бен Джонсон) і «дзеркалом всесвітнім» (Пантелеймон Куліш), всюдисущою морально індиферентною природою (Томас Манн) і духом, який пронизує весь світ і від якого ніщо не може бути прихованим (Йоганн Вольфганг Ґете). Романтик Ральф Вальдо Емерсон проголосив його “батьком людини в Америці”, акцентуючи у такий спосіб засадничу роль у формуванні американської ідентичності, а сучасний культуролог Гарольд Блум не лише поставив його у центр літературного канону, але й віддав йому пальму першості у винайденні психоаналізу, залишивши Фройдові лише роль систематизатора психоаналітичної теорії.

Продовжувати читання “ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР: ФАКТИ, ДОМИСЛИ, МІСТИФІКАЦІЇ”

ФУНТ М’ЯСА (До історії перекладу Шекспірового “Венецького купця”)

Марія Габлевич

На взористому полотні Франкової уяви тканому впродовж життя, років із двадцять вилася нитка Шекспірової драми The Merchant of Venice (далі – “ВК”), лиш де-не-де вилонюючись на поверхню у зафіксованих на папері згадках, аж поки не розгорнулася в окремий узір – рукопис перекладу цієї драми і передмови до нього, датований липнем-серпнем 1912 року. Текст передмови (чи, радше, наукової джерелознавчої статті) не скінчений, переклад так і не побачив ні сцени, ні друку, а коли таки вийшов у світ (1956)1, то так і не ввійшов до скарбниці української літератури. Сьогодні до нього звертаються дуже поодинокі дослідники.2 Продовжувати читання “ФУНТ М’ЯСА (До історії перекладу Шекспірового “Венецького купця”)”

Блог на WordPress.com .

Up ↑