Пошук

РІЧ

тексти і візії

Категорія

Рецензії

Преображенська книга поета

Богдан Смоляк

…це пошуки смислів і сенсів у їх закодовано-розкодованих, впізнавано непізнаних (мовно й позамовно) тайних реальностях (Б. Чепурко). Тут глибший рівень реальності; назагал потребуємо цього; і подеколи сягаємо… (В. Палинський). Continue reading “Преображенська книга поета”

Чи фрагментарні світ і життя?..

Віктор Палинський

1. Чого ж…

Щоденник Лоа (авторське). Прислýхаймось, вчитаймося.

„Люди додумались уже до багато чого. Що ж із ними робити у цьому випадку? Можливо, знищити?.. Почати все заново? І так шкода… І так втомився я уже від тих творчих мук. Постарів”. Continue reading “Чи фрагментарні світ і життя?..”

Синтез мистецтв у відеопоезії “Пророк кварталів”

Надія Козловська

Гадаю, що хороша поезія вже за замовчуванням інтермедіальна. Світи, створені словом, щонайменше сповнені зорових образів, а ще, читаючи вірші, можемо відчути смак, текстуру і голос. Частково цьому сприяє звукопис: асонанси чи алітерації смакуємо на кінчику язика. Якщо вимовити поспіль декілька разів назву поезії Галини Крук “Пророк кварталів”, то у слові “пророк” можна вчути легке серцебиття на два такти, що так м’яко стишується глухим задньоязиковим “к”. Continue reading “Синтез мистецтв у відеопоезії “Пророк кварталів””

Бачення, судження

Богдан Смоляк

Бачення

Існують три різновиди людей: ті, що бачать, ті, що бачать, коли їм показують, і ті, що нічого не бачать (Л. да Вінчі). В усьому людина необхідна людині (Т. Шевченко). Без носа людина – чорт знає що: птах не птах, громадянин не громадянин, – просто візьми та й викинь у віконце! (М. Гоголь). Існувати повніше – це дедалі більше об’єднуватися (П. Т. де Шарден). Бог створив нас на свої образ та подобу. Але звідки впевненість, що він працював у реалістичній манері? (С. Є. Лец). Continue reading “Бачення, судження”

Василь Зеленчук: Хай цей сюжет буде містком до пізнання світогляду «закоханого в життя поганина»

Рік тому, 29 грудня 2017 року, співтворці книжки «Антонич від А до Я» приїхали до «Видавництва Старого Лева», щоби побачити щойно привезені з друкарні перші примірники цього видання, торкнутися його червінної обкладинки, погортати його кольорові сторінки, попередньо вдихнувши їхній свіжий запах.
Continue reading “Василь Зеленчук: Хай цей сюжет буде містком до пізнання світогляду «закоханого в життя поганина»”

ПОЛЮВАЛЬНИК ЗА ВІДЛУННЯМИ ЗМІНЕНОЇ СВІДОМОСТІ

Віктор Палинський

І. Відлуння

Богдан Чепурко народився 26 серпня 1949 року в селі Осівцях на Тернопільщині. (Принаймні, він так стверджує). І ця книга „Наче те листя дерев; луни й відлуння звитяг і марнот”; Тернопіль, ФОП Осадца Ю.В., 2018 рік; 373 с., – найновіша, на сьогодні, в його доробку. Тридцять п’ята.

…Такий вдалий (по-справжньому художній) портрет письменника на третій сторінці цього видання: лицем – гартований воїн-рубака; козак-характерник! Найсакральніша парсуна з усіх, Чепуркових, що я бачив. Шкода, – без авторства! Continue reading “ПОЛЮВАЛЬНИК ЗА ВІДЛУННЯМИ ЗМІНЕНОЇ СВІДОМОСТІ”

Христина Кобко. ПРОРОК КВАРТАЛІВ: невловне на стику мистецтв (за відеопоезією Галини Крук).

Сьогодні, останнього листопадового дня, якогось там року – хіба так важливо, що це було декілька десятиліть тому? – на світ прийшла людина, яка насправді перебуває посеред нас. Байдуже, що Галина Крук є поеткою, на чиїх віршах (проі)зросло декілька поколінь любословів, що вона виступає на міжнародних літературних фестивалях і надто часто дописує у соціальній мережі. Головне те, в певний момент вона тихо навчила, що поетами не називаються, а бувають. Continue reading “Христина Кобко. ПРОРОК КВАРТАЛІВ: невловне на стику мистецтв (за відеопоезією Галини Крук).”

КОРОЛЬ І БЛАЗЕНЬ ЗАРАЗОМ. Довкола письменництва від Стівена Кінга.

Богдан Смоляк

Одразу скажу, що такий заголовок-наліпка (якщо це наліпка взагалі, позаяк Шекспір вважав би ці слова чимось на кшталт почесного креда) стосується всіх професійних прозаїків. Їм-бо доводиться бути і володарями витворених ними ж світів, і попихачами читацьких смаків. Мусять дбати про своє й чуже задоволення, часто віддаючи перевагу другому, – c’est la vie. Зі врахуванням усіх обставин, Стівен Кінг – акцентований король (саме так перекладається його прізвище) і блазень (працює в царині наймасовішої, сказати б, жовтої белетристики, утверджуючи її нетрадиційно-неоднозначні напрями). Continue reading “КОРОЛЬ І БЛАЗЕНЬ ЗАРАЗОМ. Довкола письменництва від Стівена Кінга.”

Із твоїх долонь – огонь золотий. Дещо про Марію Шунь та нові поетичні антології 2018 року – «Ломикамінь» і «П’ять Америк»

Надія Мориквас

Звичайно, метафора огню золотого, що іскриться із понад 600-сторінкової поетичної антології «Ломикамінь» (ЛА «Піраміда», 2018), не була б перебільшенням до характеристики цієї книги, як і до чину її творців – упорядниць Марії Шунь та Олени Кицан і координатора проекту Василя Габора. Нагадаю, що Марія Шунь як упорядниця антологій вже не раз виступала в парі З Василем Габором, і ми знаємо про добрі наслідки їхньої співпраці. Continue reading “Із твоїх долонь – огонь золотий. Дещо про Марію Шунь та нові поетичні антології 2018 року – «Ломикамінь» і «П’ять Америк»”

Земля людей

Віктор Палинський

1. Тривання тривке

…Розпочну есею, як це, переважно, робить Ігор Гургула у своїх новелах (йдеться про його найновішу книгу новел „Мапуче”, люди землі. – Київ, „Український письменник”, 2018, 463 с.), – зненацька, не притримуючись якоїсь виїмкової вишикуваної та причесаної послідовності викладу думок. Утім, саме зараз скажу і про насправді припочаткове. „У Південній Америці проживають індіанці племені араукани. Себе вони називають інакше – мапуче, що в перекладі означає „люди землі”. Continue reading “Земля людей”

Історії не до кави (проте…)

Віктор Палинський

 

  1. Споглядальник?

Богдан Мельничук; є у його сюжетах і фабулах, безхитрісних, подекуди навіть спрощених, а часом, видається, незавершених (можливо, – зумисне!), і певна авторська відстороненість; так наче оті його історії-оповідки, направду, повідáє хтось із самих персонажів: по-житейському скупувато та без прикрашувальних кучерявостей. Тож не дивуюся підзаголовку – „Історії теплуваті, холоднуваті та… не до кави”.  Та й сама книжка заголовно ніби стверджує мої слова: „Без прикрашування”, Тернопіль, „Терно-граф”, 2017р., 231 с. Continue reading “Історії не до кави (проте…)”

„У часопросторі („не”)проминання”

Віктор Палинський

1. А якщо так?..

…Богдан Чепурко – один із найбільш загадкових сучасних українських поетів. Додам, парадоксальних. Постійно – на людях і, разом з тим, цілком відсторонений, не надто публічний. Приглушено-зворушливий у своїх найвдаліших поетичних сентенціях і, водночас, дещо галасливий у подеяких витворах громадянської лірики (хоч і тут – надійно-професійний). Continue reading “„У часопросторі („не”)проминання””

ІЗ МАТЕРИКА МАЛОГО КОСМОСУ

Ігор Калинець

Серед поетів, які впевнено увійшли в нашу літературу в незалежній Україні, ім’я Юлії Курташ-Карп не тільки не губиться, але й, навпаки, щораз більш вигранюється своєю зрілістю й оригінальністю. Я мав приємність вітати її талант на початку входження в літературу, слідкую за її впевненим поступом сьогодні. Continue reading “ІЗ МАТЕРИКА МАЛОГО КОСМОСУ”

Дух «мокрої псини»

Сергій Жадан. Інтернат [Текст] : роман. – Чернівці: Меридіан Черновіц, 2017. – 336 с.

Ярослав Поліщук

Писати про війну на Сході України стало в сучасній українській літературі популярним і навіть модним заняттям. Перша хвиля воєнної літератури припала на 2015-2016 роки. Це були в основному твори, написані за гарячими слідами подій – вони або спиралися на свідчення учасників кривавих подій, або були безпосередніми спогадами тих, хто пройшов крізь вогонь. На черзі, отже, створення текстів, які б запропонували оцінку війни з певної дистанції, з певною дозою рефлексії над тим, що відбувається, не лише з емоційними оцінками побаченого й пережитого. Чи такі твори народжуються вже, чи народяться в найближчому майбутньому? Який матимуть резонанс у суспільній думці, чи сягнуть рівня великої літератури? Поки нелегко відповісти на такі питання. Continue reading “Дух «мокрої псини»”

Неквапність слів Віктора Палинського

Надія Мориквас

Мова піде про нову книжку поезій В. Палинського «Ріка тече» (Львів, «Апріорі», 2017). Так називається і один з її семи розділів. (Назви інших: «Сад тиші», «Ностальгія за справжнім», «Осінні одкровення», «Синій сніг», «Повернення снігу», «Тінь древа»)… Саме широкий, майже епічний, плин ріки (а не бистрої річки) найліпше передає настрій цієї поезії і її автора.

Це настрій людини великого міста, яка вміє цінувати природу – зиму та осінь, що їх так полюбляють самітники; так само ця людина прагне душевного затишку. А цього не віднайти на галасливих міських площах. Вона вчиться жити і писати неквапно. Здається, Палинський-поет сам віднайшов ключ до розуміння його поезії:

Твоя неквапність слів –
Знак золотий
Для королів мовчання.
І дарування.
Дарування слів.

Continue reading “Неквапність слів Віктора Палинського”

Двокнижжя Ростислава Шмагала, яке долає часоплин

Віктор Палинський

1. Розпочну, як бачу, відчуваю, сприймаю…

…Вчитуюсь у тексти і гортаю; гортаю і вчитуюсь ув альбомного зразка форматне енциклопедичне видання (у двох томах) «Художній метал, світовий та український», 419 с.; друга книга – «Художній метал України ХХ–ХХІ століть», 275 с. Мимоволі, все більше заглиблююсь у авторський світ Ростислава Шмагала, знаного львівського мистецтвознавця, доктора наук, професора. Це якраз той випадок, коли разом, з дуже зацікавленим та професійно заангажованим у процес творення таких книжок, видавництвом «Апріорі» у 2015 році заслано у світ, без зайвини, унікальну «енциклопедію художнього металу»; до цього нічого подібного у нас, українців, не було. Тут дещо приглушу пафос. Але!.. Continue reading “Двокнижжя Ростислава Шмагала, яке долає часоплин”

Проходи по Львові Ігоря Мельника

З архіву “Речі” (29 вересня 2009)

Надія Мориквас

Зал книгарні «Є», де 23 вересня 2009 року Ігор Мельник презентував свою нову книгу «ЛЬВІВСЬКИЙ НОВИЙ СВІТ та південні околиці міста від Святого Юра до Наварії», нагадував зібрання Клубу шанувальників Львова. Автор, креативний дослідник Королівського столичного міста, який за останніх два роки видав два великі дослідження, обіцяв своїм шанувальникам ще 5 таких книжок. Насправді вийде 10. Але хто тоді міг про це знати? Continue reading “Проходи по Львові Ігоря Мельника”

Прозирання крізь час

Боба-Диґа Божена. Завтра сьогодні вчора : поезії; пер. з польської. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2017.

Ярослав Поліщук

Це третя книжка Божени Боби-Диґи в українському перекладі. На цей раз – вибране, тобто певний підсумок попередньо написаного й виданого. Раніше її вірші виходили в перекладах Олеся Гордона, Євгена Барана, Катерини Девдери. Сама авторка не раз бувала в нашій країні й охоче виступала з презентаціями своєї творчості – у Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Вінниці. Нещодавно вона відвідала Київ, а також була гостею Міжнародного Шевченківського фестивалю, що проходив цьогоріч у травні на Сході країни, у Луганській області. Знайомство поетки з Україною продовжується. Continue reading “Прозирання крізь час”

ПОВЕРТАТИСЯ ЗАВЖДИ: поетичні рефлексії Михайла Барабаша

Михайло Барабаш. На другій авеню, поетичні рефлексії. – Львів: «Апріорі», 2016. – 103 с.

Віктор Палинський

1. Роздум на початку. Художник

Уява – єдиний спосіб боротьби з реальністю, такою жорсткою, а нерідко й жорстокою. Це зовсім не уникання дійсності. Це – життя художника, мандрівця світами; своєрідна «гра в бісер», як у Германа Гессе. Ніби шукаємо в сновидіннях неймовірно забуту давню домівку, відгадуємо шлях, що його чомусь не запам’ятали; трапляється, довго, мов сліпці, блукаємо у темряві, аби таки намацати найнепомітніший путівець і неквапом просуватися далі. Тут слід дослуха́тися душі. Душа і творчість – єдине, що по-справжньому належить людині. І не збочити. Не зупинитись. Не злякатися. Continue reading “ПОВЕРТАТИСЯ ЗАВЖДИ: поетичні рефлексії Михайла Барабаша”

«Щоденник болю і тривоги» Ольги Яворської

Надія Мориквас

З кінця 90‑х в українській літературі почався справжній бум сповідальної, зокрема щоденникової, прози. Люди вивільнилися, запрагли виговоритися. Знаю про це з власного досвіду – з відгуків на мій щоденник лірично-іронічної прози «Спокуса вічністю» (1998, 1999). На початку 2000‑х виступив Петро Сорока зі своїми денниками, прикметними споглядальними рефлексіями і філософськими роздумами автора. Згодом глобальна «мобілізація» (маю на увазі мобільний зв’язок) і соцмережі цей процес трохи стримали. А тепер – вже новітня історія прикликала до життя нових «хронікерів». Continue reading “«Щоденник болю і тривоги» Ольги Яворської”

Блог на WordPress.com .

Up ↑