Оглядач

Борис Гуменюк привіз свої “Вірші з війни» буквально. Що змінилося з того часу, як він рік тому приїхав на 21 форум видавців у Львові з першим накладом, у військовому однострої і при регаліях заступника командира Добровольчого батальйону ОУН? Ще довго в донецьких степах «ревли гармати», а в нашу мову ввійшли неологізми – гради, блокпости і шини, тому так актуально звучать Сергієві вірші.

Наш чотовий – чоловік з химерами
Коли над полем бою сходить сонце
Він каже що це на дальному блокпосту
запалили шину
Місяць у нього
це горло крупнокаліберної гармати
А море – це розплавлене олово
Чому воно солоне?
Тому що у ньому наші сльози піт сеча і кров –
Воно протікає крізь нас…

Чотовий – що з лексикону визвольних змагань початку минулого століття – немовби об’єднує воїнів-оборонців різних поколінь. Ці вірші стосуються будь-якої війни і передають насамперед її сприйняття мирною людиною, яка ще здатна бачити і дивуватися.

***
Коли чистиш зброю
Коли щодня чистиш зброю
Розтираєш її духмяними оліями
Затуляєш її собою а сам мокнеш на дощі
Пеленаєш її як малу дитину
Хоча досі ти не пеленав дитину
Тобі лише 19 і ані дитини ані дружини
у тебе немає
Ти ріднишся з нею зі своєю зброєю
і стаєте ви суть одно

Коли копаєш землю
Коли щодня копаєш окоп чи траншею
Пригорщами вигрібаєш
цю дорогу й ненависну землю
Кожна друга пригорща засипається тобі в душу
Вона скрипить у тебе на зубах
Ти ламаєш до неї нігті
Зрештою – у тебе немає і ніколи не буде іншої
Ти залазиш у неї як в лоно матері
Тобі в ній тепло й затишно
Ти раніше ніколи не відчував її так близько
як зараз
І стаєте ви суть одно

Найглибше на війні бачить поет, він від неї найбільше страждає. Може, саме тому, через страждання, через трагізм і абсурд братовбивства, бо всі люди – брати, він знаходить тут це розуміння:

Я підійшов до того місця де він лежав
Де він мав би лежати
Де я його поклав
Так

Він чекав на мене
Він тримав широко розплющеними очі
І чекав

Я закрив йому очі
Забрав його зброю
Я не зміг торкнутися його кишень

Я пам’ятав чому вчив старий солдат-інструктор
Тож поклав йому на груди чотири стріляні гільзи
Які залишили після тих чотирьох пострілів
Яка з них його
Нехай вибере сам

Це жорсткий ритм, не шукайте у цій поезії милозвучності і гармонії. Це не для естетів. Це для правди. А ми її маємо знати.
Борис Гуменюк - Вірші з війниБорис Гуменюк. Вірші з війни. – Вид-во Сергія Пантюка, Київ, 2014.

Advertisements