Ванкувер: Залишай тільки сліди своїх ніг і бери з собою тільки фотографії

Записала Надія Мориквас

– Як переживають карантин в найкращому місті світу? – на це та інші питання я попросила відповісти свою давню подругу Віру Левандівську, яка вже давно живе в цьому канадському місті на Тихоокенському узбережжі.

– Мабуть, найважливіше обмежувальне правило, яке регулює наше громадське життя під час карантину – це дотримання соціальної дистанції. Але й цю ситуацію можна пережити змістовно, навіть опоетизувати. Таким несподіваним мистецьким акордом став для Ванкурна Фестиваль фресок – Vancouver Mural Festival (VMF), організований волонтерами разом із Асоціацією удосконалення бізнесів і низкою підприємств , щоб підтримати місцевих художників і принести надію й позитивний настрій на вулиці міста під час пандемії. Коли цілі ряди магазинів почали заколочувати вітрини фанерою, VMF звернувся до місцевих художників з пропозицією прикрасити місто своїми фресками, а до мешканців і підприємців – підтримати цих художників матеріально. Більше 40 фресок було встановлено за кілька днів. Місто розквітло, люди заусміхалися… Девіз фестивалю: Make Art while apart – Займись мистецтвом в розлуці!

В нашій компанії, що займається інвестиціями в нерухомість і управлінням різними видами нерухомоcті, де я працюю генеральним менеджером, проблему дотримання соціальної дистанції вирішили таким чином. Спочатку ми здебільшого працювали дистанційно, вдома (з дому в нас є доступ до всіх електронних файлів на сервері компанії) . Для мене особисто роботи додалося, бо довелося завіряти масу документів електронними підписами й організовувати роботу підлеглих в нових умовах. Але ми звикли до колективної співпраці та спільного відпочинку, тож постійно спілкувалися онлайн, включаючи спільні обіди зі співробітниками по скайпу. А щовечора, о 7-й годині, всі виходили на балкони й посилали один одному повітряні привіти – через вулицю – і робили «шум», щоби підтримати тих, хто продовжував працювати на передньому фронті боротьби з вірусом. А вулиці в районі, де я живу, не надто широкі, комфортні для пішоходів і велосипедистів (я, наприклад, інколи ходжу на роботу пішки). А з недавніх пір почали окремими групами виходити на роботу в офіс – по черзі, щоб не допустити скупчення людей.

Під час пандемії не забороняється гуляти нашими чудовими парками при умові дотримання двометрової дистанції. Найбільший з них в downtown (центральний район, де я живу) – Stanley Park – з озерами, де плавають гуси й качки, займає 405 гектарів землі, яка була фортифікаційною зоною при вході доВанкуверської гавані. В 1886 році місто Ванкувер орендувало цю землю в англійської королеви за 1 долар. Зараз ця земля і практично всі доступи до океану (water front) віддані під пляжі та парки з доступом для всіх,незважаючи на те, що ця земля одна із найдорожчих в Канаді. (У висотних будинках поряд з океаном ціна на найменшу і найдешевшу квартиру починається з 600 тисяч доларів і доходить до десятків мільйонів). До слова, найбільший заповідник Канади (wood Buffalo) займає 44,807 квадратних кілометрів, що в два рази більше Львівської області.

– В інших реаліях, наприклад, наших – таку землю в місті, як ваш Stanley Park, вже давно б «прихватизували». Як це роблять з лісами та озерами… Тут, як не крути, ми впираємося в екологію. Хоч, здається, ця пандемія коронавірусу дає світу важливий урок: замість руйнувати все, до чого ми торкаємося, замість перетворювати природу – ми повинні вчитися жити в гармонії з нею.

– В Канаді вже давно сповідують таку філософію. Тут люди дуже люблять природу й бережуть її. Практично до всіх гір, рік і озер є хороші дороги й пророблені доріжки- трейли. Вздовж океану є доріжки для велосипедів і роликів, пляжі, столи для барбекю, майданчики для ігор, галявини з травою, де можна лежати, збиратись компаніями, їсти- пити, займатись спортом тощо. В Канаді люблять ходити в походи на великі й малі відстані вздовж рік, озер і в горах. Всюди є спеціальні місця для машин, столи, смітники – все для зручності людей, і при цьому більшість лісів, рік, озер залишається незайманою. Головне правило: Leave only footsteps and take only pictures, що означає: залишай тільки сліди своїх ніг і бери з собою тільки фотографії.

Тут не рвуть квітів, не збирають грибів і не рубають ялинок. Ловити рибу чи крабів можна тільки в певний час і певного розміру, з відповідною ліцензією. Так само полювання. Порушники караються величезними штрафами та притягуються до кримінальної відповідальності. Сміття все сортується. Кожен будинок (одноквартирний чи багатоквартирний) зобов’язаний мати окремі контейнери для сміття, пластику, скляних пляшок, картону і паперу, продуктових відходів. Строго контролюються відходи небезпечних матеріалів тощо. Електроніку, метал, батареї, будівельні матеріали, пінопласт і лампочки також треба окремо здавати. Все це заборонено кидати в сміття.

– Ще читачів «Речі» цікавить, як канадське законодавство захищає приватність людини. Наше суспільство, зокрема, потерпає від дискримінації за віком…

– Дискримінація за віком заборонена. Той, хто наймає на роботу, не має права задавати запитань стосовно віку чи вимагати документи, де вік вказується. Такі документи можна вимагати тільки після того, коли договір укладено.

Роботодавець не має права відправити когось на пенсію. Кожна людина сама вирішує, коли йти на пенсію: в 30 чи в 90. Держава тільки визначає для кожного віку розмір пенсії. Пенсія складається з кількох частин, які не залежать одна від одної: по досягненні віку (old age) і залежить від віку і скільки років людина прожила в Канаді на момент подачі документів, друга частина – державний пенсійний план, третя – пенсійні плани роботодавців, четверта – приватні пенсійні плани тощо. Людина може мати кілька частин або жодної. Якщо загальна сума менше прожиткового мінімуму, то людина може розраховувати на відповідні субсидії.

В нашій компанії працюють люди від 20 до 73 і старші. Якщо працівник звертається до роботодавця з тим, що йому потрібна зменшена кількість годин або полегшені обов’язки в зв’язку з віком або станом здоров’я, то роботодавець зобов’язаний прислухатись і надати такий режим роботи. Також підтримується поступовий вихід на пенсію: поступове зменшення годин, зміна посади тощо. Це дозволяє компанії підготувати заміну, коли працівник вирішить перестати працювати.

Наприклад, коли наш менеджер з обслуговування в одному з відділків, яким я керую, почав говорити про вихід на пенсію – ми дозволили йому працювати спочатку 35 -30 годин в тиждень, потім найняли нового менеджера і створили нову посаду для старого (назвали її mechanical engineer), щоб він допомагав новій людині ввійти в курс справ. Перед виходом на пенсію в 72 роки старий менеджер вже працював тільки 1-2 дні на тиждень. Зараз він все одно офіційно працює в нас за викликом. Якщо нам потрібна його консультація і він має можливість, ми можемо його викликати та заплатити за ті години які він ще працює. При цьому його пенсія не зміниться до тих пір, коли певний ліміт не перевищиться.До речі, цей менеджер є родом з Індії, вегетаріанець, сікх за національністю. Перед виходом на пенсію він прийняв духовний сан і ходив на роботу з довгою бородою, яку не дозволяється стригти, та в традиційному головному уборі сикхів у формі тюрбана.

Також в нас заборонена законом дискримінація за такими ознаками, як раса, національність або походження, колір шкіри, релігія, секс, сексуальна орієнтація, статева ідентифікація і вираження, шлюбний статус,сімейний статус, інвалідність, генетичні характеристики, судимість.
У нас працюють вихідці з Китаю, Японії, Англії, України, Росії, Індії, Афганістану, Сирії, африканських країн, Бразилії, Філліпін, Кореї, Тайваню; з польськими, французькими, італійськими коренями. Це тільки ті, з ким я працюю безпосередньо. А по компанії в цілому спектр значно ширший.

– А як підтримують у Ванкувері під час пандемії бідніші верстви населення, так звані соціально незахищені? В Україні, наприклад, стартували відповідні адресні програми, коли продуктові пакунки доставляють потребуючим, за спеціально сформованими списками.

– Ванкувер відомий своєю благочинністю. За час пандемії мої співробітники організували збір коштів для тих, хто потребує допомоги. А зараз збирають кошти і продукти на Food Bank (банк їжі). Кожен район має свій Food Bank, де будь-хто, хто тут живе, може прийти і взяти їжу – як в магазині, але безкоштовно ( картоплю, фрукти, овочі, крупи, консерви, м’ясні продукти тощо. Там не задають запитань. Раз людина прийшла, значить їй потрібна їжа. Треба тільки показати якийсь документ з фотографією і поштовий конверт, який підтверджує, що людина живе в цьому районі.

В нашій компанії є електронна розсилка з різними пропозиціями для волонтерів. Наприклад, один фермер подарував місту свою ферму. Замість того, щоб її продати, було вирішено, що вона буде продовжувати функціонувати за рахунок волонтерів. Зараз стоїть черга людей і компаній, бажаючих там працювати. Всі продукти, які там вирощуються, відправляються безкоштовно в такі Food Bank. Наша компанія раз на рік один день там працює 4 години. Ми ніколи наперед не знаємо, що нам доведеться робити. Це екологічно чиста ферма. Минулого року ми готували грядки під часник і розвозили компост…

– Що ж, Віро, мені залишається тільки подякувати тобі за цю розмову й побажати надалі тільки зеленого світла! А нам усім – мужності й відваги у протистоянні пандемії, яка, може, дечому нас і навчить.

 

Фото на обладниці: Магазин Foot Locker: Never been closer (“Ніколи не були ближче”).

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s