Простір пригадування 

Анна Золотнюк

Найприємніше в мандрівках — спогади про них.

Це дражливе відчуття, коли переживання переповнюють самі себе та живуть власним життям.

Але яка логіка того, що згадка про одні точки меланхолійно вивітрюється, тоншає, зникає. І чому є місця, в котрі хочеться нав’язливо повертатись, так, ніби загубив щось.

Як у Підкамінь — холод під язиком і важкість під повіками. Його відвідини, точніше їх сприйняття були кардинально різними. І препарування їх — погляд на себе з точки зору спогадів. Поступово згадка про це місце, склеєна з різних спогадів, виношена, як яйце під пахвою, до стану зародження власної свідомості, стала епізодом, котрий би міг існувати поза мною. Трава на мурі оприявлює щілини поміж камінням. Її перебирає вітер. Зелене на сірому, гнучке на монолітному. Тлінне на умовно вічному. Різкий вітер, сіре небо — у моєму головному спогаді починається дощ і сутеніє. Монастир зачинено, день добігає кінця, вежа, оточена темним деревом — а взагалі майже чорним — будівельних риштувань. В сірій мішанині надвечір’я волога згущується. І стає дощем, як доходжу до цвинтаря. Стежка викладена спокоєм. Просто переді мною каплиця, обабіч — кам’яні скульптури, підходжу, торкаюсь мокрого каменя, шукаю голови.

Ці стежки, віддзеркалення, рекурсія, уроборос, замкнений на собі лабіринт, переплітання тіней. Я біля костелу Петра й Павла в Теребовлі. Тут ремонтують фасад, тому тіні, котрих зазвичай багато, побільшені риштуваннями. Вони перекроюють простір — пусті ніші святих, чорно-біла кахля, десь вгорі тіні від колон. Хочеться залишитися тут. Або в чорних западинах тіней торгових рядів у Бучачі. Поділений колонами, цей простір, хоч і створений у міжвоєння, звучить архаїчно, можливо, через строгість ліній та контрасти. А ще заповнює тишею.

Зрештою, здається, в усіх місцях, до котрих я повертаюсь, тихо. Єдиний виняток — дерев’яні сходи. Ступаю, розкошуючи — оксамитово, неспішно. Пригадуються одні з бережанської кам’яниці, можливо, тому, що на них сидів кіт, а потім жінка розповідала щось про нього, ми захоплювалися його красою та пішли на балконні галереї.

Цей повітряний простір старих міст, ці проєкції вулиць. Тут сушаться простирадла, сорочки лопочуть крилами й ось-ось відлетять. І здається, одяг на балконах — специфічний знак малих містечок, котрий ворушить щось дитяче, а тому тепле й дотульне. І коли вже про балконні галереї, то й годиться сказати про дворики, в котрих блукаєш, розчиняючись і провіденція виводить в улюблені місця, де будинки оточують звідусіль і здається, дезорієнтований, втратив лік поворотам. І добре то є. Задираєш голову догори й над тобою прозорить вертикальне скління,  де-не-де збереглись кольорові скельця і разом із зеленим тиньком стіни, що місцями обвалився, і цей образ міцно засів в голові, ще з першої мандрівки в Бережани, років так зо десять тому, коли їхалось потягом. І ця дво- чи тригодинна дорога, розтягнута в часі, повільна й неспішна, була наче вступ до міста.

Бо ж, природно, все починається з дороги. Дороги в спогадах, коли, як зараз, за вікном дощить, гниє середина літа й хочеться зануритись на дно. А натомість залітаєш десь угору. Й пригадуються костели. Покинуті, закинуті, зруйновані та зачинені. Якоїсь весни мандрівок до них було особливо багато, так що переміщуються в голові. Проте костел у Жабинцях стоїть осібно. Був час цвітіння і величезна руїна левітувала в білому. Поруйновані корінням дерев сходи — пусті ніші для святих — перехняблені двері і я всередині. Що прикметно, збереглись дерев’яні елементи оздоблення, навіть трохи розписів. Ходити було боязко та прекрасно. А коли в Личківському костелі зійшла на хори, то звідти поросла деревами будівля мала вигляд корабля-саду.

І здається, що й так зі спогадами — вони ростуть в тобі, переповнюють, становлять органічну частину. І ти, цей корабель, пливеш, не знати й куди.

 

Фото авторки

2 thoughts on “Простір пригадування 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s