Придибенції від Юрія Николишина

Віктор Палинський

  1. …А звідки?

… Він, зазвичай, не розчаровує тих читачів, що очікують добротно виписаного стилю та зненацьких текстів: особистісно-безхитрісних, але несподіваних і новітніх, що можуть заскочити навіть справжнього гурмана від літератури. Не вагаючись, пропонує своє. І це мене також приваблює і як читальника, налаштованого на хвилю його книжок, і як професійного письменника та критика. Який таки знає, що в сучасному укрлітпроцесі проґавити цього автора аж ніяк не можна. Маю на оці нову книжку Юрія Николишина „Звідки росте борода, кумедні історії з реального життя”, Львів, „Апріорі”, 271 с., 2020 рік. Власне, ці історії можна жанрово диференціювати; вони різні: тут і щось схоже на миттєвості літературних кліпів, і оповідки, і образки, і анектодичні історійки, і гумористичні колоритні картинки, і комедійне на одну дію, і якісь особисті саркастично-цинічні сатисфакції, й іронічно-ліричні замальовки авторського психологічного рефлексу… Зрештою, формотворчість Николишина притягувала читальника і в попередніх обсяжних виданнях упродовж десятиріччя: „Політ старої пані” (роман), „Бота фікс”, „Там, де живе душа”. Ці книжки якось так непомітно, наче самочинно, створили йому популярність серед певного кола шанувальників та знавців такого роду літератури. І ось нове видання, де іронія, що лиш подекуди пробивалася попередньо, стала стійкою жанровою основою; творчою удачею та справжньою втіхою письменника.

… А питання про „бороду” залишається відкритим?  Придибенції та й годі! Та й чи питання це?.. У мене – так.

… Тим паче, що усі ми трохи дивакуваті; і турбуватися слід, якраз, тим, хто без дивацтв. Чи без бороди?..

 

  1. Окремішнє

… Я навіть, видається, бачу, як автор, ретельно занотовуючи свої мало не щоденні враження та розмови-сюжети, накопичує – листок за листком, окремі тексти й текстики, безумовно знаючи, що робить. Аби десь „на виході” врешті побачити саме оцю книжку. (Видання, слід зафіксувати, зроблене, що називається, з видавничою любов’ю: і особливий, я його називаю пухким, друкарський папір, і шрифти максимально зручні для читання, і „багатий” рівний червоний колір на форзацах і на другій та третій сторінках обкладинки, і за європейськими технологіями „м’яка” ламінація палітурки, роблять книгу майже подарунковою). Тримаю в руках, а насправді вона сама тримається рук. Хороший маркетинговий хід: від такої не відчепишся-не відірвешся!

… Однак, тут я про інше. Чи могли б ці „кумедні історії”, перетворитися, скажімо, в роман? Переконаний, – безумовно. Це була б, звісно, інша робота: триваліша та енергозатратніша. З перечіпляннями та наріканнями на вічний дефіцит часу; навіть – з пробуксовуваннями-зупинками, аби дати уяві та вигадці відстоятися… Зате, на виході висвітився б, можливо, і культовий томик національних сягнень у цій царині. Подібний до здобутків Ярослава Гашека чи Джерома та Джерома… То ж чи не вартувало, так би мовити, „насісти” на зібраний матеріал та зареготати так, щоб разом з тобою, Юрку, заходилась-бавилась здоровецьким козацьким сміхом уся Україна. А то й – поза нею (в європейських перекладах). Отож бо і воно. Не барімося, хлопці… Хочеш перемогти, будь безжальним; передусім, – до себе.

 

  1. Сила

Є тут і такі саркастично-іронічні (самоіронічні) тексти, як „Сила Козла”. Напевне, автор ставить собі й дещо інші завдання? Таки так. Помітно більші обсяги морально-аналітичної новелети дозволяють справді окреслити, зовсім не пунктирно, окремі якості натури відомого, а, втім і видатного, живописця Любомира Медведя. Стосунки майстра з людиським розмаїттям; силові артерії його особистості; витоки творчої талановитої впертості і незмінної багаторічної наполегливості. Показати навіть нібито щось другорядне в його характері, що згодом виявляється справжньою станиною життєвою, міцною хребетною силою. Незмінно.

„Але „коник” Медведя – це козел у всій своїй красі та моці, без якої козел – не козел, чоловік – не чоловік, а бик – це звичайний віл, тяглова сила українського народу… Козел Медведя – це справжнісінький козел, а не якийсь там сміхотворний хтивий сатир”. Одне слово, Николишин, так ось собі, завиграшки, викладає з якихось деталей, ніби мозаїчний, силовий портрет Художника. Саме такий, який навряд чи вдасться комусь іншому навіть у великій повісті, а чи й романі?

Певен, ця якість авторського стилю є цінною, як ніяка інша, тому й не проґавив її. Міркуйте.

 

  1. … І про таке

За всієї очевидної конкретики героїв, подеколи зі справжніми іменами та прізвищами, „кумедних історій”, Николишин все ж, безсумнівно і вправно, охудожнює „ситуацію”. А подекуди у нього з’являються вповні маленькі авторські притчі, що в них образ досягає подвійного художнього узагальнення: на рівні персонажа і на рівні самої історії-метафори. Так, це автору не зле вдається. – І він до цього часто (пограюся у слова) вдається. (А чому б і ні: „вдається-вдається”, а – не тавтологія у цьому випадку, а знахідка). У вигородці  такого штибу творів не промайнуть повз увагу „Хукай-не-хукай – розуму не прибуде”, „Як ви ставитесь до Коффі Аннана?”, „Його жінка – англійська королева”, „Тисяча і одна троянда”, „Сліпий”; деякі інші: з елементами притчі. Знаходить.

… Зрештою, майже усі його „історії” добряче белетризовані. Іноді, видається, – навіть мимохіть. Отож, письменницьке ніколи не дрімає. Добре. Без зумисності.

 

  1. Загострене

І щось памфлетно-фейлетонне можна знайти у Николишина. Актуально точкове. Драстичне. Висноване з надто реального. Хтось одразу підхопить: газетне, колонково-редакторське, некнижкове! Я ж скажу дещо по-іншому. Саме у цьому збірнику іронічно-неіронічного, нерідко не загостреного на літературну жанрову шляхетність, такі твори вносять оту колючу злобинку, яка не дає читальнику заспокоїтись. Сіпанé його за руку, а то й – за вухо: розмисли одразу пожвавляться – аж волосся на голові настовбурчиться. Читаєш „Казкаря”, „Кольори”, „Російський бізнес”, інші з цієї вервечки!.. Зібралося до купи різне у виданні. І усе воно – цікаве та, зазвичай, несподіване, незважаючи на жанрові ознаки. Таки загострене тут. І деінде…

 

  1. … І разом з тим

… Яка вже іронія в такій оповідці, як „Плавець”?!. Досвід рідкісний і небуденний: виходу душі із тіла. Та трансцендентні видива-переживання унікального стану. І нез’ясовне повернення „до себе”. Насправді! „Що це було, Михайло досі не відає, лиш згадує свій метафізичний досвід”.

Чи „П’ять хвилин сповіді”. Прислухаймось до авторського рефрену: „Я можу бути милосердним до каліцтва фізичного… Але не до духовного”. Переконливо!?. Можливо?.. Але не конче.

Це – дещо інші тональності письменницького творення книги. Але й вони знаходять собі своє місце в контексті.

 

  1. На берегах (прикінцеве)

„Звідки росте борода” – оця назва книжки Ю. Николишина, хоч і не запитальна, але бентежить. Є в автора така собі новелета – легка філософська іронія (зрештою, написана, що називається навпрошки; мова – розкута, майже вулично-розмовна). Можна було б зіслатися на неї та чи кожний втямить оту „простоту” і чи, саме такої, літературної філософічності шукатиме в книжці? Але ж назву: „Руда розкішниця”. Видається мені, що саме звідти усе й походить. Навіть – борода. Тут нічого не цитуватиму і не буду резюмувати. Бо цільне. Второпайте самі. Читаючи, думаючи і споглядаючи. Мабуть, що якось так…

 

P.S.

…Ніколи не погоджуся назвати ці коротенькі тексти Ю. Николишина гуморесками, як це робить дехто з коментаторів видання. Це, радше, – іронічна хроніка буднів, трансформована крізь естетику відчайдушного самописця. Він знається на цьому. Ось так.

…Переконайтеся читаючи. І винесете: майже всі бояться бути щасливими на свій смак, воліючи зазнати щастя, як інші. Лише – не персонажі творів Юрка Николишина…

…Придибенції. У тому числі, – й письменницькі. Полювання на себе продовжується…

One thought on “Придибенції від Юрія Николишина

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s