Ліси ростуть у вічність

Надія Мориквас

Чим довше живеш на цьому світі – тим більше дивуєшся. Не перестають захоплювати ці горби, порослі срібними буками, що дзвенять дзвониками у великодній тиші, ці затишні вулички, потонулі в ранкових променях чи у вечірніх сутінках, цей такий домашній Шевченко – ти пробігаєш повз його пам’ятник майже щоранку. При умові, що тебе не розбудив третій півень на світанку, який, слава богу, співає о четвертій. Ліпше, коли тебе розбудять пташки, які ще цьвірінькають у цій частині світу.

І звичайно, якщо ти не начиталася на ніч про останні жнива коронавірусу, а слухала ностальгійного Чета Бейкера, один з його останніх альбомів так і називався: As Time Goes By – Як проходить час. А чим же я займалася у цьому райському містечку до карантину – як не слухала час? А ще – записувала спогади старожилів та місцеві легенди (обожнюю!) – всі вони були пов’язані з лісом, з повноводою колись річкою Марунькою, з Цісарською криницею під Виновою горою, яка охороняла сни місцевих мешканців. Та що буду переказувати! Все це є у моїй книжці «Винова гора» (2017). Того ж року відбулася презентація у Винниківській бібліотеці, що зібрала гарну аудиторію, навіть мер був присутній. Та навіть «читаючий» мер не добачив у моїй книжці екологічного застереження: Винова гора не витримала наруги над її лісом і джерелами й скинула з себе могутнім підземним поштовхом олігарха-депутата з його новобудовою та прислужниками. А у Виногорах на кілька днів зникла вода – у всіх джерелах і криницях, поки природа не очистилася.

Це ще одна, не тільки моя, ілюзія: мовляв, люди читають застереження. В одному з інтерв’ю Михайло Слабошпицький, пояснюючи мотиви, які спонукали його написати книжку про Майдан-2014, так пояснив цей феномен : «В кожного письменника є така ілюзія. Це ілюзія тільки, але вона їх тримає – мовляв, тільки я побачив це, тільки я розумію і я повинен це людям розказати, бо вони цього не розуміють!».

Не перестаю дивуватися, як люди не розуміють, що рубають сук, на якому сидять. Гейби ті марсіяни, що їм все одно, чи буде завтра життя на Землі. І ті, що рубають ліс, і ті, що дозволяють це як неминуче зло. І ті – які «ведуться» на різні ідеї, «благородність» яких видно неозброєним оком. Так як було кілька років тому, коли під приводом спорудження «Стежки Шептицького» відбулося перше «офіційне» вторгнення на територію лісу. Найбільше за це ратували місцеві «просвітяни», які мріяли побудувати в лісі свою паломницьку «Зарваницю» – з молитовним полем, рестораном і «відхожими місцями», поблизу лісових джерел(!) Від нинішнього проекту «футбольної академії» з її вісьмома футбольними полями на дні озера та лісових схилах цей намір відрізнявся тільки скромнішим розмахом. Хоча ця співмірність дуже красномовна й свідчить про запити суспільства: на одне «молитовне» поле – вісім футбольних!

Тоді обійшлося малою кров’ю: перших 78 зрубаних дерев (скільки було насправді – ніхто не знає). Бідний наш Митрополит! Він не заслужив такої недолугої уваги – щоби задля його вшановування вирубали дерева… Тут справді проклали Стежку, тільки куди вона поведе далі? Може, правду люди кажуть, що за банером в кінці стежки вирубають решту лісу, щоби збудувати житлові котеджі для вибраних і дорогу до елітної бази відпочинку з гірськолижною трасою для «футболістів»?

 

 

– А ця вирубка, яка почалася 19 березня цього року, для мене просто нонсенс, — розповідає пані Дарина, яка живе недалеко. – Робити гірськолижну трасу в нас в лісі – я не бачу тут жодної доцільності. Дерева були цінніші, ніж та траса, яка планується. На цьому (ще донедавна!) сосновому схилі, на якому хочуть зробити трасу, переважають піщані ґрунти та існує небезпека зсуву. Тим паче, що поблизу є закритий через ту саму загрозу зсуву піщаний кар’єр. Ще за часів Австро-Угорщини влада досліджувала цю територію: ґрунти, підземні води, особливості флори, фауни; околиць – та заборонила  будь-яку вирубку. Тут є дуже багато джерел, які мають особливий склад води, насиченої природними мінералами. Ось чому Андрей Шептицький приїжджав пити воду з Цісарської криниці. Він тут лікувався, оздоровлявся. Повз цей схил проходили природні стежки Митрополита. Окремого захисту потребують букові дерева, які ростуть дуже довго. У Винниківському лісі росте рідкісний вид буку, який має біле осердя…

– В процесі цього спорудження , – продовжує пані Дарина, – зникає цілий ареал людської присутности в цій околиці. А було тут колись село, з назвою якого старожили досі ідентифікують цю місцину: Млинівці (пізніше тут був знаний у східній Європі санаторій Маріївка) – з горіховими і яблуневими садами, з джерелами, які формували водну систему озера. Пішли під сокиру сади і виноградники, а мешканців цього чарівного куточка біля озера, а це кількадесят будинків, серед них і вулиці Богдана Хмельницького, відрізали від центру Винників парканом, який спорудили навколо озера, заблокувавши лісову стежку, що з’єднувала ці частини містечка.

… Востаннє я ходила до лісу, коли ще дозволяли правила, бо вже з наступного дня, як ото буває в марсіянських хроніках, на Львівщині оголосили сувору заборону на гуляння на природі, на гуляння вдвох, на дихання без масок. На жаль, марсіянська влада не видала жодних карантинних обмежень щодо злочинних дій санкційонованих браконьєрів, ба навіть надала їм всіляких дозволів на нещадну вирубку лісу. Отож рубали ліс, аж гай шумів, уже таки під час карантину, коли слухняний наш народ по хатах сидів.

Не перестаю дивуватися з чиєїсь наївності, коли бачу на фейсбуці коментар під інформацією про вирубку лісу на кшталт: «А як ви думаєте: якщо б не карантин – народ вийшов би на протест?». Риторичне запитання! Народ би не вийшов! Дивовижний наш народ лягав кістьми, «захищаючи» Винниківський госпіталь від можливого приїзду перших підозрюваних на коронавірус, своїх же, українців. Так само, до речі, було під Полтавою, і це, звісно, не свідчить ні на користь влади з її недолугою нерозторопністю, ні на користь громади, яка так легко піддається паніці, коли йдеться про загрозу життю чи здоров’ю. Однак люди не розуміють, що втрата лісів так само небезпечна, а можновладці, звісно, поводять себе, мов марсіяни.

 

 

А й справді, чому громада, окрім небагатьох активістів, переважно жінок, яких прислужливі журналісти з одного сайту назвали «тітушками», не вийшла на захист лісу, адже вирубки почалися не вчора? Чому Львівська міськрада проігнорувала петицію громадян «Заборонити вирубку живих дерев Винниківського лісопарку», яка набрала відповідну кількість голосів і на яку досі нема відповіді? Хто з місцевих депутатів протистояв цій живодерні? Окрім народної депутатки, яка відповідає за цей округ, за що її той самий сайт нагороджує систематично чорним піаром. «Хтось» дав фас переслідувати за екологічний світогляд! Як я вже писала на своїй сторінці у Фейсбуці, сайт «Вголос» оприлюднив адреси активісток, яких звинуватили в тому, що вони «регулярно залишають коментарі фактично під усіма дописами у «Фейсбуці», які стосуються згаданого будівництва…», і при цьому, мовляв, не є мешканками Винників.

За цією вузьколобою логікою виходить, що нам не варто перейматися, скажімо тим, що вирубують ліси в Карпатах чи на Поліссі, бо ми там не живемо? Оце містечкове мислення «колег» відображає убогий світогляд скоробагатьків та недалекоглядних людей, які далі свого носа, свого шкурного інтересу нічого не бачать.

У цьому протистоянні – громади Винників і місцевого олігарха, великого шанувальника футболу, закладено показову трагедію нашого часу, коли особисті амбіції та інтереси перемагають здоровий глузд. І нинішня пандемія насправді є результатом подібних історій… Бо коли знищуються ліси й водойми заради чиїхось амбітних проектів на кшталт спорудження «футбольної академії» в рекреаційній зоні чи радше – елітного спортивно-відпочинкового комплексу з гірськолижним спуском для багатих клієнтів, заради чого вирубують-викорчовують сосни та буки, коли руйнуються зелені легені міст і пропадають природні джерела – то утворюються нові незагойні рани планети… Втім, людство в цьому контексті ділиться на дві раси: екологічно свідомих, чулих, і екологічно глухих. І діалог між ними апріорі неможливий, бо якщо перші моляться живому Богові, який розлитий в травах, деревах і квітах, цілющій воді, і самі відчувають себе частинкою природи, то другі – поклоняються золотому тільцю. Якщо перші воліють щоранку відкривати вікна, щоб впустити спів пташок до своєї оселі, то другі намагаються «прихватизувати» і зруйнувати все живе, щоб потім продавати залишки «приборканої природи» таким самим багатим марсіянам.

Цю ситуацію може врегулювати тільки закон, авторитетна влада – при умові,якщо вона керується екологічними критеріями або ж просто здоровим глуздом. Бо громадою, якщо вона є, легко маніпулювати або ж не дати їй можливості висловитися (як це було на псевдо громадських слуханнях у Винниках).

 

DSC_3234-1Винниківське озеро, жовтень 2017

 

«Покоління приходять і відходять, а ліси ростуть у вічність і поза час» – сказав поет Тадей Карабович, роздумуючи над творчістю Івана Златокудра, співця Винниківського лісу. І далі: «Яке щастя, що місто Винники має свого відомого поета, а поет свій Кут і свій ліс. Яке нещастя, що рідний Кут і рідний ліс так міцно змінилися упродовж тривалого часу. А на сакралізовані території вдерлася міська забудова і нагрянула невідворотня сучасна урбаністика…». Я вже писала, що Іван Златокудр – єдиний в літературі апологет Винниківського лісу, свідок його трагедії, що в поезії доростає до масштабів світового звучання, і водночас його палкий шанувальник, бо:

ліс
мій храм
з іконою сонця
в гінких вітражах гіллястого неба.

 

Фото: ©Юрко Мориквас
На обкладці: Винниківське озеро, травень 2016

3 thoughts on “Ліси ростуть у вічність

  1. Дякую за підтримки у нелегкій війні за дуби буки за Богом дану красу.Але …29га віддано Козловському ОДА 24 05 2019року

    Подобається

Написати відповідь до Саша Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s