Катя Новак (Ботнар)

 

Прочини вікно до моєї долі
Запали смолистий ліхтар
І тримай його світло до ночі –
Гойним буде наступний день

Притули чоло до моєї скроні
Буде благісно, вільно, притульно,
Сніжно – буде вість,
Її принесуть на крилах останні птахи

І вспокоєний промінь
З висоти дрімотного неба
Буде шукати мільйони життів,
Між яким лиш одне є рідним
Подібно як я – до тебе,
Як ми – до себе

І німотну тишу загустілого вечора
Розіб’ють крилами ворони
І буде так –
Світло і спільно, навзнак…

2017

 

А в них безмовна й невимовна любов була
Спочатку,
Між ними тиша така лунка й тривка,
Між ними є все на світі,
Немає дотику часом. Час
Такий нестерпний і невблаганний,
Що осідає пилом їм на вуста,
Малює в небі примарне завтра,
А ніч учора була свята,
А потім вітер гойдав фіранку,
Лунало слово: своє й легке,
Вони прийшли врешті-решт до свого,
Вони знайшли те, що було всім…

2017

 

Дорога

Дорога додому
Дорога між двох домів,
А між ними уявне світло
В кожного шибки скляні,
Що часом перетікають,
В кожного ниті свої,
Що мене до себе прив’язують,
А між ними неявні сни
Й сповнені міста ночі,
І на дверях лиш цифра 3,
Що чекають як з’явишся ти…

2017

 

Говорю до себе так сторожко й тихо,
Свободу свою все ховаю між вдихом,
Ти дихаєш спрагло, я потім лечу,
Між словом одним, за крок до життя…
Ти дихаєш вільно, привільно, своя
Стаю я… І лоскітно,
Здається, що мить ця безмежно тривка,
Загусла, бездумна й прозоро-тонка,
Що стигло лягає на наші вуста,
Тулюся до тебе, мов шепотом літа,
Відгомоном, відтиском терпкого світу,
Вишневого, винного світла…

2017

 

Шаленство на межі
Із болем і соромом
Це відчуття народжується
Немов весна
Ти тут сама?
Ну скажи мені, ти тут одна?
Ти дивуєшся усміхом сонним,
Я тебе випиваю до дна
Поміж холоду і любові,
І гарячих, промерзлих
Знадвору вікон,
Шаленство на межі
Із серпанком і ранком,
На межі, а її немає,
Це відчуття – недосяжне,
Нечутне зовсім,
І нехай там буде весна,
І нехай там буде…

2018

 

Не до темряви, а до світання,
До мовчання
Й мого каяття,
Не до мороку, а до вітання,
Й трунку сизого бавляться сни,
І піти десь отак спозарання
Над водою –
В плюскотінні немає вини,
Лиш сини зазирають у небо
І розчісують коси Його сивини…

2017