Оглядач

STUDIA POLSKO-UKRAIŃSKIE
2–2015

До числа нових паростків вільної науки можна сміливо віднести випуск збірника «Польсько-українські студії»  (UNIWERSYTET WARSZAWSKI. Wydział Lingwistyki Stosowanej. Eksperymentalne Laboratorium Literaturoznawcze). Перший том вийшов 2014 року. В очікуванні третього випуску серії варто звернути увагу на наукові розвідки попереднього тому, який репрезентує проблеми літературоз­навчого, філософського та історичного спрямування.

Як підкреслює головний редактор професор, доктор габілітований Валентина Соболь, другий випуск вийшов у світ у знаменний для України рік: 400-ліття Києво-Могилянської академії. Властиво, участю авторів цього тому в роботі Міжнародної наукової конферен­ції 12-15 жовтня 2015 року в стінах Києво-Могилянської Академії інспіровані зібрані тут матеріали. У представле­них статтях відбиваються також і ті проблеми, які дис­кутувалися на творчих зібраннях лабораторії. Девізом зібрань, у яких беруть участь літерату­рознавці та історики різних поколінь, було й залишається: „Veritas filia temporis, non autoritatis”.

Перший розділ збір­ника Польсько-українські студії присвячений проблемам давньої літератури та польсько-українським культурним контактам доби бароко. У студіях історіософського харак­теру висвітлено питання, які стосуються християнських коренів давньоукраїнської літератури (розвідка Стефана Козака), філософської спадщини Сковороди (публікація Ірини Бондаревської). Досліджуються актуальні питання неолатиністики (розвідки Володимира Литвинова, Люд­мили Шевченко-Савчинської), творчості вихованців Києво­Могилянської академії Пилипа Орлика та Григорія Сковороди (розвідки Ірини Бондаревської, Давида Бзорка, Олександри Трофимук та Мирослава Трофимука). Не може не зацікавити читача також історичне дослідження про Річ Посполиту та її ставлення до ідеї відновлення Гадяцької унії (стаття Маріуша Дроздовського).

Наступний розділ збірника представляє сильвети, які услід за І.Качуровським варто назвати „про­менистими”. Християнський дискурс шевченкіани Євгена Свертюка аналізує Людмила Тарнашинська.

У 2015 році виповнилося 120-річчя від дня народження видатного поета й письменника Тодося Осьмачки, якому присвятив свою студію Дмитро Дроздовський. Євгенія Сохацька, знавець творчості Івана Огієнка (митрополита Іларіона), зрештою, лауреат нагороди імені Огієнка, презентує його сильвету як літературного критика. У розвідках польських та українських науковців через літературознавчо-історичну призму здійснено спробу встановити значущість творчої діяльності видатних українських митців у розвитку між­культурних взаємин, у накресленні їх перспектив у пост­тоталітарну добу.

Відділ рецензійних статей та рецензій оприявнює таке ваговите видання, як сучасний переклад (силами українських учених Б. Криси, Д. Сироїд, Т. Трофименко) „Євангелія учительного” КирилаТранквіліона Ставровецького (стаття Марії Кашуби). Предметом наукових студій стало кілька нових монографічних праць українських та польських науковців (статті С. Козака, Т. Хинчевської-Геннель, В. Литвинова).

Останній розділ присвячений пам’яті видатних науков­ців, дослідників української літератури, культури, історії, знаних у науковому світі, який нині гостро відчуває брак авторитетів такого масштабу, якими були незабутні про­фесор Збігнев Вуйцик, професор Павліна Левін, професор Ярослав Розумний.

Advertisements