Катерина Немира

В святу неділю на Миколи літнього року Божого1926 писано.

Слава Ісусу Христу, дорогий сину. Кажемо тобі так в перших рядках нашого листа і знаємо, що відповідаєш нам Слава навіки Богу.

Дорогий сину, твого листа ми маємо вже в себе і всі читаємо і дякуємо Богу, що ти вже нам написав і що маємо від тебе вісточку і що ти здоровий і маєшся добре, як пишеш в свому листі до нас. Ти писав його на Водохреще, а ми його отримали на другу неділю після Зелених свят. Але, дякувати Богу , що вже знаємо, що ти живий і здоров. Ми також, слава Богу, живі і здорові , чого всі тобі бажаємо. Твій батько Йван і брат Василь з жінков Парасков і мама Анна і сестри Мариська і Євка.

Поле обробили. Вже все є в порядку. Три корови, тоту чорну і твою, і Василькову продали. Користаємо з Євчиної і тої, що дались мо Марисці. Ще маємо дві ялівки. То вже на осінь побігають і будуть мати по теляті. І ще чотири телятка , бо Василькова мала два бички. За ті корови, то купили поле під лісом від кривого Яська і дотачали до нашого. Вже там овес. А на осінь то продамо телятка. Три. А одно лишим.

Дорогий сину, тако тебе всі вітаємо і в тоту Америку пише з наших слів Юрій Ліщуків, що приїхав з Коломиї і то так взяв і пише. А то як ти напишеш нам ше, то він відпише. А на тім лишайся здоров і ми всі і твій тато Йван і твій брат Василько з жінков Парасков і твоя мама Анна і сестри Мариська і Євка цілуємо тебе і хай тебе тримає сам Господь Бог у своїй опіці.

***

Слава Ісусу Христу, дорогий наш сину і брате. Пишемо тобі в тому листі і знаємо, що ти нам відказуєш Навіки слава Богу. І пишемо тобі якраз на Михайла, то на твої іменини року Божого 1927.

Слава Богу, Михаську, що так всьо виходить добре. Збіжжя маємо доста і що всі ми здорові. А мама твоя на Покрову знайшла синочка, а тобі братика. Назвались ми го Левко. То тепер маєш ще брата. Мама то так нічо, клигают. А брат твій Левко не дуже якийсь вдався і хорував. І так, що ми думали, що вже відійде до Бога . Але дякувати Богу, вже ся поправило. Але шкода, бо теличку, тоту, що думали лишити, то продали. Бо то треба було до дохтора, до Коломиї го возити… Але то так. То дякувати Богу, що жиє він і мамка твоя Анна. А Мариську посватав Петро, той з тамтого кутка за ріков. Шо його батько купив поле над ріков, там то, що ми го не взяли. Бо було задорого. То будемо мати весілля після Різдва. Як буде на то воля Божа. А ще хотіли тебе, сину, просити, щоби вислав нам 100 долярів. Бо ті дві телички, що привели первістки , та руда і та чорна, то ще мусимо потримати рік. Щоби продати як корови. А то збіжжя ще не могли все повезти на продаж, бо малий Левко хорував і то ціни тепер впали. І то буде аж на весну, коли будуть потребувати щоби їсти і сіяти. І то пішов час на дохторів. На тім кінчаємо свого листа до тебе і просимо в Бога, щоб тримав тебе в своїй опіці. Твій тато Йван і твоя мама Анна і твої брати Василь з жінков Параньов і Левко і твої сестри Мариська і Євка.

***

Різдво 1928 р.

Христос ся раждає. Дорогі мої тату і мамо і брати Василю з братовою і Левку і сестри мої Марисько і Євко і всі разом знаю, що відказуєте мені: Славім Його.

То нині наше Різдво і я думаю як то ви там всі за столом ся зібрали і маєте кутю і вареники і зупу грибову і як то гарно сніг і всьо доокола. А я ту сам і ту вже по святах і всі працюють і я нині працював. Але на завтра то зробив собі вільне бо то вже нема сили. Я то стаю рано ще поночі бо почавим троха підробляти бо то ше перед тим як іти до фабрики печу пироги і то мушу зробити дві бляхи і спродати щоби були горячі на ранок. Бо то мені виходить за 40 по 5 центів то 2 доляри і то стілько, скілько маю на фабрици за день. За куток ніц не плачу бо то так взяв мене пан Шейдарович щоби доглядав за його хатою де здає руми на винайм. То мені добре виходить бо поки тісто піднімеся то я не сиджу а позамітаю сходи і повиношу сміттє до гарбічу і то по всьому. Отак з дня на день. Але я ся не жалую, тілько банно за вами і хочеся побачити малого Левка і най буде здоров. На тім цілую вас всіх ваш брат і син Михайло. І молю Бога, щоби тримав вас в своїй опіці, а ви моліться за мене щоби скоро заробив і ся вернув.

***

Неділя провідна 1928.

Слава Ісусу Христу . Дорогий сину, тото кажемо тобі нині і знаємо, шо відказуєш нам: Слава навіки Богу!

Дорогий наш сину, не писали, бо від тебе довго не було листа . Аж во якраз на Великдень, дістались мо той твій лист від Різдва. Не було ще змоги відписати, аж ту приїхав до нашого їгомосьтя його син , що ся вчит в Самборі, в гімназії,то то він пише, а ми йому кажемо, що писати і так то ся складає. Мариська наша вже віддалася і вже пішла на своє. Дались мо їй на придане телицю і дві поросяті і ще дорізали поля тамтого,що коло ріки, що коло того поля, що ми хотіли купити, але Бойчук не дав, бо дав більше грошей. Але на добре вийшло. Бо то наше і тото, шо вони купили, то тепер є в Мариськи і Петра і Мариська тепер ся пише Бойчукова. А Євка проси ся щоби поїхати до Америки бо каже, що може в тій Америци то би ся доробила. Щоби теж мати яке таке придане. А шо вона дівка роботяща і вже має шіснайцять літ, то може би поїхала там до тебе і щось си заробила. А так всьо в нас добре. Твій брат Василь тримає господарку. Євка, то ти знаєш, має шіснайцять літ і файна вже дівка на порі. Мама то мусять бути коло Левка , бо він такий нездалий і хорує. А тато то пішли до нашого їгомосця за фірмана і тако по господарці там помагают то троха гроша принесут і є чим розплатитись, як брались мо працівників щоби косити сіно і молотити збіжжя восени. На тім посилаємо тобі нашого листа і молимо Бога про опіку для тебе. Бувай здоров і то кажуть тобі тато Йван і мама Анна і брат Василь з жінков і Мариськов і Михаськом та брат Левко і сестра Євка. А Мариська віддалася і живе туй без ріку в Страшевичах і маєся добре.

***

10 падолиста 1932 р.

Слава Богу дорогі мої Тато і Мамо і брате Василю з жінков Параньов і Левко і сестро Євко і Сестро Марисько з моїм шваґром Петром…

В перших рядках мого листа мушу вам сказати дорогі Мамо і Тату , що так ся стало, що маєте невістку і нема на то ради. Називаєся вона Зоня і я мусів ся скоро женити бо пан Шейдарович спочив у Бозі і залишилася Софія і єї мама і ще три малі єї сестри без мужньої опіки і треба було всьо тримати в порядку і щоби бізнеси не підупали і щоби на фабрици і в дому всьо було як фурт то ту прийшла пані Шейдарович і єї Зоня і так повіли, що ми ся знаємо з краю і що я файний хлопец і що я ся подобаю пані Шайдарович і що Зоня ся мені подобає то ми так рішили і в минулім році після Петрівки то взялисьмо шлюб і тепер я маю жінку а ви невістку. І то пишу вам вже в кабінеті і ту всьо тепер моє і плачу пенсію Зониній мамі і єї сестрам. А одна має штирнайцять літ, а ще одна десять, а та найменша, то має сім і то я, яко мужчина, мушу дати лад і дома і на фабрици і серед челяді. То того вам не писав але тепер треба залатвити одну справу то вам пишу. Як дістанете той лист то візьміть єго і їдьте до Самбора і там є адвокат Шліман то він має від мене письмо теж і знає що робити а ви то тілько поставте свої підписи і брат Василь і тато Йван бо я то тепер мушу мати всьо на папері, щоби було знати що я маю, а що брат Василь, а що Євка. Бо то, шо ви дали Марисьці, то вже пропало. То то, що я маю то буде поле за хатою до саду і ще то поле що коло лісу. А Василь буде мати то що після саду і луг аж до греблі. А на худобу то я не маю виду,бо і так тепер не приїду а там як Пан Біг дасть.

***

1935 р. Б.

Дорогий мій брате Михаську, мушу тобі сказати, що на третій день по Йордані , а року 1933, спочили наш Тато. Їздили з їгомосцьом зі свяченою водою і десь ся простудили і так ще день полежали а потім руки склали і померли. Ми тепер є сироти, брате. Тата поховали коло малого Івася, нашого найстаршого брата і коло діда Василя і баби Уляни. І най з Богом спочивають. А ти ся помоли за ними, бо то так, щоби їх душа пішла до Бога. І якби не тото, то не мав би що писати. Добре, що на Різдво віддалася Євка, а то би не знали, що з тим вісілєм тепер робити. А вона вже в тяжі була і то треба було щоби не дати так людям на язик класти. Євка віддалася і тепер буде жити в Самборі, бо той Йосип, що її пошлюбив, а пишеся Миколайчук ,то там служе їздовим на пошті. То вона тепер є в місті і жиє як пані. Єї пай поля, то я відкупляю, а їй даю гроші. То може брате вишлеш 100 долярів, бо то мама вже старі, а малий Левко хорує і не годен помогти. А я тото всьо сам тягну і вже теж мені тяжко, бо моя Парася тиж в тяжі третім і я не годен тото всьо пильнувати. А ше ялівка побігала і то на Йвана чекаємо телятка. То я ще що складу і тобі тото віддам, хоч не для себе потребую, а для нашої мами. То може вишли брате яких 100 дол. А як приїдеш, то може, сам побачиш , як тут всьо дорожчає і як то всьо і кілько коштує. На тим скінчу свого листа і прошу тя , будь здоров і молися за татову душеньку, а ми молимо Бога щоби ти все був в його опіці і твоя жінка Софія, і твій син Джейсі, і твоя доня Ліліян. Чого тобі бажають Твоя мама Анна і твої брати Левко і Василь з родиною і жінкою Парасею і мої діти Михасько і Мариська і тобі кланяються сестри Мариська з мужем Петром і сином Устимом і Євка з Самбора з мужем Йосипом, шо пише ся Миколайчук, і мают двох хлопців Гриня і Саву. А тотого листа зі слів вашого брата написавим я, Улас Петрушак, син вашого сусіди Петрушака Петра.

***

Юнь 1935 р.

Дорогі брати і Мамо. Слава Богу. Сьогодні дістав вашого сумного листа в якому пишете , що Тата нашого забрав Господь.То сумно і то свідчить що всі ми в руках Божих. Я то тут якось собі даю раду, але дуже маю багато клопотів і троблів. Бо то на фабрици є п’ять робітників і всім треба сказати шо робити і в пекарні купивим машину до тіста і теж три робітники і помічник і ще треба женітора змінити бо той що був не був докладний і не мав рук до тої роботи.. А Софі не дуже мені є до помочі, бо раз – шо не знає, як то челядь, а два – то шо мусе пильнувати Ліліян і Джейсі бо то діти треба догляду за ними. А єї мама, пані Шейдарович, в Бозі спочила , то ще маю платити за науку єї дітям. Бо як вмирала, то давим слово, що допроваджу їх до розуму і не завдам кривди жадної. То як просите 100 долярів, брате,то зачекай прошу до падолиста , як сплачу податки то щось ти поможу а як тепер то не годен. В нас ту спека страшна ше такої не було кілько я є в Америци і то дуже є тяжко бо нема реляксу і не годен працювати а тих паперів і того всього то стілько, що чоловік мліє.

На тому скінчу до вас листа і пересилаю вітання від Софі і від дітей моїх а ваших племінників і внуків Ліліан і Джейсі. На тім лишайтеся здорові. Ваш син а брат Майкл.

***

Се письмо писане на Спаса 1938 р.

Слава Ісусу Христу! Дорогий вуйку Михаську і вуйно Зоню і кузини Ліліано і Джейсі. То пише до вас Устим, ваш племінник з Польщі.

В перших рядках нашого листа хочемо вам сказати що ми всі живі і здорові,чого й вам там бажаєм. Вуйко Василь чуєся добре тіко крижі го болять а так то ше нічого. Вуйна Парася то теж чуєся добре, а Михасько і Мариська гет не слухают і не хочуть корів сокотити і бавити малого Юру. Баба Анна то вже гет нездужают і сидять на печі. Цьотка Євка мається добре і жиє дальше в Самборі і має троє хлопців і одну дівку Ганку. Моя мама, а ваша сестра Мариська вже має нас п’ятеро і каже шо не годна нас терпіти, але як треба іти в поле то ми скоро всьо робим з нев і з неньом і так, шо я як роблю , то вони не постигають за мнов. Тілько, що я є студентом гімназії в Самборі, то тілько, як вакації ,то мож шось в хаті робити. Але то я тепер вчений і не треба платити, щоби до вас листа скласти і післати . Тілько як шлеш то треба платити 3 злотих. Я як вивчуся то тиж поїду в Америку і так буду як ви, великим паном. І всьо буду мати. А тепер пишу вам і говорю то що всі наші ту вам бажають доброго здоровя і всіх гараздів. А я ще забувим написати, шо вуйко Левко хоріють.

***

Август 10 дня 1938 р.

Дорогий брате Василю, Слава Богу.

Маю до тебе брате термінове діло,бо то тепер часи непевні і треба щоби всьо було залатвине як ся належит. Брате прошу тя поїхати до Самбора там тепер лоєр Марк Шліман ,то син того лоєра що робив нам тоті всі папери на ліс і поле. То прошу тя брате поїхати і взяти від него всі копії всіх паперів і щоби були зареєстровані і щоби було зазначено всьо його підписом і щоби було в двох комплєктах. А один поклади в скриньку і тримай в доброму місци, а другий хай пан Марк Шліман, в твоїй присутності, вишле на мою адресу ту до Нев Йорку. А адресу він має. І всьо я єму заплатив і дав на пошту і він тобі ше дасть 100 долярів, щоб ти мав на видатки свої. На тим кінчу листа.
Твій брат Майкл.

***

Май. День 5, а рік 1943 р.

Дорогий вуйку Михаську і вуйно Софіє і Ліліан і Джейсі.

Пише вам Устим, син Вашої сестри Марії . Не знаємо чи ще прийде той лист до вас і що там в вас є . Бо то на світі таке робиться, що не годен витримати. В нас ту пережили ми страшну войну і ще ся не скінчило. І то були перше австріяки, а потім москалі, а за ними поляки, а після них москалі і знову німці і тепер німці далі є. Але час непевний то не знаю, чи будемо мати вістку від вас і чим то все скінчиться. То пишу вам про нас, бо так просе мене моя мама а ваша сестра Марія, або як в дому кликалисьте Мариська. Баба Анна померли на сам Великдень 1940 р. Вічна їм пам’ять. А на другий день по похороні вернув з полону німецького вуйко Василь. На тій войні то стратив ліву руку і так тепер жиє. Тепер має одну руку і то добре, бо до армії го більше не беруть. Вуйна Парася тепер мусе тримати господарку, але тото всьо не годен втримати. Єї Мариську і Михаська забрали до Німеччини на роботу і писали що є в баєра і так їм то на добре вийшло бо мают тепло і мают шо їсти. Мого тата Петра, а мужа вашої сестри Марії забрали рускі і де він тепер не знаємо. Мама теж жиє одна і ми з сестром і братами мусимо помагати. Цьотки Євки двох синів тих шо близнята, тиж хтіли забрали на роботу в Німеччину, але дала метрики шо ше малі,то не забрали. А вуйко Йосип далі на пошті. Вуйко Левко хорує і то теж добре, бо його ні до одної армії не берут і всьо йому виходит на добре. Я то так більше в лісі бо то рубаю ліс і так баную, що наука моя ся скінчила. Тепер закінчую свого листа до вас і як проси моя мама, а ваша сестра Мариська дописую, що ми всі вас пам’ятаємо і вас вуйку Михаську, і вас вуйно Софіє, і вас Джейсі і Ліліан і молимось щоб вже як є аби гірше не було.

***

15 червня 1971 р.

Добрий день а чи вечір, наші дорогі вуйку Майкле і кузини Джейсі і Ліліан. Ту до нашого Єгомостя отця Павла написав його син, пан Модест, і передав нам вістку про вас. То Отець каже, як напишемо листа, то він теж вам зможе передати про нас. Як жиєм і що ся діє. То пишу вам про всьо. Я називаюся Михайло, син вашого старшого брата Василя. Ми далі живемо в Волянці. Тато Василь а Ваш старший брат, дорогий вуйку, помер в 1956 році. Наша мама Параска ще жиють, слава Богу. Я вернув домів в 45 році, як нас освободили. Сестра Мариська не вернула і не знаємо, як вона там. Не вернула, бо там вийшла заміж і так і живе напевно в м. Вензор, шо є біля Франфукту на Майні, де закинула нас лиха доля, як забрали на працю до Німеччини ше дітьми. Я працюю бригадиром в нас в колгоспі. Жонатий. Моя жінка є фельдшеркою. Називаєся Олена і маємо двох дітей: сина Олексу, 16 літ і дочку Параню,15. Мій брат Юра служи в армії аж на Уралі. Там ся оженив. Дітий не має. Цьотка Мариська жиє при синові Устимі в селі Страшевичах і ще так нічого. Єй муж Петро не вернув з війни і сказали, що пропав безвєсті. Єї діти теж ся поженили і мають свої діти. Цьотка Євка жиє в Самборі. Вона і її муж Йосип вже на пенсії. Гринь, єї син, теж є в армії, в Росії, а Сава , другий син, жиє в Самборі і теж в армії , але ту недалеко в Корналовичах, бо він є механіком в військовій частині. Має двох дітей, теж близнят. А наймолодший Юра поїхав до Сибіру на вахту, бо є нафтовиком. Ганка жиє в Монастирцю на дідизні єї батька Йосипа і там забрала вуйка Левка, який хорує і не годен жити сам. Ото коротко вам пишу про все наше і як дістанемо від вас вісточку то напишу ше більше. А так то шлемо вам привіт .
Михайло з родиною.

***

15 липня1972 р.

Слава Богу! Дорога родино в краю. Пише вам ваш брат і вуйко з Нев Йорку Майкл.

Дуже зрадів, що маю вістку від вас. Всіх вас здоровлю. Я вже маю шісдесять а п’ять літ, але ще маю фабрику і пекарню і печу хліб для Нев Джерсі і на Квінс. Маю дві машини і то всьо розвозимо. На фабриці то працює мій син і він там все контролює. А я то тілько в пекарні. Він має жінку і двох дочок Меланію і Софію. Жінка моя Софі, як ви знаєте, померла. Ліліан жиє на Фльориді. Она є сама і так жиє.

Я все думав про вас і як не міг писати, то все думав, якби то дістати вістку від вас і вам помочи. Як будете писати листа, то зробіть які світлини з краю і щоби були сестри і ви всі. А ще щоби був брат Левко, що го так і не бачив ніколи. І щоби побачити могили Тата Івана і Мами Анни і брата Василя. Я перешлю вам 100 долярів, щоб щось помочи і буду рад мати вістку від вас. Я все плачу, як згадаю наше село і ріку і Маму і Тата. Як то так сталось, що думав поїхати на рік – два, а зостав на ціле життя і вже й не побачу ніколи Україну і наші гори, і ріку. Шлю вам всім привіт від мого сина з родиною і дочки Ліліан.
Все люблячий вас брат і вуйко Михась.

***

1травня 1973 р.

Доброго дня, дорогий вуйку. В перших рядках нашого письма хочемо вам сказати, що ми всі живі і здорові і вам того бажаємо. Пишемо коротко, бо то, по нагоді, передаємо той лист, бо приїхала Олена Петрушевичка , онука нашого сусіди, що жиє в Польши і казала, що передасть цей лист . Висилаємо також фото, де всіх нас маєте: і вашого брата Левка,то він стоїть коло могили діда і баби і вуйка Василя, і Євка з чоловіком Йосипом і ваша сестра Мариська, а моя мама і я коло неї і вуйна Параска. Там на кожнім фото то є підписи і ще вони всі вам понаписували. А я тілько дописую, щоб сказати, що не треба нам пересилати доляри. Бо то в нас трудно з ними, а вишліть нам хустки тернові і то ми будемо раді, такі як висилає пан Модест до свої сестри і єгомосця. На тим кінчив і передаю вітання Вам Вуйку і вашим дітям синові Джейсі з родиною і дочці Лілан і бажаємо вам доброго здоровя.

***

20 серпня 1994 р.

Дорога наша кузинко, пані Ліліан, Слава Ісусу Христу. Дякую вам, що найшли час і нас розшукали і написали листа, якого ми всі отримали і радо читали. Від усієї родини відписую вам, що дуже раді, що приїдете до нас. В нас все тепер змінилось і Слава Богу! Маємо свою Українську державу і багато що тепер знаємо і можемо Вам розповісти. Як приїдете то самі побачите. Їхати до нас просто: прилетите до Києва, а тоді я з батьком Устимом,то ваш двоюрідний брат, зустрінемо вас і повеземо до нас, щоби побачили, звідки походить ваш світлої пам’яті тато а мій вуєчний дідо Михайло. І ми Вам все розкажемо і покажемо. А тепер трохи про нас. Я називаюсь Устим Устимович Бойчук. Мій тато є сином Вашої тітки Марії. Моя мама вже померли а тато не вернув з війни, тої з Афганістану, а тітка Єва і її муж Йосип померли теж і тітка Параскева, дружина вашого вуйка Василя, що помер ще в 1956 р. А так то в нас все добре, живемо помаленьку і радіємо, що маємо вже нарешті свою Україну. Дуже чекаємо Вас на нашій землі, щоб ви все побачили. Я маю 37 років і є священиком на парафії церкви Воздвиження Чесного Христа в с. Страшевичі. Наша церква є пам’яткою архітектури. Побудована в 1774році. Але що відновлювалась ще в 1929 році, то я, як настоятель ,тепер планую троха все поремонтувати і оздобити, з Божою поміччю. Бо в час СРСР наша церква була використовувана як склад і стіни і дах потребують ремонту. То якби ви могли вислати нам 100 долярів на ремонт, то і я і парафіяни були б вам вдячні. На тім лишайтесь здорові і вітайте вашого брата Джейсі з родиною, може коли і він захоче подивитись на Батьківщину вашого Тата. Ще дописую, що ми то собі даємо ради а ваш вуйко Левко хоріють.

Ваш кузен о. Устим.

Словничок:
Дотачали – приєднали; клигают – поволі рухаються; руми – кімнати;корова побігала – завагітніла; гарбі – смітник; банно – сумно; їгомость – священик; як фурт – добре; челядь –жінки в родині; залатвити – залагодити; юнь – червень; троблі – турботи; женітор – робітник, що обслуговує будинки; релякс – відпочинок; в тяжі – вагітна; сокотити – доглядати; неньо – батько; залатвине – залагоджене; лоєр – адвокат; баєр – фермер; метрика –свідоцтво про народження.

Advertisements