Пам’яті квестора – Романа Кіся

Надія Мориквас

Я витягла зі “Скрині” цей “Квестіонар”, цей питальник як надзвичайно цінну річ… Це було 2001 року, коли  відкрила для себе Романа як незбагненного  живого носія незбагненних, але таких притягальних й привабливих знань. Я просто вірила йому на слово, не докладаючи особливих зусиль, щоби зрозуміти до кінця його ускладнену лексику, його натхненні пошуки сенсів. Філософія – не моє, я читаю філософські трактати як художній текст. Можливо, тому не відважилася на бодай ще одну, прискіпливішу,  розмову – а так хотілося вже тепер, тобто ще зовсім недавно, звести її до єдиного питання: чи є в Кіся снага підтвердити свою віру в те, що «все буде гаразд у цьому українському світі», як він написав  ув автографі на книжці «Сенс сенсотворення» у вересні 2013-го… Саме тому а ще й через те, що час наш став сконденсованим як ніколи, наше спілкування звелося до фейсбучного «привату». І тепер звідти я витягаю його заповіт, бо він знав, що мені потрібно:

Пиши, пиши, а все інше – прикладеться.

Ще він бажав мені «шаленого ДРАЙВУ і розкошування від самого процесу творення ТЕКСТУАЛЬНОЇ НОВИЗНИ. Честь». Остання звістка від Романа – привітання з Днем Гідности – 21 листопада 2020 року. Не минуло ще й місяця!..

Скриня

Минулі голоси в магнітофоні
як руді білиці в колесі

Григорій Чубай

Квестіонар
(укладений Романом для товариства)

Маю передовсім такі зауваги:

Перше: У нашім товариськім колі щораз більше інтерналізуються певні моральні оцінки (традиції, норми і правила поведінки у найширшім значінню: у тім числі поведінки вербальної, то значить говорення на один кшталт, послуговуючись спільним фондом мовленнєвих формул). В дальшій мірі се чинить велику мовленнєву небезпеку КОНФОРМІЗМУ, якого тиснення нівелює нас незалежно від суб’єктивного бажання кожного осібника.

Друге: Сим квестіонаром кладу собі за мету не тілько убезпечити нас од загрози уніформізму і подальшої дії колєктивної прессії, але створити підвалини правдішньої єдности за принципом доповнювальности цілковитих ріжнорідностей.

Третє: Коли вважаєте потребу такого квестіонара слушною, то най відповіді на питання будуть якнайповніші.

Питання

1.  Як розумієш поняття “дійсність” і “людське життя”?

2.  Чи посідає мистецтво суспільні функції? Які? В чому полягає суспільна значимість мистецтва?

3.  Яке місце посідає творчість у контексті твоєї екзистенції? Розповісти якнайдокладніше у щільнім зв’язкові до ріжних сфер життєдіяльности (у тому числі й сексуальної).

4.  Як відчуваєш процес творчости? Куди зорієнтований: назовні (екстравертивно) чи в себе самого (інтравертивно).

5.  Які маєш побажання щодо шляхів нашого “САМОПОШУКУ”?

Роман Кісь

Я витягла зі “Скрині” цей “Квестіонар”, цей питальник як надзвичайно цінну річ. Наскільки вона може бути ужитковою, це вже інша річ. Вражає сам підхід до товариства, як до спілки яскравих індивідуумів, особистостей, турбота “квестора” про її творення на засадах доповнення індивідуальностей, а не їх нівеляції (і, напевно, підсвідомого підпорядкування лідерам). В ідеалі – чи це не одна із основних етично–естетичних засад гармонійного суспільного розвитку? Ну а власне питальник? Найцікавіший тест (в сучасному розумінні) на визначення твоєї екзистенційної творчої природи. Це справді дуже індивідуально, навіть інтимно, бо важко уявити собі сьогодні таке товариство, групу, “тусовку”, які б переймалися такими речами. Інтелект має бути моральним, талант – милосердним. Дуже багато важить якість духовного і вербального спілкування із собі подібними… Чи не про це та про багато іншого думав Роман Кісь у 1971 році, укладаючи свій “Квестіонар”? Будь-яке мистецтво, а насамперед поезія – як його квінтесенція (хоч те саме можна сказати про музику) потребують чистоти і свободи духу митця. Чим більше буде таких духовних оаз, середовищ – у значенні окремих осередків, від яких колами розходиться добра енергія, тим здоровішою буде нація, світ.

Ці сентенції не нові, але мої. Покладаю велику надію на поетів як на духовних чинників, каталізаторів нашого очищення, творців таких середовищ, хоч часом вони самі потребують захисту, перебуваючи у різноманітних, часто шкідливих для життя і здоров’я ситуаціях. Якось під час однієї з телепередач, яка називалася “Літературний Львів”, ми з Марією Людкевич договорилися до того, що поети можуть зникнути як популяція, і не встигнуть їх занести  до Червоної книжки! Думаю, що до цього не дійде. Поети якось рятуються… Ви знаєте художницю Вікторію Ковальчук – жінку зі срібним волоссям, яке вона носить, як ореол, як німб над головою? Її важко не помітити навіть серед найекстравагантніших жінок в центрі нашого міста чи на якійсь презентації, а коли вона йде вулицею, то ніби дзвонять дзвоники. Тонка і витончена, як і її книжкова графіка, вона, безумовно, додає свою срібну нотку до львівської партитури. Вікторія Ковальчук написала “Маніфест для себе” – з високими морально–етичними правилами власної поведінки у цьому світі. І там є такі слова: “Людина живе не для того, щоби бути щасливою, є речі набагато важливіші, ніж щастя”. Дивно, правда?

– Тим часом маємо дискресійне, розріджене, сурогатне середовище – тобто реальне мовленєве середовище – безпосередніх комунікацій. І це є єдине середовище – іншого немає, – виснував пан Роман Кісь через 30 років після виходу “Скрині”. Ми розмовляємо в Золотій залі Музею етнографії, де тільки що закінчилася зустріч з Миколою Рябчуком, українським інтелектуалом, вихованцем “Скрині”. (Цікаво, як відповів він на питальник Кіся?). Є ще в залі елеґантний Віктор Морозов, він сьогодні більше відомий як перекладач (але Морозов з гітарою – це щось незабутнє і назавжди львівське. Уявіть собі поруч з ним ще й Юрія Винничука, тобто цих двох – лірика і скептика, а ще Стефка Оробця, одне слово, знамените “Не журись!”. Чи не пора зараз для нового інтелектуально–гротескового театру?). Сивобородий пан Роман із своїм ускладненим етичними категоріями дискурсом продовжує свою думку (на цю тему його надихнув виступ Миколи Рябчука про український народ та українську інтелігенцію, вірніше про те, що українська інтелігенція не створила собі народу):

– На рівні живого діалогізму – наприклад, у студентському середовищі, в коридорах університету, в аудиторіях, в гуртожитку ми почуємо дискурс на рівні “тіпа прікол він мене кумарить капєц!”. Оті дискурсивні структури є не наші, вони є чужі. Але драма полягає в тому, що вони вже окупували наші мізки і серця. Тобто висловленість думок, оті наративні структури свідчать про те, що Львів щораз більше перетворюється у віддалену околицю Москви і Петербурга – на рівні масової культури, на рівні дискурсу – повсякденно.

– А той міф – поетичного Львова – невже він не продовжує творитися?

– Будь-який міф є корисним, бо він створює реальність – навіть коли вона ілюзорна. Якщо ми в це віримо, значить воно є реальним чинником, який мотивує нашу поведінку, наші вчинки. І якщо ми віримо, що так – поетичний міф Львова існує, то це добре. Тому, що цей міф є функціональною підпоркою під нашою надією.

– А Ви – Ви вірите?

– Якщо поезію розуміти, як внутрішню налаштованість, наставленість на… Скажімо, якщо в людини, незважаючи на вік, не згасає замилування кожної весни трепетністю яблуневого цвіту, ярим соковитим листям – то це не міф уже, а реальність нашої душі. Значить, потреба в поетичному живе. Я вірю в поетичну, ніжну, ліричну душу українця. В дуже лагідну душу, навіть якщо лагідний, сентиментальний і дуже вразливий Цибулько маскується під оті дискурси “трьохетажних”, – він все-таки дуже тонкий і сентиментальний! А маскується під такі речі, які годі повторити, зокрема, в цій останній збірці “Майн кайф”, де він влипає, встрягає – застряг уже! – в цій євроазійщині, про яку ми говорили. Це нібито колажове, нібито постмодерне, а насправді це є випадання, власне оті пастки дискурсійні. Це є неволя, це поневолення духу!

…”Квестор” переживає за поетову душу.

Сторінками книги Надії Мориквас «За нас – у Львові. Міти і міфи», 2001

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s