Відома шекспірознавиця і перекладачка Марія Габлевич презентує нову книгу аналітичних статей і перекладів – «Світло і Сутінь Шекспірового храму» (Львів, Видавництво Terra Incognita, 2019. – 544 с. з іл.). Ця книга стала продовженням такого ж фундаментального дослідження авторки «Світло Шекспірового храму», яке побачило світ 2016 року.
Засяги цього інтелектуального подвигу вражають, так само, зрештою, як незбагненність поетичного генія Шекспіра; і – як відважна спроба Авторки критично переосмислити дотеперішній і сучасний шекспірознавчий дискурс. При цьому Марія Габлевич пам’ятає пересторогу Юнга щодо трактування творчості іншого, озвучену в його статті «Поет», яка відкриває книгу і служить тут своєрідною передмовою: «Таємниця творчості, як і свободи волі, – трансцендентна проблема, що її психологія може тільки описати – не з’ясувати. Так само й поет – загадка: її розгадують по-різному, і все не до пуття…».
Якщо в першому виданні, попри все інше, була закладена велика інтрига – яке ж із десятків імен, приписаних сучасниками й нащадками Шекспірові, насправді належить йому, то в другому – це ім’я доведено.
«Світло і Сутінь…» побачило світ, коли минуло 450 літ з дня народження справжнього Автора багатьох унікальних творів світової слави, переконана авторка. Ці роковини відсвяткували ще 2014-го як роковини Вільяма Шекспіра (1564 – 1616), під чиїм іменем частина цих творів була надрукована. Натомість Автору належать не лише тексти, введені в т.зв. шекспірівський канон, але й ті, що їх літературознавці або «віддали» іншим авторам, або штучно занехаяли чи забули разом з іменем Автора: сера Джона Дейвіса (1569–1626).
Ця книга і є спробою розібратися, чому виник і на чому базується живучий Шекспірівський Міф, який завуальовує засадничі аспекти життя і творчості істинного Генія.
Як підкреслено в Анотації, авторка «Світла і Сутіні…» має надію, що в пошуках дороги до Храму ця книга не буде останньою. На молодих продовжувачів – щирих шукачів Істини – вона й розрахована.
Звичайно, дослідницькі книги Марії Габлевич хосенні насамперед для фахівців, літературознавців – значною мірою як інструмент для відчитання великої спадщини Поета. Саме Марія Богданівна свого часу запропонувала філігранний аналіз типології «ренесансної Любові». Як відомо, в античності було кілька лексем на позначення того, що сьогодні ми просто називаємо любов’ю. Львівська перекладачка звернулася до висвітлення контекстів, у яких в шекспірівському тексті маємо вживання концептів любові, де в метафоричних образах відбувається творення цієї стихії. Це стало можливим завдяки її ґрунтовним знанням давньої англійської мови, реалій того часу та історії світової культури.…
Взагалі Марія Габлевич – це стиль і контекст! Тому її розвідки, ілюстровані перекладеними статтями авторів зі світу, захоплюють своєю переконливою та водночас ненав’язливою доказовістю. А вишукане есеїстичне письмо ще раз демонструє блискучі можливості української наукової мови.
